Реферат: Творчість Маркса, Енгельса, Леніна та Сталіна у політологічному вимірі
Спираючись на західноєвропейську соціалістичну думку та враховуючи специфіку Росії, було у загальних рисах сформульовано марксистську (більшовицьку) політичну доктрину XX ст. Центральне місце у ній займає питання про класову боротьбу, що є "одним з найголовніших питань марксизму". Тісно пов’язавши марксизм з ідеологією, Ленін ідеологізував саму доктрину, яка у вигляді політ. ідеології більшовицької партії була нав’язана рад. сус-ву. Складовою частиною доктрини стала ленінська концепція соціалістичної революції. Ця концепція містила в собі ідею про можливість перемоги революції в одній країні, положення про об’єктивні передумови революції та суб’єктивний фактор, вчення про авангардистський тип політ. партії, ідею революційної ситуації, принципи тактики партії під час національної кризи та збройного повстання, конкретизацію ідеї союзу робітничого класу з селянством, поєднання соціальної боротьби з національно-визвольною та про переростання буржуазно-демократичної революції у соціалістичну. Наприкінці 20-х – на початку 30-х років у створеному ленінською партією Радянському Союзі перемогла контрреволюційна бюрократія. Саме тоді й з’явився той самий „марксизм-ленінізм", або „радянський марксизм" та сталінізм, який насправді мав набагато більше спільного з поглядами Маркса, ніж Леніна та Сталіна. Власне, у пізній період існування СРСР взагалі важко говорити про марксизм. Швидше це був банальний позитивізм, підфарбований марксистською фразеологією. Справжнє марксистське вчення було загнано або у підпілля, або на академічний маргінес.[5 ст. 37, 145]
Висновки
1. Великі основоположники – Маркс і Енгельс – відкрили закономірності розвитку суспільства, сформулювали основні поняття, показали, що таке капіталізм і як він функціонує, вказали можливості альтернативи. Ці їхні заслуги не може заперечити навіть буржуазна наука (звичайно, якщо це чесна буржуазна наука, а не наукоподібні спекуляції). Від початку вчення Маркса було дуже динамічним, воно пропонувало своїм послідовникам знаряддя для аналізу процесів, що відбувалися у суспільстві. Згодом італійський комуніст Антоніо Грамші скаже, що марксизм – це філософія практики. Якщо ще точніше, марксизм – це зброя класової боротьби пролетаріату.
2. Під керівництвом Сталіна та Леніна комунізм перетворився з властиво Західної відповіді на Західні проблеми індустріального життя за капіталізму, на властиво Східну відповідь застосування деспотичної влади держави для швидкого промислового розвитку та вирівнювання з Заходом.
3. Маркс, Енгельс, Сталін, Ленін залишаються видатними особами XIX ст., що сформулювали своєрідну "релігію революції", в основних рисах подали її ідеологічне та економічне обґрунтування, а також своє бачення історичного процесу, його перспектив.
Література
1. Маркс К., Енгельс Ф. Твори. Маніфест комуністичної партії К., 1958-1968. – 248 с.
2. Ленин В.І. Завдання радянської влади 5-е вид. М., 1970— 574 с.
3. Сталин Й. В. Вопросы ленинизма. М., 1947. – 543 с.
4. Такер Р. Сталин. Путь к власти М.-1990
5. Кауль От Сталина до Горбачова М.-1991