Реферат: Україна ХХІ сторіччя, тенденції та перспективи розвитку

Можемо впевнено констатувати, що загальною метою програми є поширення інформації та поглиблення знань широких верств населення про європейську інтеграцію. На нашу думку, можна виділити принаймні кілька причин того, чому ЄС приділяє велику увагу заходам та проектам промоційного характеру: 1) розробка і впровадження проектів подібного характеру привертає увагу потенційних студентів з усього світу до європейської вищої освіти, що суттєво підвищує її престижність; 2) така діяльність є одним зі способів поширення Болонського процесу в світі; 3) розширення контактів між ВНЗ різних країн за сучасного глобалізованого світу надає закладам вищої освіти додаткові можливості зміцнення власних позицій та авторитету в світовому науковому середовищі; 4) спільна робота представників різних країн над одним проектом обов’язково передбачає обмін знаннями, новаціями, досвідом і навичками.

Використання грантів міжнародних фондів має певні труднощі:

а) складність отримання гранту;

б) жорсткий контроль за використанням наданих коштів;

в) обов’язкове звітування про хід реалізації проекту.

Очевидними перевагами користування грантами є наступні:

• можливість отримання необхідного за проектом фінансування;

• суму гранту не треба повертати грантодавцю;

• вільний доступ до світового досвіду;

• консультування у досвідчених закордонних фахівців;

• налагодження міжнародних контактів;

• інтеграція у міжнародне наукове співтовариство.

Оцінивши наведені вище сильні та слабкі сторони використання грантів, можна з упевненістю заявити про привабливість такого способу залучення коштів на реалізацію проектів у сфері освіти і науки.

Участь у міжнародних програмах і проектах у сфері вищої освіти і науки надає українським ВНЗ реальні можливості повноправного входження у європейське наукове співтовариство.

4. Конкурентні переваги країни на міжнародному рівні

Управління уявленням про країну реалізує економічну функцію – підвищення ділової активності, залучення інвестицій, вирішення соціально-економічних завдань. У цьому зв'язку управління формуванням і просуванням переваг країни на міжнародній арені здатне найбільш вигідно представити і реалізувати переваги виробничо-економічного потенціалу території в вітчизняних умовах, що представляє в сучасних умовах науковий і практичний інтерес.

М. Портер визначив конкурентоздатність держави як продуктивність, що означає ефективне використання робочої сили і капіталу та результується у величині національного доходу на душу населення. Їм же була розроблена система детермінант конкурентної переваги країн (т.зв. «конкурентний ромб»):

1. факторні умови: людські та природні ресурси, науково-інформаційний потенціал, капітал, інфраструктура, у тому числі фактори якості життя в країні;

2. умови внутрішнього попиту: якість попиту, відповідність тенденціям розвитку попиту на світовому ринку, розвиток обсягу попиту.

3. суміжні та обслуговуючі галузі (або кластери галузей): сфери надходження сировини, напівфабрикатів, сфери використання сировини, технологій.

4. стратегія та структура фірм, внутрішньогалузева конкуренція: цілі, стратегії, способи організації, менеджмент фірм, конкуренція.

Методологія Future Brand звертає увагу на «тверді» складові іміджу країни (економіка, управління, інфраструктура, географічне розташування), які можна віднести до тих речей, яких люди потребують апріорі, але разом з тим і «м’які» складові (фактори привабливості туристичних об’єктів, автентичності, звичаїв, традицій, культури, маркетинг, рівень комунікації), які швидше впливають на «бажання», ніж на «потреби» аудиторій.

Відповідно до вищезазначеного об'єктами на рівні держави на думку О. Панкрухіна можуть бути:

державні послуги та суспільні блага;

товари і послуги, необхідні для функціонування організацій і галузей, фінансованих з державного бюджету (товари й послуги для потреб органів державного управління, підприємств для виконання їх завдань);

підприємства і організації (корпоративні права), що перебувають у державній власності та підлягають роздержавленню або приватизації;

органи державного управління, соціальні інститути та їхні представники;

права, обов'язки та функції громадян і організацій, значимі для існування й розвитку держави і суспільства;

підтримувані державою і корисні для суспільства норми, правила поведінки, діяльності, цінності, програми, ідеї;