Реферат: Транснаціональні корпорації та їх роль в сучасних міжнародних економічних відносинах
Такимчином, ТНК є одним ізголовнихсуб'єктівсвітовогоринкутехнологій.
В 1990-і рокипопулярнимисталиміжфірмові зв'язкинетількивнаціональних, алейуміжнароднихмасштабах. Своєрідністьцихзв'язківутому, щовонибезпосередньонеторкаютьсявідносинивласності вкомпаніях, оскількикомпанії, щоспівробітничають, зберігаютьсвоюавтономію. УзначнихТНКтакі міжфірмові угодипереходятьуформустратегічнихальянсів, щоукладаютьсяміжконкуруючимифірмами, щооб'єднуютьсвої зусилляврішенні окремихзадач.
ТНКграютьсьогодні величезнурольнетількиусвітовійекономіці, алейуміжнародномуполітичномужитті йусебільш інтенсивнішевпливаютьнаполітичні процесиусвіті. Вонироблятьвтручанняуформуваннязовнішньої і внутрішньої політикидержав, безпосередньо вводять її вжиття, маютьусвоємурозпорядженні цілийарсеналзасобів і можливостейреалізації та контролюсвоїх інтересів, є джереломполітичної активності, носіємпредметно-практичної діяльності, спрямованої наздійсненнясвоїхцілейусфері світової політики, обумовленихекономічними інтересами, а також маючи під собою науково-технічне підгрунття.
2.2. Значення ТНК в міжнародних економічних відносинах
Для сучасної світової економіки характерний навальний процес транснаціоналізації. У цьому процесі рушійною силою виступають ТНК. Вони являють собою господарські об'єднання, що складаються з головної (батьківської, материнської) компанії і іноземних філій. Головна компанія контролює діяльність вхідних в об'єднання підприємств шляхом володіння часток у їхньому капіталі. У іноземних філіях ТНК на частку батьківської компанії припадає більш 10% акцій або їхнього еквівалента.[4]
Для головних промислово розвинутих країн саме іноземна діяльність їх ТНК визначає характер зовнішньоекономічних зв'язків. Так, до 40% вартості майна 100 найбільших ТНК (включаючи фінансові) перебуває за межами їхньої країни базування. Якщо зіставити об’єм іноземного (міжнародного) виробництва ТНК з обсягом їхнього експорту, відмежованого від торгівлі в середині фірми, то наприкінці 80-х рр. це співвідношення для США, Японії і ФРН складало відповідно: 4,1:1; 2,6:1; 1,5:3.
У 90-і рр. у середньому 45% загального обсягу продажу ТНК припадає на експорт. ТНК охоплюють 90% світової торгівлі пшеницею, кукурудзою, лісоматеріалами, тютюном, джгутом і залізною рудою, 85% - міддю і бокситами, 80% - чаєм і оловом, 75% - натуральним каучуком і сирою нафтою.
Роль постачання і послуг вітчизняних компаній своїм іноземним філіям також велика в експорті цих країн. В другій половині 80-х рр. на подібну торгівлю в середині фірми припадало від 14 до 20% експорту США, 23-29% - Японії і 24-28% - ФРН.
Протягом двох останніх десятиліть щорічно приблизно половина американського експорту охоплює американські й іноземні ТНК, у Великобританії ця частка досягає 80%, у Сінгапурі - 90%.[5]
На рубежі XX-XXI ст. спостерігається надзвичайний ріст зовнішньоекономічної діяльності, у якій ТНК є продавцями, інвесторами, дослідниками сучасних технологій, стимулюють міжнародну трудову міграцію. ТНК відіграють головну роль в інтернаціоналізації виробництва, у процесі розширення і поглиблення виробничих зв'язків між підприємствами різних країн. Основною формою експансії ТНК є вивіз капіталу. Міжнародна міграція довгострокового капіталу прискорила процес взаємопроникнення і переплетення фінансового капіталу, підсилила могутність ТНК. Усе зростаюча роль іноземних інвестицій як найважливішого і необхідного засобу забезпечення процесу відтворення є наслідками прискорення об'єктивного процесу усуспільнення продуктивних сил у міжнародному масштабі. Завдяки системі міжнародного виробництва, заснованої на вивозі капіталу, ТНК забезпечують собі значні прибутки навіть в умовах загострення кризових явищ у світовій економіці. У першій половині 80-х років темпи росту прямих іноземних інвестицій розвинутих країн , що експортують капітал, продовжували значно перевищувати темпи їхнього економічного росту, а також темпи світової торгівлі.
Основним чинником, що відбиває ефективну діяльність ТНК, є міжнародне виробництво товарів і послуг. Воно являє собою випуск продукції материнськими компаніями ТНК і їхніми іноземними філіями на базі інтернаціоналізації виробництва. До кінця 90-х рр. міжнародне виробництво товарів і послуг досягло 7% світового ВВП.
Майже всі найбільші ТНК по національній приналежності відносяться до «тріади» - трьох економічних центрів: США, країн ЄС і Японії.
Головнурольусвіті відіграютьТНКСША. Пооцінці американськогочасопису "Форбс", у 1995 році 500 найбільшихамериканськихкомпанійзагальноювартістю 8,1 трлн. дол. продалипродукції на 3,6 трлн. дол. і малиприбутоку 179 млрд. дол.
Активнорозвиваютьсязахідноєвропейські, японські, канадські ТНК. 500 найбільших іноземних (неамериканських) компанійзагальноювартістю 21 трлн. дол. продалипродукції на 6,5 трлн. дол. і малиприбутоку 113 млрд. дол. Уцихкомпаніяхзайнято 20,4 млн. працюючих. Ці дані також ілюструютьмасштаби і впливТНКусвітовійекономіці.
У 20 найбільшихТНКсвітувходять 7 американськихТНК, 3 японських, 2 німецьких, 2 англо-голландських, 2 швейцарських, по 1 ізВеликобританії, Нідерландів, Італії і Франції.
В останні роки активно розвивають свою діяльність на світовому ринку транснаціональні корпорації нових індустріальних країн. Галузева структура ТНК достатньо широка. 60% міжнародних компаній зайняті в сфері виробництва (насамперед вони спеціалізуються на електроніці, автомобілебудуванні, хімічній і фармацевтичній промисловості), 37% - у сфері послуг і 3% - у видобувній промисловості і сільському господарстві (див. діаграму 1).
Чітко виділяється тенденція збільшення інвестицій у сферу послуг і технологічному виробництві. Одночасно ?