Реферат: Туристична характеристика Харківської області

У будинку знаходиться меморіальна кімната – "спокійна келія", в якій філософ любив працювати і в яку прийшов закінчити своє життя. У квітні 1794 року саме з Пан - Іванівки Г. Сковорода вирушає в село Хотєтово Бєлгородської області до свого учня і друга М.І.Ковалинського. У цей же час у Пан - Іванівці було написано єдиний прижиттєвий портрет філософа. Господар маєтку А.Ковалівський замовив портрет Г.С.Сковороди харківському художнику А.Лук'янову для М.І.Ковалинського.

Восени 1794 року Г.Сковорода за велінням духу знову повертається в Іванівку, щоб тут закінчити своє земне життя.

У кімнаті будинку А. Ковалівського 29 жовтня (за ст.ст.) 1794 року перестало битися серце філософа. Сьогодні в ній відтворена обстановка, яка оточувала в останні дні його життя.

Будиночок у центрі парку, де мешкав філософ, гостюючи у Ковалівських, був зведений у стилі класицизму і в традиціях часу мав нагадувати вишуканий невеликий храм з двоколонним дорічним портиком під ступінчастим аттіковим фронтоном.

Будинок був місцем перебування визначних особистостей, що становили культурне оточення господарів маєтку – представників родин Ковалівських і Каразіних.

У 1922 році до 200-ліття з дня народження Григорія Савовича село Пан-Іванівка було перейменовано в Сковородинівку. Тут було створено меморіальний парк.

У 2005-2006 роках створена нова експозиція музею, яка розгорнута у меморіальній кімнаті та п'ятьох залах, що знайомить відвідувачів із соціально-економічною обстановкою в Росії і в Україні в XVIII столітті, життям Григорія Савовича, його філософською, поетичною і педагогічною спадщиною, великою просвітительською діяльністю на Україні.

За створення експозиції у 2006 році творчому колективу музею було присуджено Міжнародну літературно-мистецьку премію імені Г.С.Сковороди.

Указом президента України № 570/2008 18 червня 2008 року музею присвоєний статус Національного.

Частина II

Парк у складі садибно-паркового ансамблю розташований на південній околиці села Сковородинівка (до 1923 р. – Пан-Іванівка, Вільшанська Іванівка) Золочівського району Харківської області, в мальовничій місцевості по схилах двох озеленених балок зі штучними водоймами.

Село вперше згадується у переписі 1732 р. як власність Івана і Якова Ковалівських. Вже за часів Г.Сковороди існував ставок "Завали", пізніше образно названий "Панськими Штаньми", стічні води з якого спадають у болотисту місцину парку.

Парк і сад почали набувати рис класичного розпланування при Іванові Григоровичу Ковалівському (претенденту на харківське полковництво в 1757 р, по скасуванні полкового устрою в 1765 р. вийшов у відставку з чином бригадира). З його сином Андрієм Ковалівським близько приятелював геніальний український філософ Григорій Сковорода, який в останній період життя (1790-1794 рр.) неодноразово мешкав у садибі Ковалівських. Гостюючи в Пан-Іванівці, мандрований філософ захоплюється місцевістю і пейзажним парком: «Нині блукаю у мого Андрія Івановича Ковалівського. Маю моєму чернецтву повне заспокоєння, краще Бурлука. Земелька його нагірна. Лісами, горбами, садками, джерелами розписана. На такому місці народився я коло Лубен». Г.Сковорода в будинку для гостей займав кімнатку з вікнами на південь і на захід, про яку писав: «Але ніщо мені не потрібне, як спокійна келія, де насолоджуюся нареченою моєю – Біблією».

