Реферат: Теоретичні основи і принципи організації контролю в Україні в ринкових умовах

Інвентаризацію проводять на місцях знаходження цінностей, а також за матеріально відповідальними особами.

На підприємствах з великим обсягом робіт, пов'язаних з ін­вентаризацією, створюють кілька робочих інвентаризаційних комісій, які працюють під безпосереднім керівництвом цент­ральної інвентаризаційної комісії. У складі однієї робочої інвен­таризаційної комісії можна створювати кілька підкомісій. Голова робочої комісії органі­зовує роботу підкомісій, забезпечує правильне проведення інвентаризації на всіх об'єктах, які закріплені наказом керівника за комісією. За підсумками інвентаризаційних описів, складених підкомісіями, голова робочої комісії з матеріально відпові­дальними особами (бригадирами) складає зведений акт про на­явність товарно-матеріальних цінностей.

Інвентаризацію матеріалів, товарів і тари здійснюють перелі­ченням, перемірюванням, переважуванням у порядку розташу­вання цінностей послідовно за місцями збереження. На складах, базах і холодильниках можна вносити запаси до інвентариза­ційних описів цінностей за специфікаціями, трафаретами, мар­куванням на тарі. При цьому проводять вибіркову контрольну перевірку не менш як 10 %-нерозпакованих місць. Якщо є роз­ходження, повністю перевіряють фактичну наявність цінностей.

Матеріально відповідальні особи на кожний вид цінностей складають товарні ярлики, партіонні карти, де зазначають найменування, позначення одиниці, показники якісної характеристики товарів (артикул, розмір, сорт, зріст), ціну, кількість. Ярлики, кипні карти розташовують на видному місці (стелажах, кипах, тарі), де знаходяться матеріали.Для перевірки достовірності записів у кипних картах голова інвентаризаційної комісії одержує у товарному відділі бази кар­тотеки кипних карт, які звіряють з примірниками складу, а також фактичної наявності матеріалів їхні дані записують у ін­вентарні описи типової форми.

Описи підписують усі члени інвентаризаційної комісії і ма­теріально відповідальні особи. У кінці опису матеріально відпо­відальні особи дають розписку, якою підтверджують, що комі­сією перевірено цінності в їх присутності, претензій до комісії немає, а вказані в описі цінності ними прийняті на відповідаль­не збереження. На цінності, які не належать підприємству, але перебувають на його збереженні, складають окремі описи. Інвентаризацію матеріальних цінностей, коштів і бланків су­ворої звітності проводять, як правило, раптово, а основних за­собів, незавершеного капітального будівництва, незакінченого виробництва продукції, розрахунків та інших об'єктів контролю - за станом на перше число місяця.

Якість інвентаризації перевіряє центральна інвентаризаційна комісія за участю членів робочої інвентаризаційної комісії і ма­теріально відповідальної особи після закінчення інвентаризації, але обов'язково до відкриття складу, комори, секції, де переві­ряли цінності.

Результати контрольних перевірок якості інвентаризацій офор­мляють актом типової форми і заносять у бухгалтерії до спеціальної книги.

Роботу інвентаризаційної комісії оформляють протоколом, у якому відображують результати інвентаризації, стан складського гос­подарства, забезпечення збереження товарно-матеріальних ціннос­тей. При наявності невикористаних і зіпсованих товарно-матері-альнихцінностей у протоколі зазначають час завезення їх, назву пос­тачальника, стан цінностей, причину зниження якості. Такі цінності відображують окремо в інвентаризаційних описах. Аналогічно відоб­ражують зіпсовані цінності, зазначають причини псування і винних уцьомуосіб.

Висновки щодо результатів інвентаризації цінностей і пропозиції до усунення виявлених недоліків, заліку нестач і лишків за пересор­тування, а також списання нестач у межах норм природних втрат ко­місія формулює і обґрунтовує в протоколі. Після закінчення інвен­таризації робоча комісія всю документацію і протокол передає цент­ральній постійно діючій комісії.

