Реферат: Теорія держави і права як наука та навчальна дисципліна
Основне значення загальної теорії не обмежується пізнанням держави і права. Відповідні розділи цієї науки висловлюються так, щоб вказати засоби перетворення і розвитку соціальних зв'язків. З даної обставини витікають такі функції науки, як політична і ідеологічна.
Не обмежуючись пізнанням державно-правових явищ, теорія держави і права розробляє принципи перетворення права, правових і державних інститутів. Сама держава виступає фокусом політичної боротьби, тому функцією теорії держави і права виступатиме політична функція. Політика означає суспільну діяльність, направлену на завоювання або збереження державної влади, певний напрям і способи діяльності держави усередині країни і у відносинах з іноземними державами і так далі. Політичний курс країни відображається і в правотворчій діяльності, і в чинному законодавстві. 2
У тісному зв'язку з політичною функцією існує функція ідеологічна. Ідеологія і ідеологічна функція науки відображають її світоглядну сторону. Ідеологічну функцію не слід розглядати як неминуче «зло», з яким вимушені вважатися. Її не слід тлумачити як обов'язок виправдання того або іншого політичного курсу правлячої партії, як бездумне і некритичне цитування основоположників, претензію науки на істину в останній інстанції і «право повчати» представників інших галузей знання. Ідеологічна функція, що розуміється в розумних межах, є лише визнання того факту, що право і держава грають значну роль в соціально-політичному житті країни, в культурній сфері, в області суспільної свідомості. Ідеологічна функція визнає велику і росте роль правової свідомості, правової культури різних суб'єктів правового життя і свідомого вибору своєї поведінки, усвідомлення ним своїх суб'єктивних прав і обов'язків, свого правового статусу.
Близька до ідеологічної виховна функція теорії держави і права. До її змісту відносять, зокрема, повчальне значення даної науки, оскільки на її базі будується відповідна учбова дисципліна. Теорія держави і права повинна сприяти зростанню правової культури населення, допомагати знаходити вірні орієнтири у сфері державно-правового життя, виховувати пошану до права, правосуддя, конституції.
Але при цьому потрібно враховувати, що теорія держави і права займається не сьогохвилинними проблемами, а намагається передбачати їх появу. До цього її закликає прогностична функція. В теорії держави і права такими даними для прогнозу можуть служити відкриття теорій закономірності державно-правового розвитку, доведені нею факти, накопичена статистика. Таким чином, йдеться про функцію наукового передбачення у сфері державно-правових явищ, висунення науково обгрунтованих гіпотез.
Прикладна функція теорії держави і права пов'язана з безпосереднім її виходом на практику – правотворчу і правореалізуючу. Виконання цієї функції полягає в розробці правил юридичної техніки, методів тлумачення нормотивно-правових актів, пропозицій по вдосконаленню законодавства, його систематизації і рішенні інших питань практичного характеру.[11]
Правознавці називають і інші функції біля теорії держави і права, наприклад евристичну (по суті ця інша назва теоретико-пізнавальної функції), науково-консультативну і інші.
На теорії «лежить відповідальність» за полягання справ в юридичній науці.
На її частку випадає задача акумуляції новітніх досягнень не тільки юридичних, суспільних, але і природних і технічних наук. Теорія «фільтрує» здобуте знання. Вона визначає тенденції в розвитку державно-правового процесу або окремих його складових, висуває відповідні гіпотези. Успішний розвиток теоретичної науки про державу і право припускає найтісніший зв'язок всіх функцій між собою, бо відкриття і прогнози можуть грунтуватися тільки на практиці, а вона неможлива без належної реалізації онтологічної і методологічної функцій, які, у свою чергу, без урахування політичної і ідеологічної функцій можуть не досягти своїх цілей.
Теорія держави і права виконує вказані функції стосовно предмету дослідження, спираючись як на власні результати, так і на дані інших юридичних наук. Особливість функцій теорії держави і права полягає в тому, що вони здійснюються у формі загальнотеоретичного мислення, яке логічним шляхом виявляє причинні і функціональні зв'язки державно-правових явищ, визначає загальні закономірності їх розвитку в звільненому від історичних випадковостей і відхилень вигляді. 2
Розділ 2
2.1. Теорія держави і права в системі суспільних наук.
Держава і право вивчаються зовсім не однією наукою, а цілим комплексом суспільних наук. Щоб зрозуміти право і державу, необхідно вийти за їх межі, розкрити культурні, соціальні, політичні, економічні і інші причини, які визначають їх призначення, функції і роль в суспільстві. Ця думка може бути проілюстрована на прикладі держави - складного і суперечливого явища. Різносторонню діяльність його численних органів і установ можна бачити в політичному, господарському, культурному житті суспільства, в міжнародних відносинах. Держава займається управлінням - це сфера управлінської науки; держава регулює господарське життя людини і суспільства - це справа економіки; держава проводить політичний курс, співробітничає з партіями - це політологія; держава вимагає соціологічного осмислення - це соціологія.