У кінці головної алеї був видовий майданчик, де «на возвышенном месте, близ рощи» Сковорода полюбляв зустрічати світанок грою на своєму «флейттраверсі». Саме на цьому місці на урізі мальовничого схилу балки у листопаді 1794 р. він (за легендою) власноруч викопав собі могилу. Чарівна природа цих місць, що нагадувала йому батьківщину, і люди, що були близькі йому «по Мінерві», тобто інтелектуально і духовно – змусили старого і хворого Сковороду в останні тижні життя прийти до Іванівки з далекої Орловщини.

Могилу Сковороди перенесли на протилежний бік яру, де раніше була облаштована «каплиця» з родинним склепом Ковалівських, що нині не збереглася. У 1894 р. членами Харківського історико-філологічного товариства облаштували могилу, встановивши навколо неї металеву огорожу, що не збереглася.

Селяни впорядкували територію навколо могили, створивши меморіальний парк. Загалом він зберіг розпланування алей, що склалося наприкінці ХVІІІ ст. З тих часів існує і фруктовий сад, а також ставок, біля якого улюблене місце філософа, криниця і залишки 700-річного дуба, де Сковорода працював над своїми творами.

На території парку знаходится братська могила 94 загиблих воїнів-визволителів села і пам`ятник, встановлений у 1954 р.

Криниця Г.С.Сковороди

На південь від будинку музею, внизу схилу, біля верхньої частини ставка, знаходиться криниця, з якої, за переказами, любив брати воду Г.С.Сковорода. Оформлення криниці неодноразово мінялося. У 1960-х рр. це був низький 6-кутний зруб. У 1972 р. у зв'язку з підвищенням рівня води в ставку криницю перенесли дещо вище по схилу і встановили 4-кутний високий зруб. У 2002–2003 рр. зруб оновлено, а майданчик навколо нього викладено плиткою.

Місце розташування дуба, пов'язаного з життям та творчістю Г.С.Сковороди

Найбільше Г.С. Сковорода любив місце під сінню вікового дуба, на березі ставка. В дуплі дуба (де для Г.Сковороди ставили столик і стільчик) або біля нього мислитель читав, писав, роздумував, спілкувався з людьми. За легендою, недалеко від дерева філософ викопав собі могилу.

Дyбy-велетню спеціалісти нараховують близько 700 років. Це було справді незвичайне дерево: його висота сягала 12м, товщина стовбуру місцями 2,8м. Дуб розкидав свої гілки над ділянкою 9 х 9м.

Окружність фрагмента дуба 6,2м; розміри –1,9х2,1х7м.

У 1979 році дуб всох, а під час великої бурі у травні 1994 р. упав. Пізніше була встановлена бетонна основа, навколо якої помістили фрагменти дуба, що збереглися. При цьому скульптурне зображення філософа було переміщено в огорожу.

Дуб знаходиться у південній частині комплексу, на території парку і фруктового саду, розбитих ще у XVIII ст., над берегом ставка, що існує з тих же часів. Біля фрагмента дуба – скульптурне зображення Г.Сковороди.

Культурна цінність пам'ятного місця розташування дуба, пов'язаного з життям і творчістю Г.С.Сковороди, надзвичайна. Воно і досі вражає своєю особливою енергетикою. Крім того, скульптурне зображення мислителя є цінним як витвір мистецтва.

Місце первісного поховання Г.С.Сковороди

За свідченням М.І.Ковалинського, біографа Г.С.Сковороди, філософ був похований "на возвышенном мЂстЂ близ рощи и гумна". Це місце знаходиться дещо південніше і нижче по схилу від клумби-півмісяця. У 2006 році тут було встановлено меморіальну дошку з написом: "… Скончался октября 29 числа, поутру, на разсвЂтЂ, 1794 года. Перед кончиною завЂщал предать его погребенію на возвышенном мЂстЂ близ рощи и гумна и слЂдующую здЂланную им себЂ надпись написать: "Міръ ловилъ меня, но не поймалъ".

У 1814 р. власники маєтку з марновірних мотивів перенесли могилу за межі парку. В перепохованні взяли участь учні філософа.