Реферат: Умови праці на виробництві
Для того, щоб виключити професійні отруєння та захворювання, санітарними нормами встановлені гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони, тобто такі концентрації, які при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом восьми годин чи при іншій тривалості, але не більше 41 години на тиждень, протягом усього робочого стажу не можуть викликати захворювання чи відхилення в стані здоров'я.
Значення ГДК деяких шкідливих речовин, які зустрічаються на підприємствах лісового комплексу.
Успіх роботи щодо забезпечення сприятливих умов праці значною мірою залежить від аналізу стану рівня безпеки праці, рангування небезпечних та шкідливих виробничих факторів з врахуванням особливостей трудового процесу. Підвищення рівня безпеки досягається проведенням комплексу інженерно-технічних та організаційних заходів. Ці заходи, перебуваючи у тісному зв'язку, впливають на процес формування безпечних умов праці.
Наприклад, чим кращий стан на виробничому підприємстві будівель та споруд, обладнання, інструментів та пристосувань, чим досконаліша технологія та організація виробництва, тим менша, за всіх інших обставин, імовірність формування несприятливих умов праці і тим менше потрібно спеціальних захисних заходів. Отже, вирішення складного завдання формування сприятливих умов праці залежить, перш за все, від створення безпечної технології, техніки та організації виробництва.
Техніка, технологія та організація виробництва поки що не відносяться до розряду абсолютно безпечних факторів навколишнього середовища. Такими вони, ймовірно, не стануть і в найближчому майбутньому. Це пояснюється, перш за все, встановленим рівнем їх розвитку та труднощами їх перспективного будівництва, застосуванням значного обсягу ручної праці.
Керівник (власник) підприємства повинен періодично організовувати за узгодженням з санітарно-епідеміологічними станціями проведення вимірювань параметрів шуму, вібрації, освітлення, загазованості, запиленості у виробничих приміщеннях. Результати вимірів повинні заноситись до санітарно-технічних паспортів цехів та підприємства, карти робочих місць.
Температура, відносна вологість та швидкість руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Воздух рабочей зоны. Общие санитарно-гигиенические требования».
Рівні виробничого шуму не повинні перевищувати значень, встановлених СН 32.23-85 «Санітарні норми допустимого шуму на робочих місцях».
Таблиця 4.1 Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин
| Речовина | Значення ГДК, мг/м3 | Перевантажений агрегатний стан в умовах виробництва | Клас небезпечності | Особливості дії на організм |
| Акромін | 0,2 | П | ІІ | |
| Аміак | 20 | П | IV | |
| Ацетон | 200 | П | IV | |
| Бензин | 100 | П | IV | |
| Бензол | 15/п | П | ІІ | |
| Вуглець оксид | 20 | П | IV | |
| Газ (у перерахунку на вуглець) | 300 | П | IV | |
| Карбамід (сечовина) | 10 | А | ІІІ | |
| Карбафос | 0,5 | П+А | ІІ | |
| Кислота сірчана | 1 | А | ІІ | |
| Кислота соляна | 5 | П | ІІ | |
| Мастила мінеральні нафтові | 5 | П | ІІ | |
| Метафос | 0,1 | П+А | І | |
| Синтетичні миючі засоби | 5 | А | ІІІ | |
| Сода кальцинована | 2 | А | ІІІ | |
| Спирт метиловий | 5 | П | ІІІ | |
| Спирт етиловий | 1000 | П | IV | |
| Уайт-спірит (у перерахунку на вуглець) | 300 | П | IV | |
| Хлор | 1 | П | І | |
| Хлорофос | 0,5 | П+А | ІІ |
Умовні позначення: п - пари чи гази; а - аерозолі; п+а - суміш парів та аерозолей; О - речовини з гостро спрямованим механізмом дії, які потребують автоматичного контролю за їх концентрацією у повітрі; А - речовини, що викликають алергічні захворювання у виробничих умовах; Ф - аерозолі, переважно фіброзної дії; в чисельнику - максимальна, у знаменнику середньозмінна ГДК
Вібронебезпечне обладнання необхідно встановлювати у виробничому приміщенні з урахуванням забезпечення на робочих місцях гігієнічних норм вібрацій згідно з ГОСТ 12.1.012-90 «ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования».
Гранично допустимі концентрації токсичних речовин у повітрі - це такі концентрації шкідливих хімічних речовин, що знаходяться в повітрі виробничих приміщень у вигляді пари, газу, пилу, які при щоденній дії протягом робочої зміни не повинні викликати у робітників будь-яких негативних змін в організмі або захворювань.
Для виявлення ранніх форм захворювань та розробки оздоровчих заходів особи, які стають до роботи, підлягають медичному огляду. Обов'язковими є попередні медичні огляди для тих, кого приймають на роботу, пов'язану з небезпечними шкідливими речовинами та несприятливими виробничими факторами. Існує перелік робіт, до виконання яких допускаються особи, що пройшли обов'язкові попередні медичні огляди перед початком роботи та періодичні медичні огляди. Такі огляди проводять лікарсько-профілактичні заклади, котрі обслуговують дане підприємство, виробництво.
Медично-профілактичні заклади разом з санітарними службами, адміністрацією, профспілковим комітетом підприємства щорічно узагальнюють результати періодичних медоглядів працюючих і складають на кінець року заключний акт про наслідки оглядів. Якщо під час медичного огляду виявлено ознаки професійного захворювання, то працівник направляється на спеціальне обстеження для уточнення діагнозу та встановлення зв'язку захворювання з професійною діяльністю.
Дані про захворювання та отруєння на виробництві підлягають ретельному аналізу та узагальненню, на основі чого розробляються заходи для запобігання профзахворювань та профотруєнь, які повинні включатись до колективного договору.
Профілактичні заходи щодо попередження виникнення профзахворювань та отруєнь:
заміна шкідливих і особливо отруйних речовин на виробництві на менш шкідливі і отруйні;
механізація та автоматизація виробничих процесів, раціоналізація технології та герметизація апаратури;
стандартизація сировини з метою зниження отруйних домішок;
виділення найбільш небезпечних шкідливих процесів в спеціальні ізольовані приміщення;
загальнообмінна вентиляція, місцева вентиляція, встановлення витяжних шаф;
заходи з особистої гігієни та періодичний медогляд;
санітарко - технічна пропаганда та інструктаж.
До індивідуальних засобів захисту від токсичних речовин відносяться:
респіратори та противогази (захист органів дихання);
спецокуляри зі щільно прилягаючими оправами (захист очей);
спецодяг, спецвзуття, рукавиці, мазі і пасти, мило (захист шкіри).
Розміщення виробничого обладнання повинно забезпечувати безпеку працюючих та відповідати ергономічній і технологічній раціональності. Арматура центрального чи місцевого опалення з температурою нагріву поверхні 80 °С та більше, що розміщена в робочих проходах та поблизу робочих місць, повинна бути загороджена, щоб уникнути випадкових опіків.
Вологе прибирання електроприміщень та інших технічних приміщень повинні проводити прибиральники, які пройшли інструктаж з питань охорони праці, під наглядом одного з працівників, що обслуговують встановлене в цих приміщеннях обладнання.