· витрати збуткових організацій і підприємств, пов’язані із зпкупівлею та зберігання матеріалів;

· прибуток, який має отримати збутова організація або підприємство у період польових робіт навесні та під час збирання врожаю восени.

На пально-мастильні матеріали в період весняних робіт і під час збирання врожаю можуть встановлюватися державні ціни, що мають цільове призначення. Вони встановлюються на обмежену кількість пального з метою забезпечення сільськогосподарськіх робіт. На решту пального запроваджуються вільні ціни.

Треба закупити в резерв достатню кількість світлих нафтопродуктів, як це роблять, наприклад, у США, і тоді, коли піднімається ціна, викидати певну кількість такого пального на ринок.

Ціни на газ, тепло, електроенергію для сільськогосподарських виробників загалом нижчі, ніж для міських споживачів, за умови, що електроенергія використовується на виробничі потреби.

На послуги , що надаються підприємствам АПК різними організаціями, встановлено в основному вільні договірні ціни на тарифи. До ціни входять витрати, пов’язані з наданням послуг, і прибуток. До основних витрат належать:

· вартість сировини, матеріалів, запасних частин;

· транспортні витрати;

· заробітня плата працівників, які надають послуги.

Оплата послуг здійснюється у двох варіантах:

1. постійне гарантоване профілактичне обслуговування. У цьому разі сільськогосподарське підприємство перераховує певну частину коштів за певний час (рік, півріччя, квартал). Протягом цього періоду йому надаються послуги, пов’язанні з ремонтом і обслуговуванням сільськогосподарської техніки;

2. разове обслуговування, коли оплата за надання послуги здійснюється після того, як вона надана, або послуга частково сплачується до її надання. Найчастіше ця форма оплати застосовується при виконанні будівельних робіт.

Висновки

Сільське господарство в Україні займає одну з провідних ролей, тому і ціноутворення в даній галузі повинно бути обгрунтованим.

Для того, щоб сформувати ціну на сільськогосподарську продукцію необхідно визначити витрати на вирощування цієї продукції, зокрема витрати на паливо-мастильні матеріали, на механізми для обробітку землі, добрива, комбікорми та інші. Тому можна сказати, що сільськогосподарське виробництво - один з найбільш ризикованих видів господарської діяльності. На його результати впливає багато чинників: природнокліматичні умови, забезпечення сільгоспвиробників необхідними фінансовими та матеріальними ресурсами, коливання цін на сільгосппродукцію та інше.

Недостатній обсяг необхідних обігових коштів у сільськогосподарських виробників для придбання техніки, мінеральних добрив, насіння, паливо-мастильних матеріалів, хімічних засобів захисту рослин від бур’янів і шкідників, а також кормів для тваринництва є одним з основних чинників низької урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин в Україні.

Основною причиною нестачі обігових коштів в сільськогосподарському виробництві є недостатній доступ сільськогосподарських виробників до фінансових джерел і, найперше, до кредитів банків.

Необхідність придбання техніки називається фермерами та іншими сільськогосподарськими виробниками основною метою отримання кредитів. Хоча в дійсності основна частка кредитів використовується на закупівлю пального та мастил, а також на засоби захисту рослин та посівного матеріалу. Всього приблизно 13% господарств у 2005 році спрямовували отримані кредити на технологічне оновлення виробництва та 6% - на його розширення. За даними МАП у 2005 році сільськогосподарські товаровиробники придбали техніки на суму близько 130 млн. грн., що складала приблизно 1% від щорічної потреби в оновленні техніки.

Для оптимізації цін на засоби виробництва для сільських господарств необхідно передусім підтримка державою агропромислового комплексу, а саме надання субсидій, дотацій. А в період посіву та збору урожаю необхідно встановити фіксовані ціни на витратні матеріали. Лише після цього можна говорити про прибутковість даної галузі, а не про тягар для економіки.

По-руге, необхідно розвивати кредитування приватних сільсько-господарських та фермерських підприємств. Так у світі поширений такий вид кредитування, як постачальники ресурсів - це постачальники техніки, паливо-мастильних матеріалів, добрив, засобів захисту рослин, зернотрейдери, заводи з переробки молока. Як правило, вони постачають ресурси під заставу майбутнього урожаю. За такою схемою працює більшість аграрних підприємств.

Список використаної літератури

1. Система цін і принципи ціноутворення в сільськогосподарському виробництві. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с., іл.

2. Фіксований сільськогоспадарський податок. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с., іл.

3. http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=57447&cat_id=57141. Аналіз проблем фінансування агросектору та сільських регіонів

4. http://www.minagro.kiev.ua/page/?3024. Про затвердження Порядку надання бюджетної дотації виробникам продукції тваринництва та встановлення її розміру і мінімально допустимого рівня цін на продукцію тваринництва на 2007 рік

5. http://www.era-fm.net/programs/32/1129. Михайло Гладій: Якщо росте ціна на пальне, то уряд повинен брати певну кількість цієї ціни на себе і гасити її