Реферат: Трансформація селянських господарств Правобережної України у процесі спеціалізації сільськогоспо

За місяцями літнього періоду затрати праці на цукрові буряки відрізнялися від розподілу затрат праці на вирощуванні хлібів. При виро­щуванні зернових критичними місяцями були липень і серпень – час збирання, звезення, обмолочування хлібів. За ці два місяці затрачалося 46 % річної праці по культурі зернових озимих і 53 % при посівах ярових хлібів. При вирощуванні буряків було два критичних періоди, відділених один від одного тривалим проміжком часу: проривання і копання-вивезення. Перший період співпадав з періодом затишшя в зерновому господарстві – травень місяць і половина червня. Другий також вимагав працівника на полі в той час, коли в зерновому господарстві починали вже зимовий відпочинок – друга половина вересня і початок жовтня. Впровадження бурякового клину в зернове господарство, з одного боку, помітно урівноважувало потреби праці за окремими місяцями. Зате звична для селянина зміна періодів жнив такими ж періодами відпочинку була зовсім відсутня у буряковому господарстві: від кінця посіву ярових і до закінчення копання-вивезення буряків вимага­лася постійна напруга без тривалого перепочинку. Закінчивши посів, потрібно було негайно починати роботу на буряках. Ще не закінчивши проривання буряків, потрібно було думати про вивезення-заорювання гною. Ледве закінчивши перевірку буряків, потрібно було готуватися до гарячої пори жнив і в той же час слідкувати за буряковими плантаціями, не даючи їм зарости бур’янами до жнив. Натомившись під час жнив і при обмолоті-перевезенні, потрібно було знову знаходити сили для тяжкого викопування-перевезення буряків.

Практики-господарі знали, наскільки тяжко було селянському, працюючому за дідівськими заповітами, господарству засвоїти прискорений темп робіт бурякового господарства, в якому навіть коротке запізнення в одній роботі не давало можливості встановити належний хід робіт протягом усього літа.

Незвичним для селянського укладу життя був розподіл польових робіт у цукробуряковому господарстві між чоловіками і жінками. По всій Україні рільниче господарство велося майже виключно працею чоловіків. Жінки в нормальних умовах цілком займалися господарством у домі і садибі, вели домашнє і невелике городнє господарство, і лише в короткий період жнив виходили в поле разом з чоловіками.

При посівах буряків жіноча праця була продуктивнішою ніж чоловіча і застосовувалася активніше. При вирощуванні цукрових буряків переважаючою була праця жінок. Зернові культури вимагали більше чоловічої праці: оранка, засів, збирання, молотьба могли бути виконані лише чоло­віками. Прополювання, викопування буряків могли бути краще й ефективніше виконані жінками, оскільки потребували більше рухливості, умілості, аніж сили. Таким чином, у господарствах, які сіяли буряки, рівномірніше використовувалася праця жінок і чоловіків. Жінка, виключно домогосподарка узерновому господарстві, ставала таким же працівником у полі, як чоловік, у цукробуряковому господарстві. При переході від зернового господарства до цукробурякового традиційний уклад домашнього життя українського селянства докорінно змінювався. Жінка повинна була вийти з домашнього господарства у поле та поряд із чоловіком і навіть більше за нього залишатися там протягом усього літнього періоду робіт до пізньої осені включно [5, 153-154].

Із селянськими буряками для цукрових заводів було багато клопоту. Розрахунки з дрібними плантаторами, які засівали часто лише частину десятини, завдавали багато мороки. Стягування грошей з недобро­совіс­них плантаторів було справою складною. Тому заводи вдавалися до послуг посередників. Вони укладали з посередниками угоди на поставку буряків з певної площі і видавали їм аванси. Посередники, зі свого боку, кон­трактували буряки у селян зазвичай за нижчими цінами, причому, або ж зовсім не видавали селянам завдатків, або ж платили нижчі від тих, які вони самі одержали від заводів.

Література

1. Весь Юго-Западный край. – К., 1913.

2. Ежегодник Главного Управления Землеустройства и Земледелия по де­партаменту земледелия. – Пг., 1914.

3. Киевская земская газета, 1912 р., 27 липня.

4. Київський облдержархів, ф. 1663, оп. 1.

5. Корхов А.П. Роль крупных и мелких хозяйств в снабжении сахарных заводов свеклой. – К., 1922.

6. Корхов А.П. Свекловичные севообороты в условиях украинского свекло-сахарного района. – Ахтырка, 1918.

7. Ландо В.М. Крестьянские плантации в свекловичном хозяйстве Украины. – К., 1920.

8. Отчеты о деятельности уездных и районных земских агрономов за 1909 год. – К., 1910.

9. Теличук П.П. Економічні основи аграрної революції на Україні. – К., 1973.

10.Ярошевич А.И. Очерки экономической жизни Юго-Западного края. Вып. 5.– К., 1912.

11. Ярошевич А.И. Юго-Западный край как производительная среда. – К., 1912.

Volyhn Referats

[email protected]

www.referaty.com.ua

for non-commercial use