Реферат: Управління капіталом в сільськогосподарських підприємствах
Виходячи з вищезазначеного, вводиться поняття "зваженої граничної вартості капіталу". Цей показник визначається, виходячи з прогнозних значень витрат, які понесе підприємство для створення оптимальної структури капіталу, виходячи з умов нового ринку. Наприклад, підприємство планує взяти участь в інвестиційному проекті. Але для реалізації цього плану йому знадобляться додаткові джерела фінансування, які можливо буде отримати тільки на фондовому ринку. В цьому випадку прогнозна ціна капіталу, яка водночас виступає граничною, може суттєво відрізнятися від поточної ціни.
Таким чином, розглядаючи таке джерело, як "залучений капітал", слід пам'ятати його важливість для підприємства. Але на практиці можуть виникнути відповідні труднощі, які пов'язані з визначенням схеми нарахування процентів і погашення довгострокових зобов'язань. Відповідні умови по наданню такого капіталу мають різну ціну.
Підприємство може збільшити власний капітал двома методами: 1) реінвестуванням частини прибутку; 2) новим випуском звичайних акцій. Таким чином, коли аналізується ціна джерела "власний капітал", доцільно аналізувати ціну двох різних його компонентів. Спочатку слід розглянути ціну нерозподіленого прибутку. Отже, ціна капіталу, який формується за рахунок нерозподіленого прибутку, може бути визначена як дохідність, яку акціонери потребують від звичайних акцій підприємства (фірми). Чистий дохід, який залишається після виплати дивідендів по привілейованих акціях і створенню фондів, і належить власникам звичайних акцій. Власники облігацій отримують від підприємства проценти, власники привілейованих акцій - фіксовані дивіденди. Дохід, який залишився у підприємства, належить власникам звичайних акцій і виступає рентою за користування акціонерним капіталом. Керівництво підприємства може або сплатити доходи (дивіденди), або реінвестувати їх на розвиток виробництва.
Таким чином, підприємство може заробити на нерозподіленому прибутку стільки коштів, скільки акціонери підприємства можуть заробити на альтернативних інвестиціях з еквівалентним ризиком. Але слід зауважити, що, якщо підприємство не може інвестувати нерозподілений прибуток так, щоб отримати дохідність, більшу за ціну авансованого капіталу, воно повинно виплатити ці доходи своїм акціонерам, щоб вони самі інвестували ці кошти в різні активи.
Структура капіталу впливає на результати фінансово-господарської діяльності підприємства, оскільки співвідношення між власними і залученими джерелам – це важливий аналітичний показник, який характеризує ступінь ризику інвестування фінансових ресурсів у підприємство.
Для визначення оптимальної структури капіталу традиційним методом необхідно визначити зважену ціну капіталу, яка залежить від ціни її складових (власного і залученого).
З ростом частки залучених коштів у сумі джерел довгострокового капіталу ціна власного капіталу постійно збільшується, а ціна залученого спочатку не змінюється, а потім зростає. Оскільки ціна залученого капіталу в середньому нижче за ціну власного капіталу, то існує поняття оптимальної структури капіталу. Коли показник "ціна авансованого капіталу" має мінімальне значення, тоді ціна підприємства буде максимальною.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. Т.1. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. – 592 с. – (Серия «Библиотека финансового менеджера»; Вып. 3).
2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. №436 // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 18, N 19-20, N 21-22, ст.144.
3. Економіка підприємства: підручник / За заг. ред. С. Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с., іл.
4. О. Є. Гудзь. Забезпечення сільськогосподарських підприємств кредитними ресурсами // Економіка АПК. – 2003. – №1. – с. 86-90.
5. Сливоцький А. Міграція капіталу: Пер. з англ. – К.: Унів. вид-во “Пульсари”, 2001. – 296 с.
6. Фінансовий менеджмент: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц./ А. М. Поддєрьогін, Л. Д. Буряк, Н. Ю. Калач та ін. – К.: КНЕУ, 2001. – 294 с.