Реферат: Трагедія Аральського моря як приклад недбалого користування природними ресурсами

Захворюваність має тривожну тенденцію до зростання. В епіцентрі екологічної катастрофи поширені анемія, дисфункція щитовидної залози, захворювання нирок і печінки. Прогресують хвороби крові, ракові захворювання, астма і серцева недостатність. Медичні дослідження підтверджують, що розвиток цих хвороб перебувають у прямій залежності від екологічної катастрофи.

З точки зору природних ресурсів, в тому числі і водних, Узбекистан знаходиться в такому становищі, що може вплинути корінним чином на всю екосистему Євро-Азіатського континенту.

У цій країні відзначається посуха, але від неї страждає в основному Каракалпакія. Узбекистан з населенням 24 млн осіб справляється з природними труднощами. Але в цілому ситуація з природними ресурсами залишається напруженою. Уряд звернувся до міжнародних організацій з проханням надати найбіднішим сім'ям гуманітарну та медичну допомогу, і це свідчить багато про що. Правда, наявність природного газу, нафти, золота та бавовни дозволяють Узбекистану сподіватися на поліпшення свого стану в перспективі. Екологічні проблеми тісно пов'язані з економічними і політичними. Приклад з Аральським морем свідчить, що мало мати природні ресурси, їх треба вміти використовувати з розумом.

У Приараллі повністю втрачено якість водних і земельних ресурсів, порушені склад і стійкість екосистем, зросла токсичність навколишнього середовища. Близько 300 днів на рік по регіону гуляють піщані сольові бурі. З висохлого дна щорічно піднімається в атмосферу 75 млн. тонн піску та пилу. З усього осушеного дна моря щороку видувається близько 39 мільйонів тонн солей. Наступаюча нова пустеля Аралкум вже поглинула два мільйони гектарів орних земель, призвела до деградації пасовищ, тугайових лісів, іншої рослинності. На космічних знімках видно, що "грязьові" шельфи, заповнені пилом і сіллю Аралу, проникають на 800-1000 кілометрів углиб густонаселених оазисів. Є дані, що вони осідають і на льодовики там, де беруть початок головні річки Центральної Азії.

Аральська катастрофа торкнулася не тільки природу, а й людину, саме його існування. Десятки тисяч залишилися без роботи. Вкрай несприятливе екологічне становище негативно позначається на здоров'ї населення. Дві третини з 50 мільйонів жителів Центральної Азії схильні сьогодні впливу Аральського кризи. Тут у багатьох чиновників немає внутрішньої мотивації до серйозного підходу вирішення проблеми. Інша деталь: вчені та фахівці однієї галузі або зовсім не знають роботи своїх колег. Деякі місцеві фахівці, вчені взагалі більше стурбовані завоюванням певного суспільного статусу, успіхом, ніж рішенням поставлених завдань. Звичайно, набагато цікавіше і матеріально вигідніше поїхати, скажімо, на міжнародну конференцію до Парижа чи Мюнхена, ніж в пил, бруд, спеку і холод Каракалпакії. Простіше створити видимість бурхливої діяльності, ніж дійсно працювати.

Комплекс екологічних проблем у регіоні Аральського моря останні роки посилюється економічною кризою, особливо сильно позначається на соціальній сфері та охороні здоров'я.

Електропостачання селищ Приаралля проводиться за рахунок електроенергії, виробленої в інших регіонах країни і за її межами. Важке економічне становище в республіці, закриття підприємств в прилеглих районах призвело до дефіциту міського бюджету та неплатоспроможності адміністрації і населення за споживану електроенергію. Результат - часті відключення. При цьому залишаються без електрики не тільки житлові, адміністративні та промислові будівлі, але також школи та лікарні.

На території басейну садівництво та городництво занепадає. Це тягне за собою збільшення безробіття і загострення соціальних проблем на селі. Крім того, занедбані сади, інтенсивно вирубуються місцевим населенням на господарські потреби. Реальна загроза виникла не тільки над культурними сортами яблунь та інших фруктових видів, а й над реліктовими дикими видами. Тому збереження диких видів має не тільки національне значення, але також є питанням глобального агробіорізноманіття [4].

7. Подальші перспективи

Відновлення всього Аральського моря неможливо. Для цього треба було б у чотири рази збільшити річний приплив вод Амудар'ї і Сирдар'ї в порівнянні з нинішнім середнім показником 13 км3. Єдиним можливим засобом могло б стати скорочення зрошення полів, на що йде 92% забору води. Однак чотири з п'яти колишніх радянських республік у басейні Аральського моря (за винятком Казахстану) мають намір збільшити обсяги поливу сільгоспугідь - в основному, щоб прогодувати зростаюче населення. У даній ситуації допоміг би перехід на менш вологолюбні культури, наприклад заміна бавовнику озимою пшеницею, однак дві головні водоспоживальні країни регіону - Узбекистан і Туркменістан - мають намір продовжувати вирощувати саме бавовна для продажу за кордон. Можна було б також значно вдосконалити існуючі зрошувальні канали: багато хто з них представляють собою звичайні траншеї, через стінки яких просочується і йде в пісок величезну кількість води. Модернізація всієї системи зрошення допомогла б щорічно зберігати близько 12 км3 води, проте обійшлася б в $ 16 млрд.

У рамках проекту «Регулювання русла річки Сирдар'ї та Північного Аральського моря» (РРССАМ) у 2003-2005 роках Казахстан побудував від півострова Кокарал до гирла Сирдар'ї Кокаральська дамбу з гідротехнічним затвором (який дозволяє пропускати зайву воду для регулювання рівня водоймища), що відгородила Малий Арал від решті частини (Великого Аралу). Завдяки цьому сток Сирдар'ї накопичується в Малому Аралі, рівень води ту