Реферат: Типи нестандартних уроків

5.Роз'яснення критеріїв оцінювання журі (артистизм, виразність співу, ерудиція, оригінальність виконання танку, ритмічність гри на музичному інструменті, чітка дикція під час виконання поетичного твору тощо).

6. Визначення кількості балів, одержаних за правильну відповідь чи обrpунтоване доповнення.

7. Виготовлення наочності, дидактичного матеріалу, добір ТЗН та музичних творів.

8. Розподіл учнів класу на команди. [16]

Організовуючи учнів класу в команди, класовод враховує, щоб до них увійшли як хлопчики, так і дівчатка з різним рівнем розвитку, типом темпераменту та стилем навчання.

І.Мушак пропонує такі методи розподілу дітей на команди: за допомогою лічилочки; за інтересами; за кольором волосся; за пер­шою буквою імені; за розрахунком на перший-п'ятий; за цифрами (геометричними фігурами, умовними позначками), намальованими на картках. [26, С. 13-15] Діти в командах самостійно обирають своїх капітанів, учитель тільки тактовно спрямовує цей вибір. У ролі ведучого виступає класовод, якому допо­магають консультанти. До складу журі запрошують адміністраторів, учителів - предметників старшої школи, шкільного психолога, лікаря, працівників їдальні тощо (відповідно до теми уроку-змагання).

Крім того, у складі журі можуть бути й учні середніх і старших класів.

Якщоце урок-конкурс, то журі обирають з учнів класу. В такому випадку судді оцінюють і коментують якість виконавської діяльності своїх однокласників (декламування віршів, гра на музичному інструменті, спів, танок, театральне дійство). Учитель стежить за тим, щоб висловлювання школярів були об'єктивними. Бажано, щоб склад журі постійно змінювався.

Етапами уроку можуть бути складові частини телевізійного КВК (який, безсумнівно, діти неодноразово бачили на домашніх телеекра­нах, а хтось і разом з батьками обговорював передачу, що для багатьох дорослих стала улюбленою).

І.Вступне слово вчителя. Привітання. Оголошення теми, девізу уроку, порядку проведення змагання (правила поведінки й дисципліни під час заняття). Представлення команд, Їх капітанів, асистентів, кон­сультантів та журі. Ознайомлення з проблемним питанням, відповідь на яке учні повинні дати наприкінці уроку.

ІІ. Розумова «розминка». Вона може проводитися в усній (кілька дидактичних ігор за темою уроку) чи письмовій формі (п'ятихвилинна самостійна робота школярів на аркушах паперу: наприклад, розв'язуван­ня прикладів, виконання граматичних завдань, музична чи літературна вікторина тощо).

ІІІ. Перевірка домашнього завдання. Розв'язування задач різними способами, написання творів-мініатюр, складання кросвордів приро­дознавчої тематики.

ІV. Конкурс капітанів. Виконання завдань підвищеної складності.

V. Конкурс творчих робіт (конкурс юних знавців музики, поезії, образотворчого мистецтва, кулінарії тощо).

VІ. Відповідь на проблемне запитання уроку. Має супроводжува­тися обов'язковим наведенням прикладів чи доведенням правильності висловлених думок.

VІІ. Підсумкове слово журі. Підбиття підсумків змагання. Наго­родження переможців. Члени журі тактовно висловлюють свої думки після кожного конкурсу, пам'ятаючи про виховання естетичного смаку учасників гри. [25]

Важливо, щоб підсумком такого уроку стала не лише перемога однієї з команд, а й фіксування всіх складових, завдяки яким група здобула перемогу.

Отже, уроки-змагання дають змогу дітям працювати активно, за­цікавлено: виконавці відчувають радість творчості, а їхні друзі-судді мають можливість проявити самостійність, продемонструвати вміння оцінювати почуте й обrpунтовано висловлюватися. При цьому навіть у найслабкішого учня формується почуття відповідальності за власні знання. Бажання не підвести однокласників спонукає дитину підвищу­вати свій рівень знань, тренувати навички та вміння, допомагає розкрити особисті здібності задля перемоги команди, до складу якої вона входить. Робота на кінцевий результат, на перемогу змушує школяра працювати самостійно, виробляє навички само­аналізу, формує точну самооцінку. [27, С. 49-50]

