Реферат: Учасники адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно
— забезпечення безпеки в діяльності та дотримання технологічних вимог [5, с. 79].
О. Б. Ховов при тлумаченні поняття професійної компетентності враховує не тільки уявлення про кваліфікацію (професійні навички як досвід діяльності, вміння та знання), але також засвоєні соціально-комунікативні й індивідуальні здібності, що забезпечують самостійність професійної діяльності, тобто охоплюють такі якості особистості, як соціальна спрямованість та цілісна орієнтація [8, с. 454 — 455].
На наш погляд, до реєстратора як до ключового фігуранта реєстраційного провадження слід ставити нижченаведені вимоги, які можна умовно класифікувати наступним чином:
— організаційно-технічні, що полягають у поєднанні теоретичних та практичних навичок, які виявляються у компетентному здійсненні реєстраційних дій та прийнятті відповідних рішень, умінні застосовувати сучасні досягнення у сфері організації реєстраційних процедур. До організаційно-технічних вимог слід віднести якість прийняття рішень, уміння оцінити інформацію, що міститься в поданих на реєстрацію документах, і на основі цього прийняти обґрунтоване рішення. Для найефективнішого збирання, обробки та аналізу інформації необхідно вміти зібрати, класифікувати й обговорити інформацію за умов існування жорстких реєстраційних строків виконання реєстраційного завдання;
— морально-етичні, серед яких скромність, інтелігентність, чуйність до людей, вимогливість до себе, об’єктивність, які сприяють взаєморозумінню в колективі, створенню оптимального психологічного клімату для виконання поставлених завдань. Сутність морально-етичних вимог полягає у вмінні реєстратора спілкуватися з особами, заінтересованими в реєстрації речового права, створювати навколо себе атмосферу доброзичливості і одночасно вимогливості. Етика — невід’ємний елемент професійної компетенції посадової особи [8, с. 117].
Особа, яка звертається до адміністративного органу із заявою , в тому числі за отриманням адміністративної послуги щодо реєстрації речового права на нерухоме майно (заявник) . Приватна особа . Іншим обов’язковим учасником реєстраційного провадження є фізична (громадянин України, іноземець, особа без громадянства) або юридична особа, яких у західному праві часто називають "приватна особа". Особа публічного права також може звертатись щодо реєстрації речового права на нерухоме майно. Такою особою є територіальна громада (села, селища, міста, району, району в місті, області). Іншим суб’єктом публічного права, який звертається щодо реєстрації речового права, є існуюча відповідно до українського законодавства така категорія суб’єктів, як об’єднання громадян, що має статус юридичної особи (або її відокремлений підрозділ, що володіє таким статусом).
Заявник посідає особливе місце в колі учасників реєстраційного провадження. Він ініціює реєстраційний процес, а в окремих випадках бере участь у інших стадіях реєстраційного провадження.
Заявник-правовласник — це особа, яка є власником суб’єктивного речового права чи то права власності, чи то права оплатного та безоплатного користування об’єктом (у тому числі сервітут), чи є власником інших прав, які підлягають державній реєстрації, і особисто (безпосередньо) звертається в реєстраційний орган із заявою про реєстрацію належних їй прав.
Фактично статус заявника прямо пов’язаний з видом реєстраційного провадження. Особливу увагу необхідно звернути на розуміння особливостей статусу таких категорій учасників реєстраційного провадження, як адресат адміністративного акта та заінтересована особа (цю другу категорію осіб у зарубіжному законодавстві ще називають зачепленими особами, пов’язаними особами або третіми особами тощо). Ці категорії учасників розмежовано і в Рекомендаціях Ради Європи, і безпосередньо в законодавстві деяких країн (наприклад, ФРН, Естонії). І такий підхід видається цілком практичним, адже для них наслідки вирішення справи мають неоднакове значення, а тому вони повинні мати різний статус у рамках реєстраційного провадження. Зокрема адресат реєстраційного акта автоматично стає учасником провадження, тоді як заінтересована особа може стати учасником лише у разі, коли виявить таке бажання.
Щоб брати участь у реєстраційному провадженні як заявник, приватна особа повинна володіти дієздатністю. Звичайно дієздатними в адміністративних відносинах є фізичні особи, які є дієздатними згідно з нормами цивільного права, тобто з вісімнадцяти років. Але не повинно існувати жодних перешкод для участі в реєстраційних провадженнях неповнолітніх осіб, які мають суб’єктивні права або обов’язки відповідно до норм матеріального адміністративного права. Неповнолітня особа, яка має речове право на об’єкт нерухомості, повинна мати можливість самостійно звернутися до відповідного реєстраційного органу за його реєстрацією про це та мати інші права, необхідні для цього.
Як окрему проблему можна виділити участь у реєстраційних провадженнях осіб, дієздатність яких обмежено згідно з нормами цивільного права, особливо з набуттям чинності новим Цивільним кодексом України. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України 1963 р. у дієздатності могли бути обмежені особи, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами [18, ст. 15]. Ця норма була покликана захистити майнові права особи та членів її сім'ї, але, в принципі, не стосується проблеми усвідомлення особою характеру здійснюваних дій і тому не перешкоджає особистій участі у відносинах з реєстраційним органом щодо реєстрації свого речового права. Відповідно до ст. 36 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. суд зможе також обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними [9, ст. 36]. І в цьому випадку дійсно можна ставити питання про обмеження особи у дієздатності і в адміністративній процедурі.
