Реферат: Управління, як предмет філософського аналізу

Вступ

Управління як складний механізм функціонування, змін та єдності соціальних сил потребує від суб’єкта управління володіння основами теорії управління, знання ним умов існування, властивостей, тенденцій, характеру руху керованого ним об’єкта і набуває характеру такої діяльності, яка теоретично має випереджати суспільно-історичну практику, відповідати законам об’єктивного світу, з урахуванням того, що соціальні програми та ідеали, що створюються людьми, можуть приводити не лише до позитивних, але і до негативних наслідків, якщо вони суперечать об’єктивним законам природи і суспільства, потребам та інтересам людей.

У сучасних умовах корінної перебудови українського суспільства і всіх сфер державності нерідко можна чути і читати вирази типу «філософія управління», «філософія менеджеризму, «філософія макроекономіки» і інші помітні назви, які за своїм змістом і тлумаченню вельми далекі від дійсного філософського значення або виходять за його межі.

На нашу думку, філософія управління є найважливішою науковою областю, яка слабо розроблена у вітчизняній літературі і тому гостро потребує чіткого і розгорнутого визначення своїх основних понять і методологічних принципів. Історія становлення людського суспільства, різних форм його державного устрою протягом багатьох сторіч була нерозривно пов’язана з вирішенням проблем оптимальної організації суспільства, ефективного управління всіма соціальними процесами життєдіяльності людей, з державно-владним регулюванням і управлінням різними сферами матеріального і духовного життя суспільства.

Тому такі філософсько-соціологічні поняття як «управління», «організація», «влада» і інші є універсальними, які в кожну історичну епоху, в тому або іншому державному устрою суспільства, з одного боку, зберігають в собі класичні межі і ознаки, а з іншого, наповнюються і збагачуються новим змістом, що відображає особливості тієї або іншої історичної епохи. Багатовікова історія філософії і соціології - наочне підтвердження динаміки розвитку цих корінних суспільних явищ.


Ціннісно-смисловий універсум людини і феномен управління

Управління як соціальний феномен виникло і розвивається в історичному процесі як фундаментальна властивість соціальної системи. Від нього значною мірою залежить соціальне майбутнє і якість життя, адже саме управління забезпечує соціальній системі збереження якісного складу, динамічну рівновагу з довкіллям, підтримання режиму діяльності і реалізацію її програм і мети.

Незважаючи на певні сумніви, які висловлювалися щодо можливостей управління Г.Спенсером, А.Смітом та рядом інших філософів, управління та його іманентний атрибут - самоуправління є невід’ємною потребою як суспільства в цілому, так i окремих його частин. Його дія на суспільство є свідомим, систематичним і організованим процесом, який упорядковує і вдосконалює структуру соціуму по мірі досягнення визначеної мети.

За дослідженнями Г.Атаманчука, управління як соціально-філософська категорія має наступні аспекти:

- інтелектуальний – опирається на сплав «наука + досвід + мистецтво (талант)» і відновлює його:

- владно-вольовий, тобто має організуюче-регулюючий механізм впорядкування та розвитку суспільних відносин, видів діяльності, виконання соціальних ролей;

- соціальний – пов’язаний з потребами та інтересами людей, їх колективів, суспільства в цілому. Це об’єктивний зв’язок, хоча суб’єктивно може ігноруватися (маючи негативні наслідки).

Таким чином, управління є продуктом різних процесів:

- управління як продукт свідомості виявляється у можливостях людини передбачати – прогнозувати – програмувати – проектувати – планувати;

- управління як продукт волі полягає у відсутності неволі, прмусу, у творчій діяльності розуму (концепція «свободи волі» І.Канта, А.Шопенгауера, Ф.ніцше, П.Лаврова, М.Михайловського та ін.);

- управління як продукт взаємодії регулює функціонування будь-яких механізмів і систем;

- управління як продукт влади полягає у ієрархічній побудові світу, добровільному чи примусовому визнанні верховенства волі інших.

Управління в житті людини і суспільства виявляється тоді, коли в будь-яких взаємодіях, відносинах, процесах присутні інтерес і знання, цілі і воля, енергія і діяльність людини. Таким чином, джерелом, чинником і фактором управління є свідомість + воля + соціальність (взаємодія) + влада [Управление в жизнедеятельности людей, с.26-28].

Для формування і розвитку управління об’єктивними умовами виступають:

- природно-географічні умови конкретної території (ґрунти, клімат, рослинний та тваринний світ);

- природно-суспільні умови та форми життєдіяльності людей, які сформувалися історично - технології земле обробки, види комунікацій, традиції, звичаї (навіть в умовах глобалізації паралельно розвивається процес глокалізації, регіоналізації);

- культурно-історична спадщина;

- виробнича база з технічним оснащенням і технологіями;

- система економічних відносин з її правовим регулюванням, яка існує на кожний конкретний момент часу;

- склад і стан об’єктів соціальної інфраструктури, який є різним у кожній місцевості;

- матеріальна основа духовного споживання;

- науково-технічний розвиток.

Історичний досвід засвідчує, що в управлінні можуть діяти два механізми – стихійне регулювання і свідоме управління. Їх характер залежить:

- від соціально-економічних та політичних умов;

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--

К-во Просмотров: 138
Бесплатно скачать Реферат: Управління, як предмет філософського аналізу