Протокол засідання постійно діючої інвентаризаційної комісії затверджує керівник підприємства не пізніше через 10 днів після закінчення інвентаризації. Результати інвентаризації відображають в обліку у той периіод, у якому було завершено інвентаризацію. Отже, інвентаризація як методичний прийом і форма поточного контролю забеспечує виявлення і запобігання нестачам і втратам матеріальних цінностей і коштів, а також сприяє збереженню їх.

Вибіркові спостереження застосовуються у фінансово-гос­подарському контролі і аудиті як один із видів несуцільного дослідження господарських операцій, що грунтується на застосу­ванні вибіркового методу.

Вибірковий метод дослідження використовують для встанов­лення достовірності показників усієї сукупності, яка вивчається, на основі обстеження лише деякої її частини. Цей метод забез­печує одержання репрезентативних даних. У теорії вибіркового методу розглядають такі основні питання: способи відбирання одиниць, які підлягають спостереженню; принцип організації обстежень; оцінка вибіркових даних, які їх зумовлюють, спо­соби усунення і встановлення їхніх розмірів; поширення вибір­кових спостережень на всю генеральну сукупність (діяльність підприємства, корпорації та ін.).

Суть вибіркового методу полягає у правильному відбиранні одиниць спостереження. Точність результатів, добутих за допо­могою цього методу, залежить від способу відбирання одиниць спостереження, ступеня коливань ознаки у сукупності, кількості одиниць, які підлягають спостереженню. Теорія вибіркового ме­тоду грунтується на законі великих чисел.

Вибіркові спостереження за умови правильної організації і про­ведення їх дають досить достовірні дані, придатні для використання у фінансово – господарському контролі. Результати вибіркових інвентаризацій оформляють актом, який використовується для поширення вибіркових спостережень на всі товарно – матеріальні цінності, піддані перевірці.

Розрахунково-аналітичні методичні прийоми дають змогу встановити за­гальний-стан об'єктів контролю: невиконання державного замов­лення випуску продукції народного споживання, зниження про­дуктивності праці проти запланованої, неритмічність виробництва продукції, збільшення браку, збитковість окремих видів продукції, перевитрати металу проти норм, неоптамальні маршрути переве­зення продукції тощо. Розрахунково-аналітичні методичні прийоми дають можливість виявити фактори, які негативно вплинули на результати фінансово-господарської діяльності виробничих одиниць, підприємства, об'єднання. При проведенні контролю ці методичні прийоми поєднують з документальними.

Розрахунково-аналітичні методичні прийоми об'єднують еко­номічний аналіз, статистичні розрахунки і економіко-математичні методи, які у контрольно-ревізійному процесі використовуються з ЕОМ. -

Економічний аналіз - застосовується при перевірці виробництва і реалізації продукції, використанні трудових ресурсів, основних фойдів і мате­ріалів у виробництві, виявленні перевитрат собівартості видів продукції, визначенні рентабельності її, а також дійсного фінансового стану підприємства.

В умовах ринкових відносин одним із прийомів перевірки звітних даних про вироблену і реалізовану продукцію є складання балансу товарної продукції .

За допомогою документальних методичних прийомів у про­цесі контролю за даними бухгалтерського обліку на рахунках "Основне виробництво", "Готова продукція", "Товари відван­тажені, виконані роботи і послуги", "Реалізація" і "Внутрішньосистемний відпуск товарів, робіт і послуг" встановлюють, ким випущено товарну продукцію, коли оприбутковано на складах, чому не відвантажено покупцям або чому не надійшла за неї опла­та. Це дає змогу вивчити приписування обсягів продукції при виробництві і на стадії реалізації її покупцям.

Ста тис тич ні розрахунки дають можливість визначити сукупний (валовий) продукт, який є сумою матеріальних благ, ство­рюваних за певний період (переважно за рік) у галузях матеріаль­ного виробництва. Сукупний продукт виникає у результаті складних виробничих зв'язків як усередені окремих підприємств, так і між галузями.

