Реферат: Теоретико-методологічний потенціал концепції комунікативної раціональності Ю. Габермаса

Теоретико-методологічний потенціал концепції комунікативної раціональності конституюють такі її поняття: “комунікативна дія” та “комунікативна раціональність”, “життєвий світ”, та методологічний принцип інтерсуб’єктивності. Саме вони задають певний кут зору на осмислення соціальної реальності в цілому.

Конструювання соціальної сфери за перспективою комунікативної дії та притаманної їй комунікативної раціональності спрямовує предметну царину соціальної науки на осмислення символічних аспектів взаємодії індивідів. Своєю чергою це сприяє адекватному відображенню, поясненню, прогнозуванню логіки відтворення таких символічних процесів, як соціалізація, соціальна ідентифікація та інтеграція індивідів передусім в аспекті їх культурної сфери (громадські, релігійні, наукові, мистецькі, сімейні інститути). На основі габермасівського еталону ідеальної мовної ситуації існує можливість дослідження соціальних патологій у цих процесах, шляхом реконструкції систематичних відхилень відносин комунікації від такого еталону, коли прийняття норм валідності відбуваються примусово та некритично. Даний ідеальний символічний взірець є гносеологічно ефективним для оцінювання й прогнозування відхилень у глобалізаційних процесах комунікативно діючих спільнот, з’ясування причин групових соціальних конфліктів. Теоретико-методологічний потенціал цієї концепції також реалізується за допомогою такого її поняття, як “життєвий світ”. Структурно це поняття у Габермаса включає до свого змісту культуру, суспільство, індивіда. Власне кажучи, дана позиція певною мірою розширює предметне поле соціологічної науки, оскільки за такої умови воно охоплює коло проблем, які виникають в структурі життєвого світу, тобто на рівні суспільства, індивідів і культури загалом. Все ж дані поняття не здатні відображати матеріальне відтворення соціуму, а саме його сферу цілераціональності: економічні, трудові, адміністративні відносини між індивідами тощо.

Даний потенціал концепції комунікативної раціональності Габермаса також конституюється за допомогою методологічного принципу символічної інтерсуб’єктивності. Він передбачає адекватне осмислення дослідником інтерсуб’єктивних норм валідності, які притаманні мовленнєвим висловлюванням і є свого роду гарантом досягнення консенсусу та взаєморозуміння. Сам мовний процес зумовлює можливості публічного обговорення цих норм, що сприяє певному уникненню суб’єктивізму, оскільки об’єктивність соціального знання може забезпечуватися спільними зусиллями наукової спільноти шляхом публічного дискурсивного обговорення його сутності. Таким чином, процес продукування нового знання у науці передбачає елемент колективності, який сприяє підвищенню його достовірності. Все ж гносеологічним недоліком цього принципу виступає можливість дещо суб’єктивного оцінювання дослідником відповідності мовних висловлювань нормам валідності.

Науковий внесок Ю. Габермаса у розвиток теоретичної соціології полягає в тому, що в інтегративному напрямку формування його концепції комунікативної раціональності може відбуватися початкова систематизації та впорядкування деяких “розсипчастих” елементів соціологічної науки, як теорії соціальної поведінки. Теоретичні положення Ю. Габермаса стосовно взаємообумовленості соціальних аспектів комунікативної поведінки індивідів можуть застосовуватися для збагачення соціологічного уявлення до комунікації, теорії соціокультурного аналізу в соціології, крім того, дана концепція сприяє поглибленню міждисциплінарних зв’язків цієї науки в цілому.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено нове вирішення наукового завдання – з’ясування гносеологічної та інтегративної специфіки теоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса.

За підсумками дослідження можна стверджувати:

1. Габермасівська концепція раціональності спирається на некласичну модель соціальної науки, і це вимагає оцінювання її пізнавальних, теоретико-методологічних спроможностей з позиції відповідних гносеологічних критеріїв. Вони передбачають неможливість отримання цілком об’єктивного знання у соціальному пізнанні, підкреслюють його гіпотетичний характер. На думку автора, не варто відкидати гносеологічні класичні критерії, оскільки вони можуть виступати ідеальним еталоном наукової діяльності, наслідування якого сприяє збільшенню її пізнавальних можливостей в цілому. В цьому контексті Габермас поєднує класичні стандарти образу соціології з новітніми, наслідком чого стає творення специфічного понятійно-категоріального апарату і методологічної бази, які і задають певний кут зору на досліджувану проблематику.

2. Гносеологічною специфікою теоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності виступає її пізнавальна плідність у зображенні, поясненні, прогнозуванні соціокультурних, символічних аспектів соціальної реальності. Еклектичний напрямок у формуванні теоретико-методологічного потенціалу цієї концепції став певною мірою поштовхом до появи редукціоністських тенденцій стосовно розуміння ним пробл