Реферат: Трубопроводный транспорт мира (Сучасний стан та особливості розміщення трубопровідного транспорту світу)
1. Основні функції та значення трубопровідного транспорту світу.
На сучасному етапі найбільш швидко розвивається автомобільний, повітряний і трубопровідний транспорт.
Трубопроводи - специфічний засіб транспортування нафти, кам'яного вугілля і хімічних продуктів від місць їхнього видобутку до ринків споживання.
Основною функцією трубопровідного транппорту є перевкзення значних обсягів сировини.
Так в Північній Америці трубопроводи прокладені від районів видобування до центрів споживання на сході континенту.
В Західній Європі трубопроводи проходять від морських портів, куди поступає імпорт, або добута в Північному иорі нафта до промислових центрів в глибині континенту.
В країнах Близького Сходу, на півночі Африки траси трубопроводів ідуть від районів видобування нафти і газу до морських портів, звідки ця сировина експортується в розвинені капіталістичні країни
Велике значення трубопровідного транспорту полягає у тому що собівартість транспортування по трубопроводу втроє дешевше ніж по залізниці.
Трубопровідний транспорт забезпечує стабільність і надійність вантажних перевезень, а також відносно мало забруднює навколишнє середовище.
Більшість трубопроводів використовуються власниками для транспортування їхніх власних продуктів.
Таблиця №1: Оцінка видів транспорту [3].
| Вид транспорту/критерії | А | Б | В | Г | Д | Е | Общий рейтинг |
| Залізничний | 3 | 4 | 3 | 2 | 2 | 3 | 17 |
| Водний | 4 | 5 | 4 | 1 | 4 | 1 | 19 |
| Автомобільний | 2 | 2 | 2 | 3 | 1 | 4 | 14 |
| Трубопровідний | 5 | 1 | 1 | 5 | 5 | 2 | 19 |
| Повітряний | 1 | 3 | 5 | 4 | 3 | 5 | 21 |
Примітка: Найбільш сприятливий показник - 1.
А - Швидкість;
Б - Частота відправлень (за планом у добу);
В - Надійність (дотримання графіків доставки);
Г - Перевізна здатність ;
Д - Доступність (число географічних точок, що обслуговуються,);
Е - Вартість.
Як видно з таблиці 1 трубопровідний транспорт відіграє далеко не останню роль серед інших видів транспорту.
2. Соціально-економічні, історичні, природні умови розвитку трубопровідного трансрорту світу.
Історичні передумови розвитку трубопровідного транспорту .
Трубопріводні системи почали застосовувати приблизно з 1919року. Це були трубопроводи переважно не великого дыаметру, і призначалися для транспортування на невеликі відстані сирої нафти з пунктів переробки до пунктів споживання. При будівництві першого трубопроводу впровадники зазнавали перешкод з боку тих хто перевозив нафту в інший спосіб.
Цебув тільки початок. Цей вид транспорту виявився быльш доцыльним ы економычно вигыдним і набув значного розвитку.
Потім почалося проектування більшого за діаметром трубопроводу в США.
Особливо бурхливо розвивався цей вмд транспорту після 1945 року. Нафтопровід “ Дружба” побудований у ті часи немає аналоів і до тепер.
В наш бурхливого розвитку нових технологій трубопровідний транспорт виходить на якісно новий рівень. Ці нові досягнення дозволять подовжити строк служби трубопроводі та заабезпечити їхню надійність .
Природні передумови розвитку трубопровідного транспорту .
Трубопровідний транспорт доцільно використовувати там, де неможливо або не вигідно користуватись іншими видами транспорту. Недоліки трубопрвідного транспорту полягають у наступному неможливість повсюдної прокладки і обмежена номенклатура у перевензенні вантажів. Трубопроводи прокладають тоді, коли потрібно регулярно перевозити вантажі на великі відстані на відносно рівних підводних або наземних ділянках.
Соціально економічні передумови розвитку трубопровідного транспорту .
Трубопровідний транспорт належить до економічних видів транспорту, що потребують значних капіталовкладень при будівництві та потім цей транспорт дуже швидкко окупається та приносить значний прибуток. Тому цей транспорт набув такого розвитку і продовжує розвиватися в наш час. Також перевагою цього транспорту є те що він більш аварійно безпечний порівняно з іншими видами транспорту .
3. Місце трубопровідного транспорту, його розвиток та структура на сучасному етапі.
На даноиу етапі розвитку в умовах ринкової економіки нафтові і газові виробничі асоціації одержали право самостійно підписувати договори зі споживачами. Після розколу Радянського Союзу були організовані спільні виробничі підприємства за участю іноземного капіталу, що самостійно вибирають покупця. У силу цих обставин, з 1992 року оплата послуг по транспорту нафти стала встановлюватися на основі тарифів. На сучасному етапі функціонування системи нафтопроводів відбувається в принципово нових економічних і політичних умовах. У зв'язку з поділом трубопроводів по територіальній приналежності між державами - колишніми республіками СРСР у даний час тільки Росія володіє єдиною нафтопровідною системою. Магістральні нафтопроводи акціонерної компанії по транспорту нафти "Транснефть" забезпечують транспорт 99,5% нафти, що добувається в Росії. Система магістральних нафтопроводів є природною монополією і знаходиться в державній власності і цілком контролюється державою. Контроль здійснюється за допомогою встановлення тарифів на транспортні послуги, розподілом прав доступу до експортних нафтопроводів, інвестування у нафтопровідний транспорт, що також впливає на тарифи. Довжина системи магістральних нафтопроводів АК "Транснефть", що з'єднує практично всі райони видобутку нафти в Росії з центрами переробки, експортними терміналами і обслуговує нормальне функціонування нафтового ринку, складає 48500 км. Крім того, за останні сім років було введено в лад приблизно 600 км магістральних газопроводів діаметром 1220 і1420 мм.