Завданням контролю є проведення статистичних розрахунків та елемінування впливу зовнішніх факторів на виконання плано­вих завдань підприємством, яке ревізують, тобто затрат минулої матеріалізованої праці, зміни індексу цін на сировину і засоби праці тощо. Крім того, у процесі контролю статистичні розрахунки використовують при встановленні ритмічності випуску продукції у натуральному вигляді, що характеризують виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємства.

Еко номіко-математичні методи використовують для встановлення оптимальних виробничих ситуацій і зіставлення їх з факторами, які склалися у процесі виробництва. Передусім до них треба віднести методи лінійного програмування, за допомогою яких визначають оптимальний варіант плану.

У процесі контролю економіко-математичні методи вико­ристовують для виявлення невикористаних резервів раціональ­ного господарювання, економного витрачання матеріальних і трудових ресурсів.

Результати застосування розрахунково-аналітичних мето­дичних прийомів у процесі контролю оформляють у вигляді маши­нограм (відомостей), які додають до акта комплексної ревізії діяль­ності підприємства. .

Таким чином, застосування економічного аналізу, статистичних розрахун­ків і економіко-математичних методів (з використанням ЕОМ) підвищує наукову достовірність контролю і його ефективність у раціональному господарюванні в умовах ринкових відносин.

Документальні методичні прийоми . Методичні прийоми пов'язані з використанням документальних методичних прийомів і контрольно-ревізійних процедур. У процесі контролю господарських операцій перевіряють достовірність, законність і господарську необхідність їх на основі документів, у яких вони знайшли відображення. Контроль здійснюють за формою і змістом, зустрічною перевіркою операцій, взаємним контролем опера­цій і документів, аналітичними і логічними прийомами.

При перевірці первинних документів за формою встановлю­ють додержання нормативно-правових актів при відображенні господарських операцій у первинних документах, облікових регістрах. При цьому контролери керуються нормативними ак­тами про документи і документооборот у бухгалтерському облі­ку. Для встановлення юридичної сили первинного документа перевіряють наявність таких реквізітів: найменування докумен­та та його коду; дати складання; змісту господарської операції; вимірників господарської операції (у кількісному і вартісному вираженні). Перевіряють справжність підписів, звірених із зразком, що знаходиться у бухгалтерії, наявність штампів і печаток, розписок про одержання цінностей тощо. Контролюють також наявність усіх додатків до первинних документів, підстав на відпуск цінностей, специфікацій, доручень. Одночасно перевіря­ють доброякісність документа, тобто його достовірність. Виявляють випадки необгрунтованих виправлень, підчищання, зміни кількості, ціни і суми у документах на відпуск цінностей. Помилки у первинних документах виправляють так: закреслюють неправильний запис тексту або суми і над закрес­леним надписують правильно текст або суму. Після виправлення помилки у первинному документі роблять напис “Виправлено", що підтверджують підписами осіб, які підписали документ, а також проставляють дату виправлення. На касових і банківських документах виправлення не допускаються.

При перевірці первинних документів за формою у процесі контролю встановлюють, чи додержано нормативних актів про головних бухгалтерів, згідно з якими забороняється приймати до виконання і оформлення документи з операцій, що суперечать законодавству та встановленому порядку приймання, збережен­ня і витрачання коштів, товарно-матеріальних та інших цінностей. Контроль за формою дає змогу виявити первинні документи, які мають відмітки, що свідчать про використання їх в обліку господарських операцій.

Перевірка документів за змістом полягає у критичній оцінці змісту документа - відповідність характеру відображеної у ньому господарської операції, наявність інформаційного її ві­дображення і правильність кодування показників для машинної обробки інформації, обгрунтованість цін, застосування кіль­кісних вимірників цінностей і операцій, закріплення матеріаль­ної відповідальності за одержані цінності тощо. В окремих ви­падках, якщо виникають сумніви щодо змісїу достовірності гос­подарської операції, зафіксованої у документі, ревізор може застосувати метод службового розслідування - викликати осіб, які брали участь у оформленні документа, уточнити його достовірність, а в разі потреби вимагати від цих осіб пояснення в письмовій формі.