Реферат: Цукрові буряки
Цукровий буряк дуже вимогливий до рівня удобрення. Він використовує значно більше елементів живлення, ніж інші культури. На кожні 100 ц коренеплодів і відповідної кількості гички з ґрунту виноситься 40–60 кг азоту, 15–20 кг фосфору, 50–70 кг калію.
На початкових фазах росту до третьої-четвертої пари листків потреба у поживних речовинах незначна. Максимальна вона в липні-серпні у фазі сильного росту листків і формування коренеплодів.
Підвищує ефективність добрив різноглибинне внесення, що досягається застосуванням їх у такі строки: основне удобрення – восени під час оранки загортають на глибину 15–30 см; рядкове – під час сівби на глибину 4–6 см, підживлення – в період вегетації на 10–14 см.
При вирощуванні за інтенсивною технологією 90–95% фосфорних і калійних добрив рекомендується вносити восени під оранку, оскільки ці види добрив дуже повільно переміщуються в ґрунті (Р2 О5 за місяць на 1 см). Решту під час сівби в рядки. Азотні добрива, що легко вимиваються, вносять перед весняним обробітком ґрунту (60–70%), а решту у підживлення. Частину азоту у вигляді аміачної води (N80-100 ) можна внести пізно восени.
Найбільш ефективно вносити мінеральні добрива одночасно з органічними. Останні підвищують ефективність мінеральних добрив, поліпшують технологічні якості коренеплодів. Органічні добрива покращують структуру ґрунту, збільшують вміст елементів живлення, сприяють активній життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів, поліпшують водний і повітряний режими ґрунту.
У підзоні недостатнього зволоження в ланці сівозміна з зайнятим паром, гній рекомендується вносити під попередник цукрового буряка (озиму пшеницю) в нормах 20–30 т/га, а в ланках з багаторічними травами та горохом – безпосередньо під цукрові буряки по 30–40 т/га.
У районах достатнього і нестійкого зволоження для вирощування 450–500 ц/га і більше, норму гною збільшують до 40–50 т/га і вносять його безпосередньо під буряк незалежно від місця цієї культури у сівозміні.
Вносять підстилковий і рідкий гній перед оранкою без розриву між розкиданням і приорюванням. Використання соломи як добрива одночасно з гноєм дозволяє значно поповнити ґрунт органічними речовинами і сприяє процесу ґрунтоутворення.
Не рекомендується застосовувати органічні добрива навесні під передпосівний обробіток ґрунту та зимою по снігу. Внесення рідкого гною, взимку зменшує його ефективність вдвічі або зовсім не дає позитивних наслідків.
Буряк дуже негативно реагує на веснооранку. Внесення гною під веснооранку неефективне. Гній необхідно закагатувати і використати для осіннього внесення у перепрілому стані.
Для внесення підстилкового гною використовують гноєрозкидачі РОУ-5; РОУ-6; ПРТ-10; ПРТ-16 та ін. Рідкий гній вологістю 90–92% вносять гноївкорозкидачами РЖТ-4, РЖТ-8, РЖТ-16.
Орієнтовні норми внесення мінеральних добрив залежно від зони вирощування і величини врожаю подано в табл. 2. Найкраще співвідношення елементів живлення N:P:K=1:1:1.
Надмірна доза азоту збільшує вміст амідного азоту в коренеплодах, знижує цукристість і вихід цукру.
Для одержання високих врожаїв (понад 500 ц/га) норми добрив необхідно збільшувати до N180-210 P160-180 К180-240 .
З фосфорних добрив під цукровий буряк використовують суперфосфат, з калійних – калійну сіль, хлористий калій, калімагнезію. Рослини добре реагують на внесення каїніту, в якому багато мікроелементів.
Підживлюють буряк (N30-50 ) аміачною селітрою не пізніше появи четвертої пари справжніх листків. При підживленні в пізніші строки зменшується цукристість коренеплодів.
Досить ефективне підживлення рослин аміачною водою при умові внесення її на глибину 12–15 см.
Під цукровий буряк застосовують рідкі комплексні добрива (РКД). їх вносять під оранку, передпосівну культивацію, у підживлення. Вони містять 10% азоту і 34% фосфору.
Якщо для удобрення використовується складне комплексне добриво нітроамофоска (N:P:K=16:16:16), то його необхідно вносити під весняний обробіток ґрунту з нормою 0,5–1,0 т/га.
Цукровий буряк дуже реагує на кислотність ґрунту і вимагає нейтральної реакції. Вапнування потребують слабокислі та кислі ґрунти. Особливо цінним вапняковим добривом є дефекати – відходи цукробурячного виробництва. Використовують також вапняне борошно, вапняні відходи, крейду, мергель тощо. Орієнтовна норма внесення вапняків – 3,0–5,0 т/га. її розраховують множенням показника гідролітичної кислотності на коефіцієнт 1,5 з врахуванням вмісту СаСО3 у вапняковому добриві.
Вапнування, внесення фосфорних і калійних добрив необхідно проводити одночасно з лущінням стерні.
При вирощуванні цукрового буряка необхідно застосовувати борні, мідні, марганцеві, цинкові, молібденові та кобальтові мікродобрива. Як борні мікродобрива вносять буру, борну кислоту, борат магнію і боратовий гранульований суперфосфат. Вносять їх в рядки під час сівби з розрахунку 0,4–0,6 кг/га бору, або при підживленні.
Потреба магнію і натрію задовільняється мінеральними добривами, де ці елементи містяться як домішки. Марганцеві добрива підвищують урожайність та якість цукрового буряка на чорноземах звичайних і карбонатних, а також на солонцях. Для передпосівної обробки насіння та позакореневого підживлення використовують сірчанокислий марганець.
Мідні добрива застосовують на торфоболотних ґрунтах. На дерново-підзолистих, сірих лісових, легких піщаних їх вносять один раз у п'ять років. Для позакореневого підживлення використовують розчин сірчанокислої міді.
Цинкові добрива підвищують урожай і цукристість на чорноземах з невеликим вмістом цинку. У формі сірчанокислого цинку його застосовують для обробки насіння, вносять в рядки при сівбі і під час позакореневого підживлення.
Молібденові добрива потребують рослини на ґрунтах з кислою реакцією – дерново-підзолистих, сірих лісових, чорноземах опідзолених та вилугуваних. Вносять тоді ж як і цинкові, використовуючи молібденовокислий амоній, молібдат натрію та відходи промисловості.
Кобальтові мікродобрива ефективні на дерново-підзолистих, піщаних сірих лісових, чорноземах вилугованих та інших ґрунтах, що бідні на рухомий кобальт. Застосовують його при обробці насіння (40–70 грам кобальту на 100 кг насіння) та для позакореневих підживлень.
Сівба
Способи сівби