Реферат: Теоретико-методичні засади педагогічної психогігієни

Предмет дослідження– закономірності і механізми психогігієнічних аспектів організації навчально-виховного процесу закладів освіти.

Мета дослідження полягає у розробленні теоретичних і методичних засад педагогічної психогігієни, визначенні найголовніших психолого-педагогічних принципів їх застосування, а також способів забезпечення оптимальних умов психічного розвитку дітей та учнів, формування культури їх психічного здоров’я і професійної психогігієнічної позиції педагогічних працівників.

Головні гіпотези дослідження:

1. Розвиток людинознавчих уявлень від найдавніших часів до кінця ХХ століття включає в себе як необхідний компонент розроблення проблеми психічного самозбереження особистості, суспільств і відтак – цивілізації в цілому. Закономірний процес ускладнення суспільної самоорганізації і людської особистості в ній зумовлює посилення потреби у формуванні психолого-педагогічних механізмів забезпечення індивідуальної та соціальної психогігієни кожного нового покоління дітей та учнів як передумови їх адаптивного входження до динамічно оновлюваних суспільних утворень.

2. Ступінь психогенності середовища безпосередньо пов’язаний з рівнем освіченості, культурно-етнічними, соціальними та віковими особливостями референтної групи учнів, педагогів, батьків.

3. Виховання здатності до саморегуляції та самовідновлення психічних станів є головним критерієм індивідуальної психогігієни учня і найважливішим завданням педагогічної психогігієни у навчально-виховному процесі середньої загальноосвітньої школи.

4. Цілісний підхід до вивчення психічного здоров’я учня та здійснення педагогічного впливу з метою його збереження і зміцнення можливий за умови застосування моделі вікової змінюваності індивідуальної норми психічних станів дитини і підлітка.

5. Методика психогігієнічної діагностики та прогнозування ґрунтується на засадах:

– розвитку механізмів індивідуальної соціорегуляції;

– врахування вікової періодизації соціорегуляційних етапів відповідно до моделей змінюваності індивідуальної психічної норми;

– трансформації лімінальної (порогової) динаміки соціального сенсу;

– виявлення і формування адаптивних здібностей дітей та підлітків;

– психологічного прогнозування динаміки психічного здоров’я та створення умов для її вияву методами оперативного і лонгітюдного впливу.

Виходячи із визначеної мети та гіпотез, ми сформулювали такі завдання:

1. Теоретично обґрунтувати психогігієнічну концепцію навчально-виховного процесу.

2. Виявити філогенетичні закономірності психолого-педагогічного змісту індивідуальної психогігієни на основі логіко-історичного аналізу літературних джерел.

3. Дослідити психолого-педагогічні засади становлення психогігієни як синтетичної сфери знань і практичної діяльності.

4. Визначити культурно-етнічні виміри психогігієни у взаємозумовленості і протиріччях родинно-суспільного виховання, факторах особистісного самоспіввіднесення із природними і штучними ідеалами, виявах індивідуальної креативності.

5. Розробити методологію психічної норми як засобу визначення індивідуальної типології психічного здоров’я і моделей вікової змінюваності індивідуальної норми психічних станів.

6. Розкрити педагогічні та психологічні умови збереження цілісності індивідуального становлення особистості учня, шляхи і засоби формування психогігієнічної позиції педагогів.

7. З’ясувати способи виховання здатності учнів до саморегуляції та самовідновлення психічних станів та критеріальні показники вихованості у цій сфері.

8. Створити методику психогігієнічної діяльності вчителя, вихователя, психолога щодо забезпечення цілісного підходу до вивчення психічного здоров’я учня та здійснення педагогічного впливу на основі прогностичної моделі індивідуальної норми його психічних станів.

9. Визначити надійні психолого-педагогічні параметри комплексної методики психогігієнічної оцінки навчально-виховного процесу середньої загальноосвітньої школи.

10. Провести апробацію результатів застосування методики педагогічної психогігієни у практичній діяльності освітніх закладів різних типів.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: цілісний та системний підходи в психології та психофізіології (П.К.Анохін, В.Ф.Ломов, С.Д.Максименко, В.С.Мерлін та ін.); принципи психологічної теорії діяльності (Б.Г.Ананьєв, Г.О.Балл, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн та ін.); діяльнісне опосередкування особистісного розвитку (Г.С.Костюк, С.Д.Максименко та ін.); культурно-історична концепція психічного розвитку (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко та ін.); принцип єдності свідомості і діяльності (Б.Г.Ананьєв, Г.О.Балл, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, В.А.Роменець, С.Л.Рубінштейн та ін.); принципи професійної гігієни душі вихователя (Я.Корчак), духовної природовідповідності виховання і навчання психофізичному єству дитини (С.Ф.Русова, Я.Ф.Чепіга та ін.).

Педагогічна психогігієна навчально-виховного процесу середньої загальноосвітньої школи розглядається як синтетична психолого-педагогічна система, що забезпечує збереження і підтримку повного та безперешкодного індивідуального розвитку особистості в умовах гармонійних психосоціальних взаємин.

Методи дослідження. Зміст дослідження та його спрямованість зумовили використання комплексу теоретичних та емпіричних методів у їх взаємозв’язку:

– теоретичні (історико-генетичний, історико-порівняльний, методи аналізу, систематизації, узагальнення, проектування);

– емпіричні (спостереження; експеримент, що включає констатуючий, формуючий і контрольний етапи; камерний експеримент як невеликий за обсягом і статистичною вибіркою дослід спеціального внесення до педагогічного процесу принципово важливих змін відповідно до завдань дослідження і гіпотези для наближеної перевірки ідей і досліджуваних підходів; експертний метод; анкетування; інтерв’ювання і тестування; аналіз продуктів діяльності; хронометрія; метод математичної статистики; методи проектування і конструювання педагогічного процесу; метод психологічної реконструкції).