Питання про державу і право, їх роль і місце в житті суспільства - корінне питання суспільного життя. Всі гуманітарні науки в тій чи іншій мірі піднімають це питання, звідси тісна взаємодія теорії держави і права з філософією, економічною теорією, соціологією, політологією і іншими. Гуманітарні науки вивчають суспільство, людини, людські відносини, створені людиною інститути і установи, індивідуальне, групове і суспільне сознание.1 Охарактеризувати взаємодія теорії Методологічним фундаментом теорії держави і права є філософія, яка, як відомо, вивчає самі загальні закономірності суспільного развития.1 У філософії (а більш конкретно, - в її спеціальному розділі – філософія права) розглядаються такі гранично загальні і широкі проблеми, як соціально-філософське єство держави і права, шляхи її пізнання, явища і єство, ціле і частина, загальне, особливе і окреме в державі і праві, зміст і форма держави і права, і так далее.2 Проте такі закономірності є і в розвитку держави і права. На основі досягнень філософської науки можуть бути розкриті єство права і держави, певні закономірності їх трансформації, механізму функціонування і тому подібне.
Філософія досліджує такі суспільні явища, як право і держава з тим, щоб, спираючись на дані і висновки науки, визначити роль держави і права в розвитку суспільства в цілому. Проте одночасно на філософській основі розробляються і конкретні категорії юридичних наук. Таким чином, філософія служить методологічним орієнтиром для всіх юридичних і в цілому суспільних наук.
Велике значення для взаємного збагачення і розвитку має взаємодію теорії держави і права і соціології. Як відомо, соціологія – це наука про суспільство як цілісну систему і про взаємодію в ній різних соціальних інститутів, процесів і груп. Зрозуміло, вона не може обійти такі найважливіші елементи суспільного життя, як держава і право. Її відмінність від теорії держави і права – в рівні конкретизації пізнання, у відмінності підходів до вивчення держави і права.
Об'єктом вивчення соціології є генезис, єство, функціональне призначення держави і права. Соціологія залишає осторонь правові форми організації державної влади, правові методи регулювання суспільних відносин і так далі. Соціологія, а точніше соціологія права (одна з галузей соціології), розглядає державу і право як одну з соціальних підсистем, як найважливіший соціальний інститут. Це означає, що держава і право вивчається, перш за все, в аспекті інтересів, цінностей і норм, дій і взаємодій осіб, соціальних груп і суспільства в цілому.[12] Спираючись на досягнення соціології, на конкретні соціологічні дослідження, наука про державу і право може успішно вирішувати проблеми підвищення соціальної ефективності норм права, способів і гарантій вдосконалення державного апарату. Соціологія – одна з гуманітарних наук, що займається проблемами управління соціальним життям і функціонування соціальних систем.2 Тому вона пов'язана з управлінням, здійснюваним за допомогою держави Тісно зв'язана теорія держави і права з політологією. Проте, якщо політологія бачить свою головну задачу у вивченні єства і форм політики, політичних процесів, політичних партій, рухів і так далі, то теорію держави і права цікавить правовий статус цих суспільних явлений.3 Держава і право неотделимы від політики і політичного життя суспільства. Політична (державна) влада є вінцем політики, служить основою порядку в суспільстві. З політичною владою Існує певна взаємодія теорії держави і права і економічної науки. Економічна наука вивчає самі економічні відносини людей, відносини виробництва, обміну, розподіли, всю їх сукупність. Теорія держави і права – тільки закономірності правового регулювання таких отношений.1 В нашій країні проблеми співвідношення Цікава взаємодія теорії держави і права з історією. Історія вивчає розвиток подій в часі, етапи розвитку суспільства. Для неї головне – це конкретні події, аналіз їх причин і наслідків. Для теорії ж конкретні факти – тільки матеріал для узагальнень, її основну справу виявити закономірності, що заломлюються в конкретно-історичній практиці.
Теорія держави і права, що досліджує специфічні форми і методи дії на поведінку людей, не може не цікавитися соціально-психологічними особливостями суспільного життя. Більш того, вивчення формування всіх видів і рівнів правосвідомості, правотворчості, зміст права, ефективності його дії на свідомість, волю і поведінку людей неможливо без урахування досягнень соціальної психології. Соціальна психологія покликана допомогти науці про державу і право встановлювати найтиповіші наслідки діяльності державних і правових інститутів.
Всі вищеперелічені науки по відношенню до теорії держави і права виступають як науки більш загальні, оскільки вони вивчають загальні питання і предмети цих наук значно ширше, ніж предмет теорії держави і права. Теорія ж держави і права по відношенню до цих наук є наукою приватною, оскільки предмет цієї науки, як правило, не виходить за межі державно-правових явищ. Проте у зв'язку з тим, що державно-правові явища і перш за все держава і право вивчаються теорією держави і права не ізольований, а в тісному зв'язку з іншими явищами суспільної науки, при вивченні цих зв'язків теорія держави і права вимушена звертатися і завжди звертається до досліджень інших гуманітарних наук і перш за все до досліджень тих наук, які по відношенню до теорії держави і права є науками більш загальними. Вивчаючи різні соціальні явища, а разом з ними держава і право, дані науки виробляють положення і висновки, на які теорія держави і права спирається при дослідженні свого предмета<SPAN class=MsoFootnoteReference style="mso-special-character: footnote"></SPAN>.
У свою чергу теорія держави і права, будучи в порівнянні з вищеназваними науками наукою приватною, виробляє положення і висновки про державно-правові явища, які можуть використовуватися цими науками. Адже останні спеціально не займаються дослідженням державно-правових питань, а певна інформація з цих питань їм необхідна. Теорія держави і права, а також інші юридичні науки таку інформацію здатні надати.
Таким чином, держава і право вивчаються не однією наукою, а комплексом суспільних наук. Зв'язано це з різносторонньою діяльністю численних органів і установ держави. Держава займається економікою, управлінням, політикою, духовною сферою. Все це сфери інтересу конкретних наук - управлінської науки, економічної, політичної, соціології і інших. Повне уявлення про державу дає тільки погляд на нього з різних сторін, аналіз соціальних, політичних, економічних і інших чинників, які визначають призначення, функції і роль в суспільстві – держави і права.[13]
2.2. Теорія держави і права в системі юридичних наук.
Теорія держави і права входить в систему юридичних наук, з'єднаних загальним поняттям юриспруденція. В системі юридичних наук теорія держави і права займає таке місце, як філософія в системі суспільних наук, тобто є базовою, фундаментальною для всіх галузей юридичних наук. Систему юридичних наук можна підрозділити на три основні групи: теоретико-історичні, галузеві і спеціальні.[14]
До теоретико-історичних наук відносяться теорія держави і права, історія держави і права (вітчизни і зарубіжних країн), історія політичних і правових навчань.
До галузевих юридичних наук відносяться науки конституційного права, адміністративного, фінансового, цивільного, трудового, кримінального права і інші.
Спеціальні юридичні науки – це судова медицина, судова психологія, криміналістика, судова психіатрія, судова бухгалтерія і інші.
Вся ця безліч юридичних наук є цілою системою: взаємозв'язану і взаимодоповнюючу. Це пояснюється тим, що держава і право – явища складні і багатогранні, мають безпосереднє відношення до різних сторін суспільного життя. Вивчити їх в рамках якоїсь однієї науки неможливо. Тому неминуча спеціалізація наукових знань про різні області державного і правового життя суспільства. Саме на цій основі і відбувається класифікація юридичних наук по певних галузях знань про державу і право. Проте слід мати у вигляді, що будь-яка структура юридичних наук не може відобразити повністю швидко змінну, динамічну картину сучасного життя. Поглиблення спеціалізації наукового знання викликали до життя такі галузі, як космічне, атомне, комп'ютерне право. Поява глобальних проблем примусила учених зайнятися розробкою економічного, природоохоронного права, розробкою правових норм по боротьбі з міжнародним тероризмом. Розширення і поглиблення міжнародної інтеграції у всіх сферах суспільно-політичного життя стимулюють небувалий розвиток комерційного, податкового, банківського, торгового, митного, цивільного права. Але разом з тим кожна галузева або інша юридична наука вивчає какую–либо окрему сторону або сферу життя і діяльності держави і права, тоді як без пізнання загальних законів неможливо зрозуміти весь процес і закономірності розвитку і функціонування держави і права в цілому.
Без фундаментальних понять про єство держави і права і її проявах, змісті і формах держави, його структурі, соціальній ролі і призначенні неможливо з'ясувати особливості держав різних історичних типів, різних етапів їх розвитку, сформулювати задачі і напрями формування основ демократичної соціальної правової держави і так далі. Без знання загальних питань правомірної поведінки, правопорушень і юридичної відповідальності і законності не можна розраховувати на успіх в боротьбі із злочинністю. Теорія держави і права для галузевих і спеціальних юридичних наук є методологією.[15] Її орієнтири потрібні для розробки проблем, що стоять перед галузевими і спеціальними юридичними науками.
Державно-правова теорія на основі вивчення держави і права різних історичних епох, всіх областей і напрямів державно-правової дійсності визначає загальні і специфічні закономірності їх розвитку, основні ознаки і істотні характерні риси, не обмежуючись аналізом досвіду однієї країни, окремого регіону, або напряму державно-правового життя. В цьому і виявляється специфіка теорії держави і права у ряді юридичних наук.