Реферат: Український театр. Традиції і новації (особисті враження)

"розкріпаченням" театральної критики, новою виразністю і сміливістю пошуків і оцінок, вищим аналітичним рівнем;

публіка стає більш критичною у своєму виборі, менш категоричною в оцінках і толерантною, соціально визначеною;

театр, "перенапружений" в експерименті, намагається чіткіше визначитись "у собі", своїй позиції, зростає диференціація між типами театрів, а театральне життя стає різноманітнішим;

починають зароджуватися нові взаємини між театром, публікою і критикою, вони стають більш вимогливими і жорсткими;

радикально змінюються відносини театру і держави (влади), яка дає свободу, однак майже не дає фінансової підтримки;

з'являється постать (ще така не визначена) спонсора і мецената;

формується не стільки нова театральна громадськість, скільки патронаж вузького кола осіб.

* Серед актуальних проблем розвитку театральної творчості і театральної культури на першому плані постають організаційно-економічні проблеми театру, а також перегляд культурної політики, реформа театральної педагогіки і театральної освіти в цілому, якісне підвищення професіоналізму, особливо режисерів, піднесення престижу театру в суспільстві. Вступивши в XXI ст. український театр набуває нової форми і змісту свого буття.

Висновок

І все ж не любити театр не можна. І ми любимо цей чудовий, гарний і захоплюючий світ театрального мистецтва, який вражає своєю різноманітністю і своєю живучістю. Адже і на початку нового століття все ще ми бачимо подання лялькарів на вулицях і ярмарках, все ще живі традиції китайського та японського театру, як і раніше відчуваємо трепет, коли чуємо про "російською класичному балеті" або "італійському бельканто".