Вступ

1. Соціальна і господарська типологія країн

2. Конкурентні переваги і стадії життєвого циклу країн

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Очевидний той факт, що глобалізація зачіпає всі аспекти соціально-економічного життя практично всіх країн світу і що цей процес об'єктивний і необратимий. Все великої актуальності набуває вже не стільки з'ясування можливих наслідків глобалізації для світової спільноти в цілому, не стільки пошук відповіді на питання: "Хто опиняється у виграші від глобалізації", скільки виробітку конструктивної економічної політики окремих країн і суб'єктів господарства у відношенні і в рамках активної глобальної економіки, що формується.

По суті, дискусія економістів, політиків, топ-менеджерів по глобалізації 90-х років переходить в практичну плоскість пошуку адекватних ліній поведінки в умовах глобалізації. При всіх своїх витратах, глобалізація може принести світовій спільноті безперечну вигоду, але у виграші при цьому будуть тільки ті країни, які зможуть сформувати адекватну стратегію взаємодії з іншими суб'єктами глобалізації на основі власної національної господарської моделі.

Як ні парадоксально, але саме глобалізація – процес, що долає територіальні і культурні кордони країн, – створює можливість для вироблення національно орієнтованих зовнішньоекономічних стратегій в рамках нових реальностей.

Збереження конкурентоспроможності країн в умовах глобалізації вимагає, виходячи з цього, не стільки формування зовнішнього іміджу країни (її образу в очах населення і підприємств інших країн), скільки збереження привабливості для власних громадян і підприємств, оскільки спроби відповідати зовнішнім стандартам неминуче ведуть до втрати унікальності країни і пов'язаних з нею конкурентних переваг. Формування національних стандартів господарською, у тому числі зовнішньоекономічній діяльності країни в глобальній економіці – ось завдання будь-якої країни, гідне вирішення якої дозволить увійти до ХХI століття з надією на розвиток.

1. Соціальна і господарська типологія країн

Використовуючи відтворювальний підхід, покладений в основу аналізу положення країни в глобальній економіці, можна виділити лаву класифікаційних типів країн по поєднанню видів соціального життя - складу соціальних операцій, що виконуються ними на своїй економічній території.

У приведених нижче таблицях 1 і 2 таких типів виділено дев'ять. При цьому кожен черговий тип в порівнянні з попереднім здійснює додаткову групу операцій, що дозволяє розглядувати його як принципово, якісно інший, що відрізняється від останніх не просто рівнем, але способом соціального і ділового життя.

Із збільшенням порядкового номера процесу збільшується тривалість процесу відтворення (у спільному випадку – привласнення) відповідного операції соціального (господарського) блага.

Таблиця1

Соціальна типологія країн (спрощений варіант)

Соціальний тип країни Операції виконувані на економічною території країни	1	2	3	4	5	6	7	8	9
1. наділ жителів громадянськими обов'язками і правами	+	+	+	+	+	+	+	+	-
2. збереження і розширення території, захист кордонів, звичайне право	+	+	+	+	+	+	+	-	-
3. ведення домашнього господарства	+	+	+	+	+	+	-	-	-
4. експлуатація комунального житла і інженерних комунікацій, забезпечення внутрішньої безпеки	+	+	+	+	+	-	-	-	-
5. роздрібна торгівля, сфера побутових послуг, початкова і середня освіта, дошкільне виховання, фізкультура, спорт, дозвілля (масове споживання)	+	+	+	+	-	-	-	-	-
6. роздрібна торгівля, сфера послуг, елітна початкова і середня освіта, вища освіта, елітна охорона здоров'я, культура, забезпечення екологічної безпеки (масова культура)	+	+	+	-	-	-	-	-	-
7. індивідуальне виборче спілкування (індивідуальні творчі процеси)	+	+	-	-	-	-	-	-	-
8. спільне виборче спілкування (спільні творчі процеси)	+	-	-	-	-	-	-	-	-

Пропоновані соціальні класифікаційні типи – це типи гуртожитку людей, в основі кожного з яких лежить певна соціальна спільність. Почнемо характеристику з найменш «цивілізованого» типа – 9-го.

