Реферат: Тип Хордові Загальна характеристика середовища існування Різноманітність хордових

- Справжня хорда, яка зберігається у них протягом життя.

- Трубчаста нервова система.

- Замкнена кровоносна система.

Характерні риси Безчерепних: повна сегментація тіла; відсутність голови, наявність навколо зябрової порожнини; відсутність центрального органа кровообігу – серця; відсутність головного мозку і високо розвинутих органів чуття; сегментація видільних

органів і органів статевої системи. Примітивна будова органів виділення, відсутність парних кінцівок.

Травлення . За характером живлення ланцетник є фільтра тором. Їжа (зважені у воді дрібні організми) через ротовий отвір надходить до глотки разом з водою. Тік води через глотку забезпечується рухом численних війок, які розміщені на її стінках і зябрах. Їжа склеюється слизом у грудки, які потрапляють до кишечника. Вода через зяброві щілини виводиться у навколо зяброву порожнину, а звідти через зяброву пору – назовні. У кишечнику їжа перетравлюється, а поживні речовини всмоктуються.

Дихання відбувається водночас з живленням. Коли вода з розчиненим киснем виходить через зяброві щілини вона омиває їхні стінки, відбувається газообмін. Газообмін у ланцетника може здійснюватися певною мірою і через покриви тіла.

Виділення . Рідина з крові просочується в порожнину тіла, а звідси збирається у нефридії, далі по них у навколо зяброву пору продукти виділення виводяться назовні.

Розмноження і розвиток . Запліднення і розвиток зародка у воді (зовнішнє). Розвиток непрямий: яйце – рухлива личинка, яка вільно плаває 3 місяці, а згодом сідає на дно і перетворюється на дорослу тварину. Ланцетники розмножуються всього один раз протягом життя.

Великого практичного значення ланцетники не мають: їх використовує в їжу населення Південно-Східної Азії, а також він є зручним об’єктом для наукових досліджень.

Подібність ланцетника до безхребетних та хордових тварин.

Подібність до безхребетних:

- Схожість ранніх етапів ембріонального розвитку: зигота, бластула, гаструла.

- Розвиток первинної, а потім вторинної порожнини тіла в процесі онтогенезу.

- Відсутність головного мозку серця. Справжніх органів чуття, парних кінцівок.

- Примітивна будова органів виділення.

- Сегментарна будова м’язів.

Подібність до хордових:

- Внутрішній скелет (хорда).

- Трубчаста нервова система.

- Замкнена кровоносна система.

- Глотка просякнута зябровими щілинами.

Підтип Хребетні, або Черепні. Загальна характеристика.

Хребетні на найраніших етапах своєї еволюції перейшли до активного добування поживи. Активний спосіб життя визначив прогресивний характер історичного розвитку хребетних – виникнення в них ряду нових ознак і ускладнення їх організації.

Активне пересування привело до ускладнення мускулатури і прогресивного розвитку скелета , спочатку хрящового, а потім кісткового. Опорна функція перейшла до розвиненого в хребетних на місці хорди хребта і скелета виниклих у них на певному етапі еволюції двох пар кінцівок та їх поясів . Сприйняття різноманітних зовнішніх подразнень і відповідні реакції на подразнення пов’язані з активним розшукуванням, вибором і захоплюванням поживи, захистом від ворогів, зумовили прогресивний розвиток органів чуттів і центральної нервової системи , яка диференціювала у хребетних на головний і спинний мозок . З виникненням головного мозку і захоплюванням поживи пов’язаний був розвиток спочатку хрящового, а потім кісткового черепа : його мозковий відділ захищав головний мозок і найважливіші органи чуттів від пошкоджень, а лицевий відділ перетворився в щелепи.

Важливим фактором прогресивного розвитку хребетних стало виникнення в них серця і нирок . Серце забезпечувало більш інтенсивний кровообіг, а нирки – досконаліше виділення з організму продуктів дисиміляції.

Таким чином, у хребетних сформувалися такі характерні для них органи: хребет, череп, дві пари кінцівок, серце, нирки, головний мозок і складно збудовані органи чуттів

Клас Головохордові . Особливості зовнішньої та внутрішньої будови на прикладі ланцетника.

Ланцетник вперше був описаний в 1778 р. російським академіком Палласом, який прийняв його за молюска. Справжня природа ланцетника, його місце в системі тваринного світу визначилися тільки після блискучого дослідження розвитку ланцетника виконаного в 1865 р. Ковалевським.