Реферат: Утворення муару

Зв'язок періоду муару з взаємною орієнтацією решіток легко установити, обертаючи одну відносно одної дві растрові фотоформи і розглядаючи їх на просвіт. Для двох лінійних растрів монотонні зміни періоду муару і його картина повторюються через 180°, а для точкових ортогональних і гексагональних відповідно через 90° і 60° (рис. 6).

Просторовий спектр симетричних ортогональних растрових решіток поряд з частотою, що дорівнює її лініатурі, характеризується також і безліччю інших гармонійних складових. Так, якщо в ортогональних напрямках вузли решітки повторюються з кроком лініатури, що дорівнює 1/L, то під кутами 45° і arctg1/2 (рис. 7) ряди вузлів решітки чергуються відповідно з періодами і.

Рисунок 6 – Залежність періоду муару від кута суміщення двох лінійних (а), точкових ортогональних (б) і точкових гексагональних (в) растрів

Рисунок 7 – Частота чергування рядків, утворених вузлами решітки, і кількість вузлів у рядках різні для різних напрямків

Кількість растрових точок у цих рядках обратно пропорційна значенням частот останніх і відповідно меншими виявляються потужності гармонік, які подають дані частоти в спектрі решіток. Ці численні частоти взаємодіють з частотами інших решіток, породжуючи додаткові періодичні процеси різної потужності та періодичності.

4. Види муару

“Паразитні” просторові частоти, породжувані явищем муару, мають постійне значення і присутні на зображенні по всьому його полю. Особливий вигляд має предметний муар, що виникає в результаті взаємодії періодичного дрібноструктурного рисунка – текстури (на самому оригіналі) з однією або декількома з частот просторової дискретизації в репродукційному процесі.

Однофарбові фонові частини відбитків характеризуються також низькочастотним рисунком, які відносять до власного або "внутрішнього" муару. Він виникає в результаті взаємодії ортогональних решіток синтезу з формованим у ній растром.

Під час збігу решіток період муару, прагнучи до нескінченності, перевершує фізичні розміри ілюстрації. Навіть при незначному відхиленні від цих кутів на ній міститься лише одне розрідження або згусток друкарських елементів. У першому випадку растрові точки двох зображень розташовуються поруч, утворюючи найбільшу задруковану площу, і перекриваються в іншому, звільняючи від фарби найбільшу пробільну площу. Однак нестабільність приведення друкарського аркуша в половину кроку лініатури призводить до різкої зміни характеру автотипного синтезу по всьому зображенню і до колірного дисбалансу.

Приклади накладення двох точкових растрових зображень однакового періоду при різних кутах їхньої взаємної орієнтації наведені на рис. 8.

0° 5° 15° 45°

Рисунок 8 – Приклади утворення муару під час накладення двох точкових растрових зображень однакової частоти при різних кутах їхньої взаємної орієнтації

При сполученні під кутами порядку 5–10 градусів муар утворить великі контрастні згустки і розрідження растрових точок, які розташовуються у вузлах нової решітки, що має ту саму геометрію, що і вихідні. Такий особливо помітний “паразитний” рисунок у вітчизняній літературі іноді називають квадратним муаром.

При подальшому збільшенні кута розміри згустків і розріджень зменшуються, а їхня частота зростає. Деяким критичним кутам попарного суміщення растрових решіток, що дорівнює 90°, 45° і 30° (екстремуми графіків на рис. 6) відповідають мінімальні значення періоду муару і його гранично висока частота. Друкарські елементи різних фарб утворюють специфічні малопомітні фігури. Це – так званий розеточний муар (рис. 9).

Рисунок 9 – Розеточний муар відповідно до DIN 16457

Характер муару залежить також і від значень лініатур зображень, які сполучаються. Так, наприклад, растрові решітки з лініатурами 50 і 70 лін/см, що сполучаються без розвороту одна відносно одної, дають приблизно таку саму частоту “паразитного” рисунка, що має місце при взаємному накладенні двох растрів лініатури 50 лін/см під кутом 45°.

5. Контраст муару

Контраст муару визначається тоном або відносною площею друкарських елементів частин кольороподільних зображень. Контраст плям муару монотонно слабшає від дільниць середніх тонів до тіней і світів. Переважним фактором тут є співвідношення відносних площ підкладки, що запечатуються в згустках і розрідженнях растрових точок.

У випадку подвійного накладення максимальний контраст має місце, коли кожне зображення наведене шаховим полем растрових точок, тобто відносною площею 50%. Це значення в даному випадку має і мінімальна сумарна задрукована площа S_min там, де друкарські елементи і пробіли двох зображень збігаються. Коефіцієнт відбивання в картині муару тут максимальний

. (2)

Там, де растрові точки одного зображення закривають пробіли іншого, тобто при максимальній задрукованій площі S_max , що дорівнює тут і далі 100%, коефіцієнт відбивання мінімальний і визначається відбиванням суцільного фарбового шару. Тому контраст муару

,(3)

де К – загальний контраст друкарського процесу, оцінюваний співвідношенням відбивань незадрукованого паперу і фарбового шару. Оскільки в розглянутому прикладі подвійного накладення, то

.(4)

Очевидно, що з урахуванням таких самих припущень будь-які інші, відмінні від 50% значення площ точок двох зображень, що сполучаються, дадуть муар меншого контрасту.

Для потрійного накладення в розглянутому відношенні найбільш критичні значення площ точок кожного з зображень 33,3%. На світлій плямі муарової картини задрукована площа S_min = 0,33 і К_м = 0,66К, а отже найбільш муарогенні півтони зі значеннями відносної площі точок 30% – 35%. Для чотирьох фарб аналогічне міркування вказує на ще більше, порядку 0,75К, значення контрасту і максимальну муарогенність полів з однаковою і рівною 25% площею точок. Виключення з процесу однієї з кольорових фарб при великих обсягах “УЦК” знижує муарогенність.

За використовуваним підходом методи корекції муару поділяються на три групи: