Реферат: Ультрофіолетове опромінення аутокрові у лікуванні гнійно-запальних процесів 2
Й.Й.Філатов (1937) вважав, що при переливанні опроміненої крові слід враховувати сам факт кровопускання та зворотнього введення крові після її опромінення. Необхідно признати велике значення самого акту кровопускання, так як він безперечно впливає на ЦНС і через неї на функції окремих органів та систем. Зворотне введення крові усуває анемію і теж чинить сприятливий вплив на ЦНС. Ряд послідовників Й.Н.Філатова вказують на те, що реінфузія УФО аутокрові сприяє стимуляції процесів кровотворення, які поліпшують показники червоної крови, сприяють насиченню киснем гемоглобіну. Внаслідок цього відбуваються структурно-функціональні зміни поверхні еритроцитів та покращуються реологічні якості крові, так як знижується її в'язкість, зменшується мікроагрегація еритроцитів (Р.В.Чеминаев й співавт.,1980; В.М.Дуніна й співавт.,1989).Ряд авторів встановили факт підвищення фагоцитарної активності лейкоцитів безпосередньо після опромінення і введення крові в організм. G.Frick at al.(1974) спостерігали, що через 15 хвилин після УФО аутокрові відбувалось зниження кількості лейкоцитів. Цим пояснювалось збільшення аглютинації лейкоцитів та активного фагоцитозу, відзначалось звільнення гістаміну, катехоламінів і гепарину. З праць S.Wieiner (1974) випливає, що спочатку проходить зниження, а потім підвищення загальної кількості лейкоцитів.
Це вказує на підвищення лейкоцитарного захисту при запально-гнійних процесах. За даними О.О.Воронцова (1985), під впливом УФО у крові відбуваються зміни вмісту біологічно активних речовин: адреналіну, глютатіону, прогестерону, цистеїну гідрохлориду.
Низка вчених (К.Й.Самойлова,1979; П.Р.Зенков й співавт.,1981) відзначали зміни базофільних гранулоцитів, збільшення кількості гепарину, зменшення холестерину. Після УФО крові зменшується кількість паличкоядерних і сегментоядерних нейтрофілів, зростає осмотична резистентність еритроцитів та збільшується їх об’єм. Паралельно цьому реєструється підвищення їх можливість до переносу кисню, Протягом 10 хвилин після введення опроміненої крові відбувається підвищення комбінованих рівнів кисни на 60%, через ЗО днів цей рівень складав 30% вище початкового рівня . В свою чергу В.І.Ротарь (1990) показав, що опромінена кров віддає свій кисень швидше і в більшій кількості ніж не опромінена. A.Piickenger (1954), E.Zigler (1959), H.Alberi еt а1.(1956,1960) відзначали розпад тромбоцитів, денатурацію фібриногена і зниження холестерину під впливом УФО крові. Зниження холестерину та сечовини під дією УФО аутокрові відмітили, а також Р.Weli (1960) та S.Wieiner еt а1.(1975).
В.Г.Ясногородський (1975), А.М.Зербіна (1980) стверджують, що під впливом УФО аутокрові розширюються капіляри, посилюється протікання крові, підвищується проникливість капілярів. F.M.Ganiicke еt а1.(1975) пов'язують довготривалий терапевтичний ефект УФО крові зі збільшенням колатерального кровообігу. S.Wieiner еt а1., (1974) виділяють дві фази в реакції організму. Перша фаза -біохімічна. В ній миттєвий ефект процедури зумовлений надходженням в кров біологічно активних речовин - гепарину, гістаміну, катехоламінів. Реактивне збільшення числа базофілів свідчить про посилення обміну речовин. Друга фаза - судинна. Вона пов'язана з посиленням колатерального кровообігу і покращення мікроциркуляціі. На покращення останньої вказували теж В.І.Зенков й співавт.(1988) та Н.Х.Сухоту (19885. Посилення окисних процесів реєстрували Л.В.Потапов й співавт. (1980,1981), К.Й.Самойлова й співавт. (1987).
Особливої уваги заслуговують роботи Й.Г.Коломиец й співавт. (1985). Е.Д.Мирович й співавт. (1986). І.Г.Аббасзаде (1989). Ними доказано, що УФО крові володіє бактерицидними якостями, сприяє нормалізації імунологічної активності організму, збільшує резистентність організму до інфекції.
Розділ 2. Об’єкти та методи дослідження.
2.1 Клінічна характеристика хворих.
