Реферат: Торгово-промислові палати
форми і розміри оплати і матеріального стимулювання їхньої праці відповідно до законодавства України;
створювати з ініціативи учасників суперечки третейські суди відповідно до законодавства України, галузеві чи територіальні комітети (ради) підприємців, цільові секції фахівців-консультантів;
виконувати інші повноваження, що не суперечать законодавству України.
2. Методичні й експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їхніх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
3. Права торгово-промислових палат закріплюються в їхніх статутах і реалізуються в порядку, передбаченому законодавством України.
Оскільки з 1 січня 2004 року набули чинності Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, слід розглянути питання, які нас цікавлять, в контексті положень названих нормативних актів.
Зі змісту ст.ст. 80, 81, 83, 85 Цивільного кодексу України випливає, що торгово-промислові палати України законодавець відніс до категорії непідприємницьких товариств, зазначивши, що особливості їх правового статусу встановлюються законом.
Визначення торгово-промислової палати надане в п. 1 ст. 21 глави 2 розділу І Господарського кодексу України. Віднесення законодавцем ТПП до господарюючих суб'єктів не виправдовує розміщення його в главі 2 "Основні напрями та форми участі держави і місцевого самоврядування" Господарського кодексу України. На наш погляд, це приклад невдалого застосування нормотворчої техніки та систематизації нормативного акту.
Оскільки цей розділ та глава не містять інших визначень об'єднань, крім ТПП та організації роботодавців, то визначення їх доцільно було б віднести до глави 13 розділу II Господарського кодексу "Громадянин як суб'єкт господарювання. Особливості статусу інших суб'єктів господарювання", тому що відповідно до назви цієї глави вони мають статус "...інших суб'єктів господарювання".
Як видно з тексту п. 1. ст. 21 Господарського кодексу України та п.1 ст. 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", ці визначення ТПП відрізняються одне від одного.
З їх порівняльного аналізу випливає, що пунктом 1 ст. 21 Господарського кодексу України законодавець невиправдано обмежив мету, з якою створюються торгово-промислові палати, вилучивши положення, що стосуються формування сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, всебічного розвитку усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв'язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн. Разом з тим, доцільним доповненням до визначення ТПП вбачається включення законодавцем положень стосовно того, що ТПП є "статутною організацією, створеною на засадах членства".
Щодо суб'єктів, які мають право створювати ТПП, то такими Господарський кодекс України називає "підприємців" та "організації". Взагалі поняття "організація" не має нормативного визначення в законодавстві України. Ми вважаємо, що застосовується воно в правовому значенні для характеристики соціальних утворень, що мають організаційну єдність, певну структуру, регламент внутрішньої та зовнішньої діяльності та апарат управління чи представництва, якому учасниками утворення надане право виступати в зовнішніх відносинах з іншими суб'єктами права від імені цього утворення. Залишається незрозумілим, яких підприємців та які організації має на увазі законодавець. Якщо усіх підприємців, то до таких слід віднести громадян інших держав та осіб без громадянства, щозареєстровані як підприємці за законодавством України. Якщо застосувати ті ж правила тлумачення до поняття "організації", то виходить, що створювати ТПП можуть організації з будь-яким статусом (юридичні особи та ті, що такого статусу не мають).Але в зв'язку з бланкетним характером п. З ст. 21 Господарського кодексу України, що відсилає нас до Закону України "Про торгово- промислові палати в Україні", виникає інша суперечність. З одного боку, Господарський кодекс нібито розширив коло осіб, що можуть створювати ТПП, з іншого - обмежив право членства, визнавши його лише за юридичними особами, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадянами України, зареєстрованих як підприємці (ст. 7 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні")[6].
4. Торгово-промислові Палати і держава
Стаття 4. Держава і торгово-промислові палати
1. Державні органи сприяють торгово-промисловим палатам у виконанні ними статутних зад ач.
2. Утручання державних органів і їхніх посадових осіб у діяльність торгово-промислових палат, так само як і втручання торгово- промислових палат у діяльність державних органів і їхніх посадових осіб не допускається.
3. Відповідні державні органи здійснюють контроль і нагляд за діяльністю торгово-промислових палат у рамках своїх повноважень відповідно до законодавства.