Доцільно вчити дітей не тільки радіти успіхам (власним та одно­класників), а й співчувати невдачам товаришів, робити все можливе для досягнення перемоги. Залучення дитини до спільної праці з ровес­никами, на думку О.Митника та В.Шпак, допомагає їй відчути й зро­зуміти необхідність дотримуватися загальноприйнятих норм і правил взаємодії, привчає підпорядковувати особисті цілі й бажання спільній справі, сприяє розвитку комунікативних умінь. [28, с. 23]

1.4. Типи, жанри і структури уроків

У дидактиці існують різноманітні класифікації уроків (Ю. Чабанський, Г. Кирилова, І. Лернер, М. Махмутов, В. Онищук, О. Савченко та інші), проте єдиної та універсальної класифікаційної схеми створити неможливо з огляду на багатоманітність цілей, завдань, методів тощо. Утвердилися такі основні типи уроків, які належать і до уроків мистецтва: урок уведення в тему, урок розширення і поглиблення теми, урок узагальнення. Більш деталізований варіант типології передбачає урок вивчення нового матеріалу, урок повторення і закріплення матеріалу, урок комплексного застосування отрима­них знань і вмінь учнів, урок систематизації та узагальнення знань і вмінь учнів, урок перевірки і контролю освітніх результатів, а також комбінований урок, який одночасно вирішує декілька переліче­них вище завдань.

Радимо в процесі викладання мистецтва застосовувати поширені в останні роки жанри уроків: урок-гра, урок-екскурсія, урок-подорож, урок-казка, урок-дослід, урок-турнір, урок-вистава, урок-естафета, урок-панорама, урок-діалог, урок-концерт, урок-вернісаж тощо. Варто також синтезувати елементи різних жанрів на одному уроці, коли це дидактично доцільно.

Як і всі інші шкільні предмети, уроки мистецтва плануються з дот­риманням дидактичних закономірностей, їх структура (послідовність і взаємодія основних елементів) умовно поділяється на такі етапи, що забезпечують цілісність уроку:

- підготовчий, що включає організаційний момент, актуалізацію знань і способів діяльності учнів, лаконічне повторення попе­редньо вивченого матеріалу (пригадати проаналізовані на попе­редніх уроках художні образи, зміст елементарних термінів або відомості про митців, творчість, яких уже вивчалася, заспівати вивчену пісню тощо);

- основна частина, що передбачає виклад і організацію засвоєння нового матеріалу (бесіда, організація сприйняття творів мистец­тва та художньо-практичної діяльності учнів);

- підсумок - лаконічне оцінювання, зокрема «акордна» форма оцінки за різні види діяльності, за загальний внесок у спільну роботу. [22]

Зрозуміло, що наведені класифікації і регламентації досить умов­ні, їх не можна стандартизувати. Варіювання, змінювання, комбіну­вання, синтезування різних елементів· залежать від змісту навчаль­ного предмета, теми уроку, конкретної педагогічної ситуації, навіть від настрою педагога та учнів. Дотримуючись загального алгоритму структури уроку, бажано заздалегідь орієнтовно розподілити навчальний час на окремі етапи, ураховуючи при цьому, що організація різної діяльності учнів вимагає не однакового обсягу часу. Вона щонайперше залежить від форм і методів навчання: фронтальна робота і, економ ніша в цьому плані, ніж робота в парах і групах; деякі методи взагалі потребують значних витрат часу (проведення дискусії, гри), інколи виходу за межі одного уроку (організації проектної діяльності, театралізації).

РОЗДІЛ 2. Методика використання нестандартних уроків під час вивчення образотворчого мистецтва.

2.1 Приклад використання уроку-екскурсії

Екскурсію варто розглядати як органiзацiйну форму навчання. Саме слово «екскурсія» (лат. «вибігаю») вказує на те, що навчальне заняття проводиться поза класом, чи школою, в природі, на виробництві, в музеї, на виставці тощо. [23]

Основний метод навчання — спостереження предметів, явищ, процесів. Він поєднується з поясненням вчителя і бесідою, демонструванням певних об’єктів, зі збиранням матеріалу для гербаріїв i колекцій, з виконанням робіт практичного i дослідницького характеру.

Етапи уроку-екскурсiї: