Реферат: Венеціанська школа живопису епохи Відродження
Іще з більшою яскравістю, чим мистетство масляними фарбами, виявляють мистетство Тінторетто його фрескові роботи, які давали його фантазії простір для розвитку широких та складних композицій і дозволяли йому пускати в повний хід свою сміливу, широку фактуру. Із його фресок, які збереглися особливо розкішні стінні картиниі плафони в будинку Школи св. Роха («Розп’яття», «Марія Магдалина в пустині», «Мідний змій» та ін.) і в палаці дожів, в Венеції (колосальне «Воскресіння праведників», «Венеція, богиня морів», «Завоювання Цари» та ін.).
Займаючисьпереважноісторичним мистетством, Тінторетто охоче писав такожі портрети, із якихбагатовражаютьнеперевершеною постановкою фігур, виразністю, силой фарбі широким прийомом виконання. Так, наприклад, портрети дожа Ніколо де Понте (в Венській галереї), адмірала Н. Капелло (у герцога Девоншайрського, в Англії), медика А. Везаля (в Мюнхенській пінакотеці), самого художника (в Копенгагенському музеї) ідеякі ін.
Першийвеликийтвір Тінторетто, "Чудо св. Марка" (Венеція, галерея Академії), був створений в 1548 р. по заказу релігійного братства Скуола ді Сан Марко. В картині показаний драматичний момент, коликатзбирається вбити раба молотом. Св. Марк спускається з неба, і молот чудесним образом ломається на очах у здивованихкатаі судді.
На самомупочатку своєї творчої діяльності Тінторетто написал ряд портретів венеціанців. Перші з них іще напоминають по манерівиконаннятвори Тіциана; роботи зрілого періодувиконані в більш оригінальному стилі. Деякі дослідникивважають портретикращими творіннями Тінторетто. В 1562 г. художник створивіще три картини для Скуола ді Сан Марко. На полотні "Знаходження тіла св. Марка" (Мілан, галерея Брера) зображені три благочестивих венеціанця, якізнайшли тіло св. Марка і перевезли його із Олександрії, щоб спасти від сожженияспалювання язичниками. В напівтемному коридорі, уставленомутрунами, св. Марк з’являється над своїми мощами, щоб показати місцеїх захоронення. Колір приглушенийі підкорений містичному світлу, якийледьторкається країв предметів,які фосфоруютьвідблисками.
Тесаме відчуттяірреальності наповнює картину "Викрадення тіла св. Марка" (1562, Венеція, галерея Академії). Блискавка пронизує небо над головами людей, які несуть тіло через площу, на яку обрушуються дощові потоки. Ізнову ми проникаємо в глибину простору там, де формиздаютьсявипадково вирваними із темряви грою світла. Композиція "Св. Марк, який рятує сарацина" (Венеція, галерея Академії) побудованазвикористанням плям тінейз фосфоруючі краї, за допомогою яких передається відчуття хаоса морського шторму.
В 1564 р. проходив конкурс на прикрашаннябудівлі Скуола ді Сан Рокко, на якій художники повинні були показатипопередньо зробленіначерки. Тінторетто виграв конкурс, показавши на ньому закінчену живописну композицію. На полотні "Розпяття" із циклу для Скуола ді Сан Рокко (1565) центральне місце займає образ Христа, який торжествує над неохопним світом. Зображення розп’ятого Христа показувається ізольованим ізнаходиться в центрівеликого овалу, який утворений фігурами катів та скорботних.
Тінторетто був не тільки автором інтерпретацій християнськоїісторії, але і декоратором. В картині "Походження Молочного Шляху" (Лондон, Національна галерея), яка була створена після 1570 р., він використав космогонічну легенду як привід для зображення контрасту ніжної м’ягкої плоті іважкого одягу. Розміщення персонажів по колу – улюблений прийом майстера – використано ним і в картині "Вакх і Аріадна" (1578, Венеція, Палац дожів), одиніз чотирьох композицій, які повинні були символізувати мудрість венеціанської влади.
В 1565–1588 р. Тінторетто створив цикл панно на біблейські теми для Скуола ді Сан Рокко. Картина "Мідний змій" – складна композиція, в якій зображені сильні мускулисті тіла, написані в стилістиці Мікеланджело. В Поклонінні волхвів підкреслений "людський", гуманістичний аспект того, що відбувається: пастухи передаютьїду бездомній сім’ї. В композиції "Благовіщення" чудеснаподіявідбувається в момент драматичної напруги, в майже натурально переданої обстановці. В картині "Втеча в Єгипет" дія проходить на фоні пишної рослинності; Іосиф нагинає голову осла, щоб Божа Мати могла зійти і відпочить.
В 1570 р. Тінторетто почав саме монументальне із своїх творів – "Рай" (Венеція, Палац дожів). Робота над цієювеличезною композицією, де зображено біля п’ятсот персонажів, зайняла у Тінторетто ійого учнів десять років. Попереднійескіз картинизнаходиться в Луврі; большістьдослідників рахують, що він краще закінченого твору, дуже правильного и та сухого.
Картина "Тайна вечеря" (Венеція, церква Сан Джорджо Маджоре) була створена між 1592 і 1594 р. На перший погляд здається, що відчуття чуда затьмарюється видом бенкета; жанрові деталі передані дуже детально. Кімнату напонює зверхнатуральне світло, голови Христа та апостолів оточують сяючі ореоли. Це полотно можна назватипідсумковимтвором в творчості Тінторетто.
