Реферат: Творчість Гофмана
І хоча цей дисонанс для суспільства нерозв'язний, Крейслер сам намагається розв’язати ці дисонанси і вступає в активну боротьбу зі злом за душу Юлії, яка є для нього втіленням чистоти романтичного ідеалу, уособленням гармонії музики і природи. З трактовою образа Юлії, знаходяться у тісному зв’язку усі картини природи в романі. Вони завжди живописні й музикальні.
Відчуття свободи народжується, за звичаєм, разом із образом Гейєрштайну, вершина якого золотилася у проміннях сходу чи заходу – улюбленішого прийому Гофмана-романтика- і озера, яке плескалося біля його підніжжя: “Крейслер... задививсь на воду, на таємничій, мерехтливій гладині якою віддзеркалювався парк з мальовничими купками дерев, а над ним Гейєрштайн, що його вершину, наче химерна корона, увінчували білясті руїни” (с.137). Але головне місце в цих пейзажах відведено образу білого лебедя, котрий символізує чистоту душі Юлії і Крейслера, нетлінність їхнього мистецтва: “Приручений лебідь, що відгукався на ім’я Бланк, хлюпався в озері, гордовито згинаючи прекрасну шию і б’ючи блискучими крилами. “Бланше! Бланше! – гукнув Крейслер, простягаючи до нього руки. – Заспівай свою лебедину пісню, не вір, що після цього тобі доведеться померти! Тільки співаючи, пригорнися до моїх грудей, тоді твої найпрекрасніші звуки стануть моїми і тоді лише я загину від палкої туги, а ти й далі житимеш, і далі кохатимеш, і далі гойдатимешся на хвилях!...тієї миті він почув Юліїн спів, і невимовно солодка туга стиснула йому серце” (с.137).
Сцену спасіння Юлії від спокусника Гектора на березі озера можна вважати кульмінацією роману. Крейслер вирішує дисонанс Гектора, який завжди виступає як “ворожий і фальшивий звук”. Він виганяє його, щоб він ніколи не зміг вторгнутися в духовний світ Юлії і порушити її небесну гармонію.
Як вже відзначалося, роман залишився незакінченим, що призвело до суперечок між дослідниками творчості Гофмана. Дехто вважав, що роман повинен закінчитися трагічно - гибеллю Крейслера, бо в жодному із своїх творів автор не загострював з такою силою суперечності між творчою особистістю і суспільством, інші – припускали благополучне закінчення роману, що відповідало би життєстверджуючої тенденції багатьох філософських казок Гофмана. Але, як би не вирішився фінал ненаписаного роману, той що ми маємо змогу сьогодні читати, має велику естетичну і художню цінність.
ВИСНОВКИ
Аналіз роману Ернста Теодора Амадея Гофмана “ Життєва філософія кота Мурра” і ознайомлення з дослідницькими роботами літературознавців щодо визначення особливостей роману дозволила нам зробити наступні висновки.
Створений у добу німецького романтизму, роман Гофмана відобразив головні ідеї, які турбували романтиків XVIII–початку XIX століття – пошуки ідеального героя, місце творчої натури в суспільстві, шляхи її розвитку, внутрішній світ людини. Роман створений з використанням усіх тих нових зображувальних засобів і художніх прийомів, яких набули німецькі романтики. Але поряд з цим, твір “Життєва філософія кота Мурра” має свої особливості, які відрізняють його від інших тогочасних творів.
Жанровою особливістю твору є поєднання в ньому біографії та автобіографії, причому різних за сюжетом і композицією при відсутності авторського тлумачення. Гофман розподіляє свій роман на два контрастних світа.
Розподіл роману на дві різних за жанром частини приводять до того, що і образи в романі теж в основному поділені на дві чітко визначені групи. З одного боку – образи, що відтворюють світ мистецтва, творчості, а з другого – ті що втілюють низьке начало ситого бюргерського буття.
Їх несумісність виражається в засобах зображення. При зображенні одного Гофман виступає як патетик і лірик, при зображенні другого – як викривач.
Характерним для зображення образів Гофмана є широке використання музики. Звукові лейтмотиви супроводжують обидві теми, виявляючи або людську сутність героїв, або їх тваринну, зовсім “не музикальну” сутність.
Особливою заслугою Гофмана є саме зображення другого світу, якій є для нього втіленням “механізованого існування”. На якісно новий щабель піднімається роман Гофмана завдяки майстерному використанню гумору , романтичної іронії, їдкої сатири, химерної карикатури, пародії і гротеску в зображенні філістерів.
Карикатурна історія Зігхартсвейлера – одна з величніших соціальних сатир, з якою мало що може зрівнятися у світовій літературі. Відійшовши від реакційної ідеології романтизму, Гофман зумів побачити і втілити протиріччя нового німецького суспільства з такою незвичайною художньою силою, з такою ясністю, яка залишилася недоступною майже нікому з його літературних братів. Це зумовило те унікальне місце, яке займає творчість Гофмана і зокрема роман “Життєва філософія кота Мурра” у світовій літературі.
Список використаної літератури
1. Эрнст Теодор Амадей Гофман Житейские воззрения кота Мурра. Повести и рассказы.- М.: Изд-во «Худож. лит., 1967.-773с.
2. Ернст Теодор Амадей Гофман Життєва філософія кота Мурра/перекл. З нім. Є. Попович.-К.: Дніпро, 1983.- 372с.
3. Берновская Н.М. Немецкий романтизм и творчество Э.Т.А. Гофмана //Вестник МГУ.-Вып.4.-С.124-134.
4. История зарубежной литературы ХІХ века.Ч.1./Под ред. А.С. Дмитриева.-М.: Изд-во Моск. Ун-та.- 1979.-572с.
5. Миримский И. Эрнст Теодор Амадей Гофман //Э.Т.А. Гофман.Избр.произв. в 3-хт. Т.1.-М.: Худ. Лит., 1962.
6. Наливайко Д. Німецький романтизм //Вікно в світ: заруб. літ.: наукові дослідження, історія, методика викладання.-1999.-№1(4).-С.90-146.
7. Наливайко Д., Шахова К. Зарубіжна література ХІХ сторіччя: Доба романтизму.- Тернопіль, Навчальна книга-Богдан, 2001.-С.72-85.
8. Славгородская Л.В. Жанровые особенности романа Гофмана «Кот Мурр» //Вестник ЛГУ. Сер. История, язык, литература, 1972.-Вып.1.-1972.-С.103-111.
9. Художественный мир Э.Т.А. Гофмана.-М.: Наука, 1982.-293с.
10.Шамрай А.П. Ернст Теодор Амадей Гофман: Життя і
творчість.-К.: Дніпро, 1969.-300с.