Реферат: Умови життя рослин і біологічні особливості росту та розвитку сільськогосподарських культур
Прядивні (волокнисті) культури вирощують для добування рослинного волокна, що утворюється на насіння (бавовник) або у стеблах рослин (льон, коноплі, кенаф, джут).
Олійні культури (соняшник, рицина, льон, арахіс та ін.) вирощують для добування з насіння харчової або технічної олії.
Цукро- і крохмаленосні культури (цукрові буряки, картоплю) вирощують для добування з коренів і бульб цукру, крохмалю, патоки та інших продуктів.
Бавовник. Це головна прядивна культура в нашій країні і у світі. Його вирощують для добування волокна–довгих (30–40 мм) і міцних одноклітинних волосків, які суцільно вкривають оболонку сім'я. З 1ц бавовни-сирцю (насіння з волосками) на бавовноочисних заводах добувають 30–45 кг волокна, 55–65 кг насіння і 1–1,5 кг короткого волокна – лінтеру (пушок оболонки насінини і рване волокно).
Волокно бавовнику – основна сировина для виготовлення швейних ниток, тканин, з яких потім шиють білизну й одяг, технічних тканин аж до корду для автопокришок.
З лінтеру виробляють вату, ґноти, фетр, целлюлозу, целофан, кіно- і фотоплівку, лаки, папір та ін.
У насінні бавовнику міститься від 18 до 27% рослинної олії, що використовується для харчування, приготування маргарину та різних консервів, мила, стеарину, гліцерину, оліфи і мастил. 3 1ц бавовникового насіння добувають 17–19 кг олії, 40–42 кг макухи, що містить 40% білка і є добрим концентрованим кормом для тварин, і 38–40 кг лушпиння, що використовується для виробництва паперу, спирту, кислот (лимонна й оцтова), целюлози, поташу та ін.
Листя бавовнику містить до 10% лимонної кислоти, яку можна добути в заводських умовах. Сухі стебла використовують як паливо або добриво. Бавовник – цінна медоносна рослина.
У тропічній зоні бавовник являє собою багаторічний деревовидний напівчагарник до 3–6 м заввишки. Коренева система однорічної культури бавовнику стрижнева, заглиблюється в грунт до 2,5– 3 м і розгалужується в різні сторони до глибини 1,5–2 м.
Основна ж маса коренів бавовнику (до 92%) розгалужується в шарі грунту 0–80 см.
Стебло бавовнику пряме, до 100–150 см заввишки, галузиться (до 7–15 бічних гілок), у нижній частині дерев'яніє. Листки черешкові почережні, мають у пазухах по 2–3 бруньки. Гілки розвиваються з пазушних бруньок листків головного стебла, починаючи з 3–5-го листка.
Розрізняють два види гілок: ростові, що відходять від стебла під гострим кутом, не мають бутонів і закінчуються ростовою брунькою; плодові, звичайно колінчасті гілки, що відходять від стебла під більш тупим кутом і несуть на собі бутони, квітки, коробочки.
Бавовник – теплолюбна й світлолюбна рослина. Для набухання насіння потрібно води 65–80% маси насіння. При температурі грунту 12–16° С сходи з'являються на 12–15-й день, а при 20–25° С на 6–7-й. Першим починає рости корінець, після того як він закріпиться у грунті, на поверхню виносяться сім'ядолі, спочатку жовтуваті, потім зеленіючі. Через 8–10 днів після сходів утворюється перший справжній листок; на 30-й день після його появи настає фаза бутонізації. Період від бутонізації до цвітіння становить 28–36 днів. У бавовнику зацвітають перші квітки на трьох нижніх гілках, потім другі на трьох нижніх і перші на трьох наступних гілках і т. ін.
Від початку цвітіння до розкриття коробочок минає 45–65 днів. Для того щоб мати високий урожай якісного волокна, треба забезпечити бавовник достатньою кількістю ґрунтової вологи протягом усієї вегетації. Однак у перший період розвитку (від сходів до цвітіння) поливати треба рідше і невеликими нормами не дуже холодною водою, щоб не знизити температуру грунту. Найбільшу кількість вологи бавовник витрачає в період від початку цвітіння до початку дозрівання. У період дозрівання коробочок в разі нестачі вологи в грунті погіршується наливання зерна і знижується якість волокна.