По суті, це якийсь прародитель первісного племені, що ще навіть не обкреслило територію свого проживання як свою власну. Інший варіант – територія, покинута жителями із-за катаклізмів природного (стихійні лиха) стихійного або антропогенного (війна, екологічна катастрофа) характеру. Ще один варіант – просто безлюдна, нежила територія типа Гренландії, Арктики або Антарктики.

Поява соціальної влади на території дозволяє класифікувати ще одного типа гуртожитку, який гуртожитком як такий немає, оскільки зв'язує тих, що живуть на території тільки громадянством. На практиці в чистому вигляді такий тип країн також навряд чи зустрічається. Можна говорити про феномен зростання соціальних операцій подібного роду у зв'язку з існуванням подвійного громадянства або відмінності місця життя і громадянства. Так, Росія і колишні її союзники по СРСР і соціалістичному блоку, мають масу громадян, що постійно проживають за кордоном і що з різних причин зберігають своє перше громадянство. Чим більше еміграція подібного роду, тим більше країна стає близькою до даного класифікаційного типа.

Країни (території) з переважанням племінного способу життя і прямого (без обробки) споживання дарів природи (відчужуваних невідтворних благ). Соціальна влада, що виконує базові соціальні процеси, тут представлена звичайним правом і управлінням через старійшин (вождів племен). Імовірно переважає кочовий спосіб життя.

Країни з осілим способом життя, домашнім господарством і, як наслідок, житловим будівництвом. Процеси освіти, охорона здоров'я, соціального забезпечення відбуваються усередині сім'ї (общини).

Країни, що поєднують аграрний і промисловий способи життя. Промисловість при цьому зосереджена навколо родовищ корисних копалини, а не навколо місць традиційного розселення. Тобто розселення стає підпорядкованим розміщенню промисловості. З'являється житлово-комунальне господарство як базовий елемент інфраструктури первинного сектора. Проте інфраструктура обмежується інженерними комунікаціями, розвиток соціальної інфраструктури затримується через низьку значущість спеціального відтворення працівника (низькокваліфікована робоча сила не вимагає соціального відтворення).

Характер вимог до населення на етапі розвитку масового виробництва в промисловості міняється: промисловості потрібний масовий платоспроможний попит і добре підготовлена робоча сила. З'являється соціальна інфраструктура, що дозволяє створити компактну міську середу. Зростання рівня матеріального споживання супроводиться виникненням екологічної проблеми. Країна з суспільством «масового споживання»

Країна з суспільством «постіндустріального споживання» характеризується наявністю крупних мегаполісів, в яких з'являється можливість різноманітного вибору сфер додатка робочої сили, споживання і дозвілля. Міська середа втрачає компактність із-за розростання території, займаної містами. Екологічні і соціальні проблеми економічного зростання спонукають країну прагнути до виведення масових виробництв, що забруднюють природу, а також що використовують некваліфіковану робочу силу («непрестижна праця»), за межі адміністративної території.

Країна, в якій сталося зрушення в системі цінностей у бік привласнення невідтворних невідчужуваних благ. Спілкування між людьми і індивідуальна творчість стають самостійною цінністю і чинником соціальної середи. Монокультурна країна, що оберігає свою культуру від проникнення іншого способу життя. Неекономічні цінності (здоров'я, хороша освіта, безпека життя, збереження місця існування і спілкування громадян) підпорядковують економічні (зростання виробництва і споживання).

Країна відкритої культури, в якій можливості індивідуальної творчості і спілкування усередині однієї культури доповнюються можливостями спільного життя і спілкування з людьми інших культур.

Аналогічно шикується господарська класифікація країн.

Таблиця 2

Господарські типи країн

Господарський тип --> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <-- « 1 2 3 4 5 6 » К-во Просмотров: 236 Бесплатно скачать Реферат: Типологія країн як чинник конкурентоспроможності >>> Скачать <<< Меню Поиск