Реферат: Цикли ділової активності

Після розвалу СРСР майже у всіх постсоціалістичних державах розпочалися процеси реформ, спрямованих на створення ринкових відносин. Криза, в якій опинилася економіка України, змушує обернутися на пройдений шлях і зробити бодай попередні висновки.

На загальному фоні економічної фінансової, соціальної кризи тривало вивезення капіталу за кордон (за різними оцінками, 20-25 млрд. дол. щороку); закупівля валюти населення становить - 15-18 % від загальних грошових доходів.

Серед ключових причин ситуації, що склалася, багато які з російських авторів відзначають насамперед низький рівень державного регулювання економіки. На їхню думку, автори курсу невдалих реформ, руйнуючи систему державного регулювання, переоцінили роль саморегулювання у ринковій економіці, що було величезною помилкою. Навіть у країнах з усталеною ринковою економікою роль держави не тільки зберігається, а й зростає.

Місія будь-якої держави ґрунтується на виконанні п'яти найголовніших завдань, без чого неможливим є сталий всеохоплюючий розвиток, який веде до скорочення бідності:

- утвердження основ законності;

- підтримання збалансованого політичного становища, забезпечення макроекономічної стабільності;

- фінансування базових соціальних послуг та інфраструктури;

- підтримка незахищених груп населення;

- захист навколишнього середовища.

Однобічний підхід до державного регулювання призвів до спаду виробництва і, як наслідок, зубожіння населення, зростання соціальної напруженості.

Міністерство економіки наводить такі показники економічного розвитку у 1998 р.: зниження ВВП - 1.7%, інфляція - 20%. Таким чином, за спадом обсягів ВВП та промислового виробництва ситуація в Україні є близькою до російської і трохи кращою - за показниками фінансової стабілізації [12; 30-33].

Для виходу із існуючого становища необхідно вжити таких заходів:

1. Невпинний спад в економіці викликаний відсутністю у виробників оборотних засобів, а також коштів для інвестування структурної перебудови економіки і впровадження передових технологій. Яким чином поповнити оборотні засоби підприємств, коли бюджету це не під силу ні сьогодні, ні у найближчій перспективі? Парадокс, але на руках у населення значні ресурси (біля 12-15 млрд. дол.). Щоб залучити ці кошти в обіг, треба подолати недовіру населення до банків. Для цього пропонують, наприклад, створити українсько-іноземні банки із спільними гарантіями урядів, надавши їм право приймати вклади від населення.

2. Необхідно перекрити канали вивезення капіталу за кордон (за деякими оцінками, з України щороку вивозиться не менш як 5 млрд. дол.).

3. Джерелом оборотних коштів може бути емісія НБУ, при цьому вона має здійснюватись відповідно до випуску продукції.

4. Одна з причин браку коштів для інвестицій і збільшення заборгованості з виплат - невиконання доходної частини бюджету. Причини такого становища добре відомі - спад виробництва, ухилення від сплат до бюджету тощо.

5. Залучення капіталів тіньової економіки, які становлять в Україні

45-50 % ВВП.

6. Безперечно, найважливіший фактор економічного зростання - прямі іноземні інвестиції у конкретні проекти.

Якщо запитати, що спричинило кризу в Україні? То відповіддю на це запитання буде, що найголовнішою причиною кризи є розрив господарських зв'язків між соціалістичними країнами, на яких зокрема в Україні, ґрунтувалося 25% промислового виробництва. Іншою причиною є розвал внутрішнього ринку, порушення рівноваги між платоспроможним попитом і товарною пропозицією в наслідок надмірної емісії грошей та їх знецінення, високого рівня інфляції.

Ще однією причиною є: некомпетентна економічна політика, невміле і нерішуче проведення ринкових реформ, їх гальмування певними силами суспільства. Нарешті економіка України вимагає структурної перебудови, щоб відповідати вимогам сучасного ринку.

ІІІ. Антициклічні методи регулювання економіки та атникризова політика

Причини, які викликали різноманітні види циклів, різні, а тому необхідно визначити не лише ці причини, але й адекватні способи протидії.

Короткостроковий цикл відчувається, насамперед, окремими підприємствами, а оскільки кожний виробник зв'язаний з багатьма іншими, то циклічні коливання у виробництві викликають резонуючі коливання у ринковій кон'юнктурі в масштабі всієї національної економіки. Найдійовішим засобом боротьби є стратегія планування у межах підприємства та маркетинг.

Стратегічне планування - це визначення довгострокових цілей завдань підприємства, прийняття курсу дій та розподілу ресурсів необхідних для досягнення цих цілей.

Стратегічне планування включає 4 етапи:

І. Аналіз можливостей підприємства, та його навколишнього соціально-економічного середовища;

ІІ. Визначення цілей і основних проблем розвитку;

ІІІ. Розробка альтернативних варіантів розвитку, оцінка та вибір стратегічних дій;