В основу своєї роботи ми поклали результати комплексного лікування 79 хворих з гострими та загостреннями хронічних процесів внутрішніх жіночих статевих органів неспецифічної етіології віком від 18 до 45 р., які проходили лікування в стаціонарі клінічного пологового будинку №1 та жіночої консультації №1 м. Чернівці з грудня 1998 по грудень 1999р. З метою одержання об’єктивної оцінки нашої методики, що була включена в комплексне лікування, всіх хворих ми розділили на дві групи основну і контрольну (табл.1)
Таблиця №1.
| Група | Форма запального процесу внутр. статевих органів | |||||
| Гостра | Загострення хрон. | Разом | ||||
| число | % | число | % | Число | % | |
| Основна | 23 | 42,20 | 32 | 57,80 | 55 | 100 |
| Контрольна | 10 | 40,00 | 14 | 60,00 | 24 | 100 |
| Разом | 33 | 41,56 | 46 | 58,44 | 79 | 100 |
В основну групу ввійшло 55 хворих з запаленнями додатків матки, які отримували комплексне лікування з використанням УФОаК. Контрольну групу склали 24 хворих, лікування яким проводилося загальноприйнятими класичними методами, без будь-якого застосування УФОаК. Подані групи хворих повністю порівнювані за характером процесу, важкістю та тривалістю захворювань, віком, а також особливостями догоспітальної курації.
Вік хворих коливався від 16 до 43 р., значну частину склали жінки віком до 40 р. – 72 (92.2%), тобто найбільш працездатна їх частка. (табл. 2)
Таблиця №2.
| Група | До 20 р. | 20-29 р. | 30-39 р. | 40-49 р. | Разом | ||||
| число | % | число | % | число | % | Число | % | Число | |
| Основна | 15 | 26,6 | 24 | 44,01 | 12 | 21,10 | 4 | 8,35 | 55 |
| Контрольна | 6 | 26,67 | 11 | 46,67 | 5 | 20,00 | 2 | 6,67 | 24 |
| Разом | 21 | 26,62 | 35 | 44,81 | 17 | 20,78 | 6 | 7,79 | 79 |
Отримані дані співпадають з думкою багатьох авторів, що займалися цим розділом гінекології (Я.П. Сольський і співавт., 1997; В.І. Бодяжина 1990), що підкреслює високу актуальність даної проблеми. Тривалість захворювання до початку стаціонарного лікування коливались в широкому діапазоні від 1 до 20 днів. Хворі потрапляли після невдалого лікування в поліклініці або самолікування в середньому через 12,6±0,2 днів з моменту захворювань. Значна частина хворих (53,25%), як і в основній так і в контрольній групі, госпіталізовані пізніше 5 доби від початку захворювання. (табл. 3), внаслідок погіршення загального стану та прогресування запального процесу 21 (40,9%) обстежуваних хворих перед госпіталізацією отримували терапію в умовах жіночої консультації (табл. 3).
Таблиця №3.
| Група | 20-48 годин | 2-3 доби | 3-5 діб | Більше 5 діб | Разом | ||||
| число | % | Число | % | число | % | Число | % | Число | |
| Основна | 1 | 4,59 | 5 | 14,68 | 7 | 27,52 | 14 | 53,21 | 27 |
| Контрольна | 1 | 4,44 | 4 | 15,56 | 6 | 26,67 | 13 | 53,33 | 24 |
| Разом | 2 | 4,55 | 9 | 14,94 | 13 | 27,27 | 27 | 53,25 | 51 |
Недостатня інтенсивність лікувальних заходів на догоспітальному етапі була причиною значного запущення гнійно-запальних процесів (табл. 4).
Патологічні симптоми захворювань у паціентів при
поступленні до стаціонару. Таблиця №4.
| Симптоми | Основна група | Контрольна група | Разом | ||||
| число | % | число | % | Число | % | ||
| Болючість внизу живота | 55 | 100,0±0,4 | 24 | 100,0±0,4 | 79 | 100,0 | |
| Патологічні виділення з піхви | 45 | 84,40±3,9 | 21 | 86,67±3,8 | 66 | 85,07 | |
| Порушення загального стану | 30 | 54,13±4,1 | 11 | 46,64±4,2 | 41 | 51,95 | |
| Підвишення температури | 34 | 62,38±4,2 | 12 | 51,11±3,9 | 46 | 53,09 | |
Вивчення менструальної функції у обстежуваних виявлено, що 42 (53,25+4,1%) жінки мали порушення менструації, у 23 (29,22+2,9%) – зареєстровано гіперполіменорею; у 11 (13,64+2,6%) – гіпоменструальний синдром, у 9 (10,39+2,1%) – альгодисмінорею. Середній вік менархе склав (12,7+0,1) років. Дослідження репродуктивної функції пацієнток виявив, що 7 (9,09+1,9%) хворих страждали первинним непліддям, а 5 (7,79+1,9%) – вторинним; 17 (21,43+3,7%) невиношуванням вагітності (табл. 5).
Причини захворювання у обстежуваних хворих. Таблиця №5.
| Чинники захворювання | Число | % |
|
Переохолодження Аборт Пологи Введення ВМС Інфекційні хвороби Не вияснені |
31 27 12 5 К-во Просмотров: 163
Бесплатно скачать Реферат: Ультрофіолетове опромінення аутокрові у лікуванні гнійно-запальних процесів 2
|