Реферат: Вексель в платіжному обороті
І хоча в назві йдеться лише про бланки, ці Правила визначають також основні умови випуску та обігу вексельних зобов¢язань. Серед них такі:
* використовувати векселі, а також виступати векселедавцями, акцептантами, індосантами і авалістами можуть тільки юридичні особи ¾ суб¢єкти підприємницької діяльності, що визначаються такими відповідно до чинного законодавства України;
* векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків України;
* вексель підписується керівником і головним бухгалтером юридичної особи та завіряється печаткою.
* Вексельні бланки купуються підприємствами в комерційних банках України. Під час придбання вексельних бланків покупці в обов ¢ язковому порядку, крім вартості бланку, сплачують державне мито за кожен бланк у розмірі 10 відсотків від неоподаткованого мінімуму доходів громадян, якщо інше не передбачено законодавством України. Державне мито зараховується в доход Державного бюджету України.
* Видача та індосамент векселів за межі України не допускаються.
На зміст другого підпункту слід звернути особливу увагу, оскільки він означає, що суб¢єкт підприємницької діяльності ¾ резидент України не має права виписувати вексель або передавати його на користь суб¢єкта підприємницької діяльності ¾ нерезидента України.
Питання можливості виставлення векселя на користь нерезидента також розглядається статею 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (від 23.09.94 р. №185 / 94-ВР), згідно з якою резиденти ¾ імпортери продукції мають право виписувати векселі на користь нерезидентів ¾ постачальників.
Таким чином має місце певна законодавча колізія, коли два нормативних документи частково суперечать один іншому. Виходячи з цього проблема виглядає таким чином, що:
Резидент України може виписувати простий вексель на користь нерезидента у разі укладення з ним імпортного контракту щодо поставки товарів (робіт, послуг). При цьому індосамент векселів на користь нерезидентів не передбачається.
Під час всіх інших зовнішньоекономічних розрахунків, зокрема, за фінансовими зобов¢язаннями, видача та індосамент векселів за межі України не допускаються.
2. Порядок розрахунків за допомогою векселів.
2.1. Видача векселів.
Підставою для видачі векселя є договір на поставку (продаж) товарів (здійснення робіт, надання послуг), що підтверджує “товарність” векселя.
Комерційні банки мають право приймати векселі в погашення наданого кредиту.
Слід мати на увазі, що згідно із статтею 220 Цивільного кодексу України у разі заміни за згодою сторін одного зобов¢язання (договір на поставку товарів, виконання робіт, надання послуг) іншим (зокрема, векселем) перше зобов¢язання втрачає силу. Тобто єдиним дійсним зобов¢язанням залишатиметься вексель і тому слід уважно ставитись до дотримання усіх процедур, пов¢язаних з обігом векселів.
2.2. Заповнення векселів.
Вексельний бланк друкованим і недрукованим (читабельним) способом.
Сума платежу за векселем обов¢язково заповнюється цифрами та літерами.
Вексель підписується керівником і головним бухгалтером юридичної особи та завіряється печаткою.
Згідно з Правилами виготовлення та використання вексельних бланків суб¢єктами вексельних відносин є тільки юридичні особи. Підпис на векселі складається з підписів керівника і головного бухгалтера юридичної особи і має бути завірений печаткою. Структурні підрозділи юридичних осіб (зокрема, філії комерційних банків) також мають право здійснювати підписи на векселі, яке надається їм окремим дорученням (з належним оформленням) головного підрозділу юридичної особи.
Будь-який підпис на векселі, що не відповідає цим вимогам є недійсним, однак це не тягне визнання недійсним в цілому вексельного зобов¢язання у разі, якщо на векселі є хоча б один дійсний підпис.
3. Вексельний обіг.
Вексель починає циркулювати на ринку, виконуючи такі функції грошей, як засіб обігу і як засіб платежу. Завдяки таким властивостям вексель зменшує потребу в грошах, значно прискорює оборот товарів оскільки вирішує проблему взаєморозрахунків (покриття боргів) між товаровиробниками.
Фактор безумовності платежу, серйозні наслідки протесту підкреслюють перевагу векселя над іншими формами боргових зобов¢язань.
Обіг векселів можна показати на такому прикладі. Припустимо, що три господарські організації ¾ “А”, “Б” і “В” пов¢язані між собою виробничим процесом. Фірма “В” ¾ постачальник сировини і матеріалів для фірми “Б”, яка виготовляє готовий продукт і продає його фірмі “А”. Кругообіг платіжних засобів у цьому господарському обороті передбачає виникнення двох зобов¢язань: фірма “Б” має заплатити фірмі “В” за поставлені матеріали, а фірма “А” ¾ фірмі “Б” за поставлену готову продукцію. Якщо фірма “А” тимчасово неспроможна заплатити фірмі “Б” то й остання не виконає своїх зобов¢язань перед фірмою “В”. Це може привести до винекнення ланцюгу неплатежів. Проте такому розвиткові подій може запобігти комерційний вексель, насамперед переказний. Він дає змогу звести два (або більше) зобов¢язання до одного, врегулювати платежі з допомогою комерційного кредиту.
У нашому прикладі оборот переказного векселя буде мати такий вигляд (схема 1).
Операція 1. Фірма “Б” ¾ трасант відправляє фірмі “А” ¾ трасту разом з товаром і пред¢явлений на неї вексель. До моменту акцептування цей вексель називається тратою.
Операція 2. Фірма “А” повинна акцептувати (підписати) вексель тобто дати згоду на його оплату. Підписавши вексель, боржник тим самим зобов¢язується своєчасно сплатити свої борги. Потім фірма “А” ¾ трасат пересилає акцептований вексель фірмі “Б” ¾ трасанту.
Операція 3. Фірма “Б” ¾ трасант переакзує вексель фірмі “В” ¾ ремітенту. Цей переказ векселя використовується для погашення заборгованості фірми “Б” перед своїм кредитором ¾ фірмою “В”. Це значить, що в кінцевому підсумку фірма “А” повинна заплатити Згідно векселя фірмі “В”, обходячи свого безпосереднього кредитора ¾ фірму “Б”. Таким чином, фірма “А” стає зобов¢язаною не фірмі “Б”, а фірмі “В”, в той час як фірма “Б” позбавляється як кредиторської так і дебіторської заборгованості.