Реферат: Українська і радянська цивільні школи
В березні 1990 року було прийнято Закон „Про власність в СРСР”, в якому перераховувалися три основні форми: „власність громодян”, колективна і державна. Крім цього, допускалося існування в СРСР власності іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб і громадян. Власність могла бути дольовою або загальною і змішаною. Формами власності громадян були власність трудового господарства, селянського і особистого підсобного господарства. Формами колективної власності – власність орендного підприємства, кооперативу, господарського товариства, товариства, акціонерного товариства, господарської асоціації, громадської організації і фонду, релігійної організації. Державна власність поділялась на загальносоюзну, союзну, автономних республік, автономних областей і округів, власність адміністративно-територіальних утворень(комунальна), державних підприємств, трудових колективів, державних установ. Істотні зміни в цивільне право також вносить Закон СРСР „Про підприємства в РСРС” від 26 травня 1988 року, „Про кооперацію в СРСР” від 6 березня 1990 року, Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про оренду від 23 листопада 1989 року. Згідно з союзними актами в УРСР були прийняті закони „Про власність” від 17 лютого 1991 року і „Про підприємства в УРСР” від 27 березня 1991 року. У травні 1991 року були прийняті нові Основи цивільного законодавства Союзу СРС і союзних республік. Ті були прийнятті такі важливі акти, що стосувалися цивільного права, як Закон „Про підприємництво” від 7 лютого 1991 та Закон „Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року.
Основну роль в Цивільному праві того часу відіграли два нормативні акти, тобто кодекси, які повністю відповідали тогочасним вимогам. Кодекси поступово демократизувало суспільство. Незважаючи на ідеологічну направленість, цивільне право розвивалось досить стрімко. Внесок в цивільне право Радянського періоду зробили такі вчені: Алексеев С.С, Братусь С.Н, Варкало В., Дмитриева О.В, Иоффе О.С., Красавчиков О.А., Курылев С.В., Кофман В.И., Лейст О.Э., Матвеев Г.К., Матвеев Ю.Г., Недбайло П.Е., Новицкий И.Б., Ойгензихт В.А., Рахмилович В.А., Собчак А.А., Тархов В.А., Флейщиц Е.А., Церетели Т.В., Шаргородского М.Д., Е.А. Флейшиц, С.В. Курылева, Ланд коф С.Н, Маслов В.П., Агарков М.М., Ряшенцева В.А., Підопригора О.А., Дроніков В.К., Індиченко П.Д.
Так наведемо декілька робіт вчених з України, щоб зрозуміти великий вклад України в цивільне право СРСР. Наприклад Матвеев Генадій Костянтинович:“Вина в советском гражданском праве”, 1955; - “История семейно-брачного законодательства Украинской СССР”, 960; - “Основания гражданско-правовой ответственности”, 1970; - “Советское семейное право”, 1978, 2-е вид. 1986; - “Международное частное право”, 1982.; чи Матвеев Юрій Геннадійович: - “Англо-американское деликтное право”, 1973; - “Международные конвенции по авторскому праву”, 1976, 1978; - “Международная охрана авторских прав”, 1987.
Тобто стає зрозуміло, що українські вчені зробили великий внесок в розвиток Цивільного права РСРС.
:
2. Українська школа.
Після проголошення незалежності України почався самостійний розвиток держави. Право сучасної України переживає період оновлення та входження у європейський правовий простір. Важливим з огляду на необхідність приведення українського права у відповідність з нормами та принципами міжнародного права є вивчення європейського правового досвіду та європейської правової доктрини Так почався новий етап розвитку цивільного права. Радикальні економічні й політичні перетворення в суверенній і незалежній Україні мають на меті побудувати нову модель господарської системи. Її фундамент складають різноманітні форми власності відповідних суб'єктів, їх рівноправність і змагальність. Поступово створюються нові акти, твори, що розвивають цивільне право в ногу з часом. Так проголошена Конституція затвердила наші права та відповідно обов’язки, які стосуються і цивільної галузі. Конституція України закладає підвалини для усіх галузей права та інших підсистем, у тому числі і для цивільного права, оскільки вона виконує функцію „соціального служіння” всьому народу держави[6] . Так, наприклад, у Конституції у восьми статтях міститься норми стосовна права власності громадян, юридичних осіб, держави, територіальних громад. Відповідно ці норми знайшли своє відображення та розвиток у нормах інституту права власності Цивільного кодексу України. На думку Є.О. Харитонова і Н.О. Саніахметової, приватне право можна визначити як сукупність правил і норм, що стосуються визначення статусу і захисту інтересів окремих осіб, які не є фігурантами держави, не перебувають у відносинах влади і підпорядкованості один одному, рівноправно і вільно встановлюють собі права та обов’язки у відносинах, що виникають за їхньою ініціативою[7] . Однак, навіть закріплені в Конституції та законодавчих актах права і свободи громадян не можуть бути реалізовані доти, доки не буде розроблено відповідного механізму, який би забезпечив можливість їх реалізації.
Так незалежна держава прийняли новий Цивільний кодекс, адже до цього ми користувалися цивільним кодексом ще 1963 року, що не відповідав вимогам сучасності. У нас змінилося і формулювання предмету Цивільного регулювання, наприклад, кодексом 1963 року регулюються майнові відносини і пов’язані з ними особисті немайнові відносини, а також інші особисті немайнові відносини, а сучасним кодексом: цивільними є особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній власності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
За цей період вчені зробили великий ривок у розвитку цивільного права, так, наприклад, Кузнєцова Наталія Семенівна дала життя “Ринок цінних паперів: правові основи формування та функціонування” 1998, “Подрядные договоры в инвестиционной деятельности в строительстве” 1993. Сібільов М. Загальні „характеристики” сфери приватного права.
Правовими принципами цивільного права, що існують у літературі сучасної держави можна визначити такі:
1) юридична рівність суб’єктів цивільного права; свобода підприємницької діяльності; свобода договору; свобода особистості; закріплення в нормах цивільного права новітніх досягнень світової юридичної думки і загальновизнаних положень, напрацьованих світовим товариством[8] ;
2) свобода особистості; всебічна охорона власності; юридична рівність суб’єктів цивільних правовідносин; свобода підприємницької діяльності; свобода договору[9] .
3) Юридична рівність учасників цивільних правовідносин перед законом; забезпечення правової охорони власності незалежно від її форми і видів; свобода договору; свобода особистості; повага прав і інтересів інших осіб, моралі суспільства[10]
А от А. П. Колодій дає різноманітну класифікацію принципів права для публічного і приватного, для матеріального і процесуального права, для об’єктивного і суб’єктивного.
У новому ж Цивільному кодексі передбачені загальні принципи, а саме:
o неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя фізичної особи;
o неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, передбачених виключно законом;
o свобода договору;
o свобода підприємства;
o судовий захист цивільного права та інтересу у разі його порушення;
o справедливість, добросовісність та розумність.
Ці принципи зазначені у статті третій цивільного кодексу, але наявність нормативно закріплених принципів не суперечить виявленню в цивільному праві і інших принципів.
За час незалежності було випущенню безліч монографій, книг, різних творів, постійно проводяться різни з’їзди цивілістів України, конференції. На них обговорюються проблеми і недоліки сучасного цивільного прав та шляхи їх подолання. Багата наукова база України формує не тільки твори, а й майбутніх відомих цивілістів.
Таким чином спостерігається розвиток цивільного права, орієнтація на міжнародне право, розвиток загальновизнаних інститутів.
Висновок:
Аналізуючи вчення різних періодів про цивільне право стає зрозуміло, що основними напрямами розвитку цивільного права в періоди є дуже різне. Так в радянський період право тісно взаємодіє з комуністичною ідеєю, і є одним з його головних засобів, використовується для пригнічення особистої власності, людини як особистості. Але період характеризується і видатними вченими в галузі, які надовго увійшли в історію цивільного права. Їх фундаментальні погляди на цивільне право стали течіями по яким розвиваються деякі інститути і зараз. В період будівництва незалежності країна засіяла новими іменами та поглядами. Так в сучасній державі розвивається цивільне право стрімко і впевнено, що супроводжується новими поглядами на проблеми цивільного права, та шляхами їх подолання
.
Використана література:
1. 1 Д. М. Генкин. Предмет советского гражданского права. «Советское государство и право», 1955, № 1, стор. 104;
2. С. Н. Бpатусь. О кодификации республиканского гражданского законодательства. Научная сессия, посвященная вопросам кодификации советского .республиканского законодательства. М., 1957, стор. 53; Ю.