Принцип недержавності полягає в тім, що держава в особі її органів та створених ними організацій не може бути одноособове засновником ТПП. Разом з тим, цей принцип не передбачає обмеження участі створених державними органами підприємств,
установ та ін. в діяльності ТПП, оскільки така їх участь не перетворює ТПП в державні організації. Цей принцип також передбачає невтручання державних органів та їх посадових осіб у діяльність ТПП, рівно як і ТПП в діяльність державних органів та їх посадових осіб.
Висновки
Таким чином, на нашу думку, положення Господарського кодексу, що стосуються ТПП, потребують змін та доповнень у законодавчому порядку з метою усунення недоліків, згаданих вище, а Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні" - нової редакції, де відповідно до правил юридичної техніки необхідно чітко визначити терміни, що вживаються в тексті закону; суб'єктів створення та діяльності ТПП; принципи, за якими відбувається об'єднання суб'єктів у ТПП, в тому числі принципу рівноправності[12], що полягає у рівності прав засновників та членів організацій, незалежно від їх майнового стану, результатів фінансово-господарської діяльності та інших ознак, брати участь у діяльності ТПП, в тому числі його вищого органу, з однаковою кількістю голосів, бути обраними до складу органів управління ТПП, вільно виходити з організації.
Вбачається також, що статутні документи (а тим більш локальні акти, прийняті виконавчими органами ТПП) не можуть містити правил, які б ставили в різне правове положення осіб, які виступають засновниками, та тих, хто став чи хоче стати членом РТПП. Тобто, якщо закон встановлює певні обмеження щодо можливості створення ТПП та статусу осіб, яким таке право надане, то лише ці обмеження можуть бути встановлені в статутних документах до осіб, які бажають стати членами ТПП.
Нова редакція закону повинна містити лише такі обмеження для суб'єктів створення та діяльності ТПП (як для засновників, так і членів), які визнані міжнародним правом та є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах держави чи громадської безпеки, громадського порядку, охорони здоров'я та моральності населення чи захисту прав і свобод інших осіб.
В зв'язку з цим, на наш погляд, визначення поняття торгово- промислових палат можна викласти у наступній редакції: "Торгово- промислові палати в Україні є недержавними неприбутковими самоврядними статутними організаціями, які мають статус юридичних осіб і об'єднують на засадах членства організації та підприємців, визначених цим законом".
Положення нової редакції закону стосовно того, хто може створювати ТПП та бути їх членами, доцільно було б визначити так:
"Суб'єктами створення та діяльності ТПП можуть бути лише юридичні особи, які створені і діють відповідно до законодавства України та фізичні особи, що здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці."
Використана література
1. Пономаренко А. Доходное место // Бизнес. - 2000. - №22 (385). - 29 мая; Кирсанов Э. Торгово-промышленньїй фигвам // Николаевские новости. - 2003. - № 116 (1104). - 24 сентября;
Кирсанов Э. За круглым столом о краеугольных проблемах // Вечерний Николаев. - 2003. - № 108 (1913). - 25 сентября; Кирсанов Э. Болезнь Паркинсона // Новый векЪ. - 2003 г. - № 7, - С. 9-13.
2. Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 13. - Ст. 52.
3. Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40 - 44. - Ст.35.
4. Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18 - 22. - Ст.144.
5. Грудницька С. Щодо питання про напрями розвитку законодавства про об'єднання // Право України. - 1998. - № 11. - С.40-42; Кравчук В. Засновник- підприємство: сутність взаємовідносин // Право України. - 1998. - № 8.-С. 103-108.
6. До прийняття Господарського кодексу України ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» не протиставляв одне одному засновників та членів;
7. Відомості Верховної Ради України. - 1994.- № 23. - Ст.161.
8. Відомості Верховної ради України. - 1996. - № ЗО. - Ст.141.
9. Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 46. - Ст.617.
10. Международная защита прав и свобод человека: Сб. документов. - М.: Юрид. лит., 1990. - С.166.
11. Международная защита прав й свобод человека: Сб. документов. - М.: Юрид. лит., 1990. - С.41 - 42.
12. Принцип рівноправності не дістав нормативного закріплення в ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні».