Реферат: Тілесні ушкодження з медичної точки зору
р) загальна дія високої температури (тепловий і сонячнийудар) за наявності загрозливих для життя явищ: термічні опікиIII-IV ступеня з площею ураження понад 15% поверхні тіла; опікиIII ступеня понад 20% поверхні тіла; опіки II ступеня понад30% поверхні тіла, а також опіки меншої площі, щосупроводжувались шоком тяжкого ступеня; опіки дихальних шляхівза наявності загрозливих для життя явищ;
с) ушкодження від дії низької температури, променевіушкодження та такі, що були отримані в умовах баротравми - всі занаявності загрозливих для життя явищ;
т) отруєння речовинами будь-якого походження з перевагою якмісцевої, так і загальної дії (у тому числі і харчовітоксикоінфекції) за умови, що в клінічному перебігу мали місцезагрозливі для життя явища;
у) усі види механічної асфіксії, що супроводжувалисякомплектом розладів функції центральної нервової системи,серцевосудинної системи та органів дихання, котрі загрожувалижиттю; за умови, що це встановлено об'єктивними клінічними даними.
Тяжке тілесне ушкодження буде небезпечним для життя при наявності хоча б однієї з зазначених ознак[3] .
Втрата будь-якого органу чи його функцій – це кінцевий результат ушкодження, за яким його неодмінно відносять до тяжкого. Необхідна умова – причинно-наслідковий зв’язок між ушкодженням і наслідками. Втрата будь-якогооргана чи втрата органом його функції – це втрата зору, слуху, язика,руки, ноги і репродуктивної здатності.
Втрата зору - це повна стійка сліпота наобидва ока чи такий стан, коли наявне зниження зору до підрахункупальців на відстані двох метрів і менше. Ушкодження сліпого ока, що привело до його вилучення, оцінюється залежно від тривалості розладу здоров'я або за критеріями непоправного знівечення обличчя.
Втрата слуху –це повна стійка глухота наобидва вуха або такий необоротний стан, коли потерпілий не чуєрозмовної мови на відстані три - п'ять сантиметрів від ушноїраковини;
Втрата язика (мовлення)-це втрата можливості висловлювати свої думки членороздільними звуками,зрозумілими для оточуючих. Заїкання не є втратою мовлення.
Втрата руки чи ноги – це відокремлення їх відтулуба (всієї ноги чи руки абоампутація не нижче колінного чи ліктьового суглоба) чи втрату ними функцій (параліч або інший стан, щоунеможливлює їх діяльність). Ампутація органу нижче зазначених суглобів оцінюється за відсотком втрати працездатності.
Втрата репродуктивної здатності - це втрата здатності до злягання чи запліднення, зачаттята дітородіння (розродження);
При ушкодженні якого-небудь органа чи його частини, функція якого була втрачена раніше (до травми), ступінь тяжкості ушкодження встановлюється за ознакою фактично викликаної тривалості розладуздоров'я.
Під душевною хворобою належить розуміти психічне захворювання(психічну хворобу). Необхідна ознака – причинно-наслідковий зв’язок між ушкодженням і наслідками у вигляді психічної хвороби. До психічних захворювань не відносяться реактивні стани (психози, неврози). Тривалість і ступень вилікованості хвороби не впливає на кваліфікацію ушкодження. Ступінь тяжкості ушкодження,що викликало реактивний стан нервової системи, визначається заознакою тривалості розладу здоров'я. Відповідно закону України “Про судову експертизу”, діагноз психічного захворювання встановлюється психіатричною експертизою[4] . Ступінь тяжкості такоготілесного ушкодження визначається судово-медичним експертом.
Переривання вагітності не залежить від її строків. Необхідна умова – причинний зв’язок між ушкодженням і наслідками у вигляді переривання вагітності.
Розлад здоров'я - це безпосередньопов'язаний з ушкодженням послідовно розвинутий хворобливий процес.
Стійка втратою загальної працездатності – це необоротна втрата функції, котра повністюне відновлюється. Розміри втрати працездатності встановлюються після того, як визначаться наслідки ушкодження. Під наслідком ушкодження, що визначився, належить розуміти повне загоєння ушкодження і зникнення хворобливих змін, які були ним обумовлені. Це не виключає можливості збереження стійких наслідків ушкодження (рубця, анкілозу, укорочення кінцівок, деформації суглоба тощо). Втрата працездатності визначається у відповідності до “Порядку організації і прведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності”.
Знівеченим вважається обличчя, яке стало мати відштовхуючий вигляд. Знівечиним може бути тільки обличчя – тобто передня частина голови та верхня частина шиї.
Знівечення обличчя – це питання естетики, тому факт знівечення встановлюється судом в кожному окремому випадку, спираючись на дані медичної експертизи та загальноприйняті норми. Судово-медичний експерт лише визначає вид
ушкодження, його особливості і механізм утворення, встановлює, чиє це ушкодження виправним або невиправним[5] .
Невиправним вважвється знівечення обличчя, яке не може бути виправлено звичайними засобами лікування, або якщо воно зовсім не може бути виправлено, або якщо для виправлення потрібно хірургічне втручання.
Якщо ж ушкодження обличчя виправне, ступінь тяжкості його визначається згідно загальних критеріїв Правил.
Тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості. Згідно ст. 102 КК України таким ушкодженням визнається ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але спричинило тривалий розлад здоров’я без наслідків, вказаних в ст. 101 КК.
Таким чином, ознаками такого ушкодження є:
1. Не є небезпечними для життя в момент заподіяння.
2. Не мають наслідків, на які вказується в ст. 101 КК (перераховані раніше).
3. Спричиняють тривале порушення функцій будь-якого органу або інший тривалий розлад здоров’я.
4. Спричиняють стійку втрату працездатності меньше, ніж на третину, але більше, ніж на 10%.
Тривалим вважається розлад здоров’я більше, ніж 21 день.
Порушення функцій органу – це порушення мови, зору, слуху, діяльності кінцівок тощо. Порушення може визначатися повною втратою функцій органом, але ця втрата повиння бути тимчасовою.