Захист прав та законних інтересів недієздатних фізичних осіб під час реєстраційних процедур може здійснюватися за правилами цивільного законодавства, тобто через законних представників — батьків, усиновителів, опікунів або через представників, уповноважених законними представниками.
Від імені юридичної особи учасником реєстраційного провадження виступає її статутний представник або представник за договором. При цьому дієздатність юридичної особи визначається внесенням її до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), що підтверджується випискою, виданою державним реєстратором у порядку ст. 21 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців " [1, ст. 21].Оскільки дієздатність юридичної особи збігається з правоздатністю особи, то щодо вчинення дій від імені цієї особи доцільніше застосовувати юридичне поняття правосуб’єктності.
Уповноважений заявник не є власником майна чи власником іншого речового права, яке підлягає державній реєстрації. Він діє на підставі та відповідно до повноважень, наданих йому правовласником.
Законний представник у реєстраційному провадженні має права і несе обов’язки особи, яку він представляє. Представник за договором має права і несе обов’язки в повному обсязі, якщо інше не визначено в дорученні. Участь представника за договором не повинна позбавляти особу права особистої участі. Як уже зазначалося, інституту юридичного представництва в адміністративній процедурі приділяється велика увага Радою Європи. Право представництва стоїть поруч із правом бути вислуханим, правом на інформацію тощо.
Для забезпечення ефективності реєстраційних процедур у разі, коли особа діє через представника, доцільно передбачити правило, за яким інформація, документи у справі, вимоги до особи повинні звертатися (надсилатися) реєстраційним органом до представника.
У даному контексті можна звернути увагу на проблему визначення місця проживання (місцезнаходження) особи, тобто адреси для спілкування. За загальним правилом, це має бути реєстрація місця проживання фізичної особи та юридична адреса юридичної особи. Для цього особа повинна своєчасно повідомляти про зміну своєї адреси. Це означає, що надсилання інформації або повідомлень на адресу, взяту з офіційних реєстрів, повинно вважатися належним виконанням реєстраційним органом своїх обов’язків. На стадії подання заяви слід було б прописати право особи вказувати адресу для спілкування, і це може бут фактичне місце проживання фізичної особи або фактична адреса юридичної особи, або абонентська скринька тощо. Саме через цю адресу має відбуватися письмове спілкування реєстраційного органу з особою-заявником. Доцільність запровадження цього правила обумовлена не лише зручністю для приватних осіб, а й тим, що процедура реєстрації основного місця проживання фізичних осіб на сьогодні, фактично, залишається дозвільною, а не заявною.
Чітке вирішення питання про порядок інформування особи є гарантією забезпечення її права на захист своїх прав, свобод та законних інтересів. Тому факт доведення інформації до відома особи має чітко фіксуватися. І тут слід використовувати такі традиційні інструменти вручення офіційних документів, як особисте вручення під розписку службовцем реєстраційного органу або поштове листування: рекомендовані листи, листи з повідомленням про вручення. При цьому умову письмового спілкування реєстраційного органу з особою не слід розглядати як явище, яке гальмує швидке вирішення справи, невиправданий формалізм тощо. Перевагами такої форми спілкування є чітка фіксація перебігу строків, підвищена відповідальність реєстраційного органу, гарантування прав, свобод та законних інтересів приватних осіб.
Особи, які сприяють розгляду справи . Поряд із безпосередніми учасниками реєстраційної процедури доцільно виділяти окрему категорію осіб, що залучаються до адміністративного провадження як особи, які сприяють розгляду справи. Це не суб’єкти провадження, адже на відміну, скажімо, від приватної особи з її суб’єктивними правами та законними інтересами, ці особи залучаються до участі в реєстраційних процедурах для надання допомоги у розгляді справи і не мають особистої заінтересованості у результатах її вирішення. До осіб, які сприяють розгляду справи, насамперед відносяться експерти та спеціалісти, які вже давно фігурують в адміністративному, зокрема в реєстраційному законодавстві. У справах про реєстрацію прав власності на нерухомість широко використовуються послуги спеціалістів, а також експертів бюро технічної інвентаризації, а в земельних справах — експертів для створення експертних висновків. Залучення названих категорій осіб може здійснюватися як за ініціативою органу, якщо цього вимагає закон, так і за ініціативою приватної особи.
Органи, що здійснюють керівництво в системі реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень. Норми, які регулюють провадження у реєстраційних справах, прямо не відносять ці органи до учасників реєстраційних відносин. Проте їхні дії направлені на створення належних умов для функціонування реєстраційних правовідносин. Іншими словами, діяльність органів, які здійснюють керівництво в системі реєстрації речових прав на нерухоме майно та їй обмежень, нерозривно пов’язана з реєстраційною діяльністю. Тому їх також можна віднести, хоч і з певною долею відносності, до учасників реєстраційних правовідносин. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та ї