Коноплі. Коноплі вирощують для добування із стебел волокна, а з насіння – олії. Вихід волокна становить 20–22% маси стебел, олії – 30% маси насіння. Корінь рослини стрижневий, проникає в грунт до 2 м і глибше. Коріння розгалужується в основному в шарі грунту 0–40 см. Стебло пряме, 2–4 м заввишки, у верхній частині здатне галузитися при зрідженому посіві. Коноплі – рослини дводомні: чоловічі екземпляри (плоскінь) мають суцвіття у формі нещільної китиці, жіночі (матірка) – щільні колосоподібні верхівкові суцвіття – китиці. Насіння проростає при температурі 1–2° С, але краще при 8–10 °С. Сходи витримують приморозки до –4, –5 °С, але рослини після приморозків сповільнюють ріст. Інтенсивний ріст і утворення волокна відбуваються в період від бутонізації до цвітіння.
Кенаф. Ця рослина дає волокна 15–18% маси сухих стебел. Насіння містить до 18–20% технічної олії. Коренева систем і стрижнева, досягає глибини 2 – 2,5 м. Стебло округло-ребристе, не галузиться, від 2 до 6 м заввишки. Для проростання насіння і з'явлення сходів потрібна температура грунту 13–15° С. У перші 35–40 днів після сходів кенаф росте повільно. Вегетаційний період становить 120–160 днів.
Джу т. Ця культура дає волокно високої якості. Рослина однолітня. Стебло пряме, округле, 2–4 м заввишки, галузиться у верхній частині. Корінь стрижневий, заглиблюється в грунт на 1 –1,5 м. Для нормального проростання насіння температура грунту має бути не менш ніж 16–18° С, а оптимальна 25–28° С. У перші 35–45 днів після сходів джут росте повільно, але в наступні 40–50 днів його ріст різко посилюється – до 4–5 см на добу. Цвітіння настає на 85–90-й день після сходів, дозрівання насіння – ще через 50–60 днів.
Як культура вологих субтропіків, джут вимогливий до світла, тепла і вологи, не переносить посухи, особливо в період інтенсивного росту.
Соняшник. У нашій країні це основна олійна культура. У насінні соняшника міститься 30–56,9% напіввисихаючої харчової олії з добрим смаком, що використовується також для виготовлення маргарину, консервування овочів, виготовлення оліфи і мила. Попіл після спалювання стебел соняшника містить близько 4% фосфорної кислоти, до 30% окису калію і використовується як добриво і для вироблення поташу.
Соняшникова макуха є цінним концентрованим кормом для тварин. Стебло соняшника вкрите жорсткими волосками, воно понад 2 м заввишки, звичайно не галузиться. Корінь стрижневий, дуже розвинений, з сильними бічними коренями, що заглиблюються у грунт на 2– 3 м. Листки великі, густо опушені волосками, овально-серцеподібної форми; загальна поверхня листя однієї рослини становить 0,3–0,6 м2 . Стебло закінчується поодиноким великим кошиком діаметром від 8 до 40 см,
Проростання насіння починається при температурі грунту 4–6° С. Набухле, але не проросле насіння переносить короткочасні температури до –13° С, а насіння, що наклюнулося, – до –10 °С. Сходи соняшника переносять приморозки до –8° С, однак окремі пошкоджені приморозками рослини дають стебла, що галузяться. Через 15–20 днів після сходів, у фазі 2–3 пар листків, рослини починають закладати кошики, але помітне формування кошиків настає через 43–45 днів. Кошики формуються через 50–60 днів після сходів, і цвітіння їх триває 20–25 днів. Період наливання насіння триває 32–42 дні. Соняшник якнайінтенсивніше споживає вологу в період від утворення кошиків до кінця цвітіння, коли відбувається найінтенсивніший ріст рослини. Нестача вологи в грунті в цей час є основною причиною пустозерності центральної частини кошиків. Літні дощі ї поливи перед цвітінням і на початку наливання насіння значно збільшують врожай соняшника.
