Реферат: Украинский язык 2
Дієслово - самостійна частина мови, що позначає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робити ? що зробити ? В українській мові дієслово має 5 типових форм. Ці форми можна розпізнати за характерними закінченнями:
- Неозначенна форма (інфінітив): писа -ти , говори -ти , літа -ти , гримі -ти , мерзну -ти .
- Особова форма: (він) пиш -е , писа -в-Ø , напиш -е , буде + писа -ти , писати -ме , писа -в-Ø + би , хай + пиш -е .
- Дієприкметник: пожовті -л-ий , посиві -л-ий ; писа -н-ий , підписа -н-ий ; залюбл -ен-ий ; активні дієприкметники (пишучий) українській мові не притаманні, цю функцію виконують описові конструкції - що ( абоякий ) пише .
- Безособова форма (на -но, -то): написа -но , зробле -но , прожи -то , випи -то .
- Дієприслівник: пиш -учи , любл -ячи , підписа -вши , полюби -вши .
Дієслівні форми – це однокореневі слова з різними граматичними ознаками. Взявши інфінітив за вихідну форму, можна за певними правилами утворити всі інші типи форм. Дієслівні форми мають відмінні та спільні ознаки.
Відмінні ознаки визначаються: 1. За типом питання;
2. За характером змінюваності;
3. За роллю в реченні.
Дієслівні форми описуються в таблиці:
|
Особливості творення дієприкметників в українській мові (в порівнянні з російською):
Дієприкметник – це особлива форма дієслова, яка називає ознаку предмета за дією.
Розмовний варіант | Нормативний варіант |
навчаючий сина батько | батько, який навчає сина |
поважаюча себе особа | особа, яка себе поважає |
говорячий промову доповідач | доповідач, який виголошує промову |
виконуючий завдання слухач | слухач, який виконує завдання |
У діловій українській мові назви посад - субстантивовані дієприкметники замінено українськими відповідниками-іменниками:
завідуючий (чим) - завідувач (чого);командуючий (чим) - командувач (чого);
Активні дієприкметники теперішнього часу в сучасній українській мові вживаються обмежено, на відміну від російської мови. Ці форми утворюються від основи 3-ої особи множини теперішнього часу перехідних дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч- (-юч-) (від дієслів І дієвідміни), -ач- (яч-) (від дієслів ІІ дієвідміни):ведучий ( телепрограми) . Відповідниками російських активних дієприкметників теперішнього часу в українській мові є підрядні частини складнопідрядних речень або іменники чи прикметники:проживающий - мешканець; той, хто(який) мешкає; заведующий - завідувач; той, хто (який) завідує.
Активні дієприкметники минулого часу доконаного виду творяться від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л-: дозрі(ти) - дозрілий, змарні(ти) - змарнілий, мерз(ти) - мерзлий, опа(сти) - опалий, спочи(ти) - спочилий. Суфікс -ну- випадає: засохну(ти) - засохлий, промокну(ти) - промоклий.
Розмовний варіант | Нормативний варіант |
допомігший | який (що) допоміг |
посинівший | посинілий |
бувший | колишній |
померший | померлий |
Активні дієприкметники минулого часу з суфіксом -ш- (-вш-) в українській мові не вживаються, а передаються описово.
Особливі труднощі становить пошук відповідників російським дієприкметникам. Прикро, що забуваються українські слова, а вживаються кальковані форми, тому пропонуємо переклади окремих дієприкметників:
колеблющийся коливний
сходящийся збіжний
меняющийся мінливий
исследованный досліджений
исследуемый досліджуваний
употребляемый в(у)живаний
Пасивні дієприкметники мають форму минулого часу, яка утворюється за допомогою суфіксів -н-, -ен-, -т-: завершений, зроблений. Дієслова з основами на -ну- і на -о- можуть утворювати паралельні форми дієприкметників: висунути - висунутий, висунений, повернути - повернутий, повернений.
У пасивних дієприкметниках -н- не подвоюється: зроблений, намальований, зав`язаний, натхнений та ін.
Переклад з російської мови на українську:
в следующий раз наступного разу
на следующий день на другий, другого дня, наступного дня
следующим выступает далі виступає
вызываются следующие лица викликаються такі особи
следующим образом так, таким чином, у такий спосіб
прошлый минулий
Завдання 2.
е ксперти за – е в словах іншомовного походження на початку слова передається літерою е; після приголосних д, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш у загальних іншомовних назвах перед наступним приголосним пишуть и
Ме две дє в – російський звук е після приголосних передається літерою е; російські суфікси -ев, -еев передають літерою є після всіх приголосних, крім шиплячих та ц
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--