6. Паоло Веронезе
ВЕРОНЕЗЕ, ПАОЛО (Veronese, Paolo) (1528–1588) – венеціанський художник пізнього Відрождення. Дійсне ім’я – Паоло Кальярі (Cagliari) чи Каліарі (Caliari). Майстер великих алтарних картин, монументальних розписів, багато фігурних композицій, Веронезе зображає на своїх полотнах Венецію, сучасників. Один із блискучих колористів венеціанської школи.
Веронезе вніс в мистетство Венеції декоративний розмах, в композиції – складні ракурси. Він писав роботи на міфологічні, алегоричні теми, портрети, пейзажи, його религійні картини носили світський характер.
Веронезе народився в Вероні, був сином скульптора Габріеле Кальяріі племінником художника Антоніо Баділе. Вони дали йому першу художню освіту. З кінця 1540-х Веронезе почавпрацювати самостійно. Блискучий талант декоратора, талант колориста проявився в розписах на міфологічну тематику на віллі Соранцо біля Кастельфранко (поч. 1550-х). Прицим роботам можназрозуміти, що Веронезе знавтвори Рафаэля (1483–1520), Мікеланджело (1475–1564), Парміджаніно (1503–1540), Корреджо (1489–1534). Вже в цих роботах проявилась святковість, життєрадістність, така характерна для творчості Веронезе.
В 1553 Веронезе приїхав в Венецію, куда його запросили для участі в роботах по прикрашаннюПалацу дожів. Він виповнив плафони і декоративні панно в техніці масляного живопису на полотні. Ці закази принесли йому популярність.
Венеція того часувже була багатим містом, культурним центром Італії. Головним засобом вираження у венеціанських художників бул колір. Як у прирожденого декоратора, живопис у Веронезе будувалась на колориті. До нього для прикрашання інтер’єрів стінипалацівприкрашали станкові картини, причому часто живопис та архітектура не являлись декоративним доповнення одне одного. Веронезе став першим венеціанським художником 16 в., який почав створювати декоративні ансамблі, розписуючи стіни церкв, палаців, вілл, вписуючи свій живопис в архітектуру в техніці фрески.
Особливістю мистетства Веронезе являлось використанняним в розписах (особливо в плафонах) несподіваних ракурсів, сміливих просторових скорочень, розрахованих на те, що глядачдивиться на фігуру, зображену на стелі, знизу вверх. Веронезе будував колорит чередуючи насичуванікольорові плямита ніжнівідтінки, віддаючи перевагу холодній сріблястій гамі.
Значним заказом для Веронезе був розпис в церкві Сан Себастьяно (1555–1556) на біблійскі сюжетиісторіїЄсфірі. В 1557 Веронезе перемагає в конкурсі на проект оформлення бібліотеки Сан Марко. Цей заказ бувзроблений до 1560.
В Венеції Веронезе знайомиться з творчістю Тіциана (біля 1477–1576), у якоговін перейняв широку, вільну манеру письма, яка стала характерною для його творів.
1560-й – період розквіту творчості Веронезе. Його твористають все больш світський характер: він показує сучаснуйому Венецію, архітектуру міста, сцени з життя; його персонажісповненіпочуттям власної гідності, роскішно вдіті в сучасні костюми. Картини Веронезе наполнені життєрадістю, веселощами.
Часто художник звертається до зображеня бенкетів, свят з великою кількістю яскраво вдітих людей. Але завжди, не дивлячись на велику кількість людей, його картини легко сприймаються завдяки стрункості композиції (Поклоніння волхвів, біля 1548 Ермітаж). В знаменитій картині «Шлюб в Кані», яка була написана для трапезної монастиря Сан Джорджо Маджоре (1562–1563, Париж, Лувр), Веронезе зобразив біля 130 фігур, помістивши самих знаменитих живописців (Тіциана, Тінторетто і даже самого себе) серед гуляючих європейських правителів і музикантів. В багатьох творах Веронезе переносивподії священноїісторії в обстановку сучасної Венеції: «Бенкет у Симона Фарісея» (1570. Мілан, галерея Брера), «Бенкет в домі Левія» (1673. Венеція, Галерея Академії), цикл картин Куччіна (1571, Дрезден,Картинна галерея).
В 1580-х в творчості Веронезе з’явились нові риси. Декоративна ефектність, нарядна святковістьзмінились стриманістю, простотою. Зникає велика кількість фігур, настрій стаєбільш сумний: «Розп’яття» (1580-і. Париж, Лувр), «ВкраденняЄвропи» (1580, Венеція, Палац дожів), «Оплакування Христа» (1576–1582, Эрмітаж).
Аледо цього часу відноситься сама пишна декоративна композиція майстера – «Тріумф Венеції», плафон залиВеликої Ради Палацу дожів (1580–1585). Міфічніі алегоричні персонажі стають сусідами з нарядними венеціанцями. Тутпоказані риси парадності, складніілюзійні прийоми, декоративна пишність.
Помер Веронезе в 1588 і бувзахоронений в церкві Сан Себастьяно.
Творчість Веронезе закінчуємистетствоепохи