Цукрові буряки . Ця культура є основним джерелом сировини для промислового виробництва кристалічного цукру. Цукрові буряки мають велике значення і як кормова культура. За врожаєм сухих речовин і кормовою вартістю вони перевищують інші кормові коренеплоди і краще зберігаються взимку. Цукровий буряк – дворічна рослина. У перший рік життя посіяний насінням цукровий буряк утворює до кінця вегетації потовщений корінь (коренеплід) з розеткою прикореневих листків (від 50 до 90), поверхня яких досягає 0,3 м2 . На наступний рік коренеплід розвиває потужне коріння, що проникає в грунт на глибину 2–2,5 м, і облистнені квітконосні пагони, що досягають висоти 150 см і більше.
У верхній частині пагонів розвиваються суцвіття у формі кільцевої колосоподібної китиці з двостатевими квітками. Плід цукрового буряка – горішок. Дозріваючи, горішки (2–6) зростаються в супліддя, що називаються клубочками, і використовуються як насінний матеріал в буряківництві. Крім звичайних сортів з багатонасінними клубочками селекціонери вивели нові сорти цукрових буряків з однонасінними клубочками – Ялтушківський, Білоцерківський. Цукровібуряки досить вимогливі до умов зростання: світла, тепла і родючості грунту.
У перший рік життя вегетаційний період становить 160–170 днів. Для проростання насіння клубочки мають увібрати води 150–170% маси, а мінімальна температура грунту має бути 3–4° С. При температурі 15 – 20° С сходи буряків з'являються на 3–4-й день, що значно скорочує період вегетації і дає змогу вирощувати їх на зрошуваних землях південних степів і напівпустинь на корм худобі повторною культурою після зернових.
У перші дні сходи буряків являють собою сім'ядолі, що зеленіють, виходячи на поверхню грунту, і виконують функції листків (фаза «вилочки»). У цю фазу приморозки 3–4° С шкодять рослинам і можуть убити їх. Через 6–8 днів після сходів утворюється перша пара справжніх листків, здатних витримувати температуру до –8 °С. Через кожні 2–3 дні з'являються друга, третя і четверта пари листків, а в дальшому листя з'являються вже по одному, а із середини вегетації – через 1–2 дні. Активна діяльність кожного листка триває в середньому близько 25 днів, найбільш продуктивні листки середнього ярусу – з 10-го по 25-й день. Тривалість діяльності листя можна значно збільшити добрим постачанням рослин вологою. Дозрілі коренеплоди цукрових буряків містять 75% води і 25% сухих речовин, з яких від 16 до 22% становить цукор.
Картопля . Рослина однорічна. Бульби картоплі містять у середньому 78–80% води, до 25% сухих речовин, серед яких переважає крохмаль (14–22%), велику кількість вітамінів С і В, а також вітаміни А, В2, Вб, Н, К і нікотинову кислоту.
При високій урожайністі бульб (до 300 ц/га і більше) картопля дає багато крохмалю (45–60 ц/га) і тому є головною крохмаленосною культурою, що має велике харчове, кормове і технічне значення.
У виробничих умовах картоплю розмножують вегетативно (садінням цілих або різаних бульб), а при виведенні нових сортів – розсадою, вирощеною з насіння. Коренева система її мичкувата, заглиблюється в грунт на 60–80 см. Рослини, що виростають із бульб, утворюють додаткове коріння з вузлів підземної частини стебла і вузлів столонів.
Кущ картоплі складається з 4–5, рідше з 6–8 трав'янистих стебел 60–100 см заввишки і вище. З бруньок підземної частини стебел утворюються столони – видозмінені підземні стебла від 5 до 3 см завдовжки, здатні галузитись і утворювати на кінцях потовщені закінчення – бульби.