Реферат: Удосконалення міжбюджетних відносин в умовах ринкової трансформації економіки
2) введено функцію Р (і), що визначає, чи одержує регіон більше податкових надходжень, чим, у середньому, інші регіони:
3) досліджено довгострокові тенденції Р (і), у зв'язку з чим введена функція Статус (0;
Якщо регіон протягом 10 років існування української системи міжбюджетних відносин практично завжди одержував більшу частку надходжень основних податків, ніж інші, то він бюджетний реципієнт (Р). Аналогічно, якщо регіон протягом даного періоду постійно одержував менше податків, то його визначено як донора (Д). Якщо регіон не є ні донором, ні реципієнтом, то його названо медіанним (М). Здійснені розрахунки показали, що в Україні 14 регіонів є реципієнтами, 8 - донорами і 5 - медіанними.
Негативним моментом функціонування вітчизняної системи міжбюджетних відносин є зміни норм відрахувань від одного чи декількох податків у бюджет кожного конкретного регіону, що спостерігалися з року в рік протягом усього періоду. Отже, значно відхилялися і регіональні значення інтегральних норм відрахувань - основи доходів місцевих бюджетів. Як приклад розглянемо показники інтегральних норм відрахувань для Житомирської області: 1993р. - 80%; 1994 р. - 35%, 1995 р. - 67%; 2002 р. - 82%; 2005 р. - 55%; 2000, 2006 рр. - 20%.
Природно, що така сильна диференціація основних податкових надходжень до місцевих бюджетів у часі не могла не позначитися на ефективності регіонального бюджетного планування та керування. Однак, як і у випадку міжрегіонального розподілу, ге для всіх регіонів ступінь диференціації інтегральних норм відрахувань у часі був однаковим, тобто для кожного регіону ступінь ризику (невизначеності) відрахування до його бюджету певної частки від основних податків істотно відрізнявся від інших. Таким чином, для кожного регіону застосовувалася своя політика закріплення за його бюджетом певної частки від основних податків.
Сукупність цих різних політик була розглянута як множина активів, що характеризуються певними показниками прибутковості та ризику, а далі було проаналізовано інтегральні норми відрахувань по кожному регіону у термінах теорії портфельного управління. Розраховані показники ризику та прибутковості інтегральних норм відрахувань за 27 регіонами України формують допустиму множину.
Результати зроблених розрахунків наведено у таблиці (таблиця 2). До ефективної множини в основному ввійшли регіони, що характеризуються нами як "реципієнти". "Донори" ж, за винятком м. Київ та Одеської області, не були сюди включені. Також відзначимо, що "реципієнтами", які не ввійшли до ефективної множини, є АР Крим, м. Севастополь, Волинська та Київська області.
Таблиця 2 Статус регіону та ефективна множина
|
Регіони |
Усього |
Ефективна множина | |
|
Так |
ͳ | ||
|
Донори |
8 |
2 |
6 |
|
Медіанні |
5 |
2 |
3 |
|
Реципієнти |
14 |
10 |
4 |
|
Усього |
27 |
14 |
13 |