Реферат: Види народно-ужиткового мистецтва

Майстри - кошикарі, їх називали так тому, що кошики були найбільш поширені. Кошики плелися найрізноманітних форм, розмірів, мали широке застосування. Найбільше використовувалися господарські кошики, для ягід, городини. Кошики мали більшість овальну або круглу основу з пошаровим та простим ажурним плетінням. Верх корзин оформляли найрізноманітніщими типами.

В період середньовіччя чіткіше вирізняються характерні риси плетення для деяких народів. Своєрідність нетрадиційних рис проявляється в кольорі, формах. Для Українського народу характерне поєднання кольорів коричневого, жовтого, зеленого, червоного. Однак через слабку тривалість плетені предмети тих далеких часів до нас не дійшли, існують лише різні опосередковані свідчення їх широкого застосування.

Про популярність плетіння у ранньому середньовіччі поширені "плетінчастий орнамент". Плетінка утворюється із різноманітних сплетених стрічок. У Київській Русі була поширена плетінка. Вона використовувалася в оформленні рукописних книжок, ювелірна справа.

Мода на плетіння була стійкою впродовж усього періоду середньовіччя. Але якщо в Х-ХVІ ст. дерев"яним і плетеним посудом користувалися бідні і багаті, то пізнє середньовіччя і нові часи з"являється срібний посуд. Пізніше почали з"являтися фарфорові предмети з імітацією кошика плетеного, хлібнички. Так оригінальні середньовічні плетені вироби дали ідею розвитку ажурного металевого й керамічного посуду, декоративно ажурних перегородок та ін.

Найдавніші пам"ятки українського плетіння походять з кінця ХVІІІ початку ХІХ ст. і зберігаються в музеях Києва, Львова. Ні формою, ні технікою плетіння - ці вироби майже не відрізняються від більш давніх предметів. Важливим джерелом для пізнання плетених речей поч. ХІХ ст. зокрема особливості їх функціонування на Західному Поділлі, Покутті та в Карпатах, є акварелі львівського художника Юрія Т??говського. Він, малюючи людей в народному одязі, доповнюючи?? плетиними кошиками. Кошики плетені з лози мали круглу або витягнуту до овальної форми вінця, густоплетені й ажурні, з накривачкою й відкриті, були одним із важливих засобів транспортування продуктів.

Як свідчать малюнки, з кошиками ходили до лісу за ягодами й грибами, носили продукти харчування.

Найбільші центри плетіння зосередились у Києві, Чернігові, Полтаві, Волинській губерніях на Галичині.

Поширенню цього промислу сприяла влада, яка дозволяла створювати навчальні майстерні школи. Одна з перших таких шкіл була відкрита в 1879 р. в с.Тижневі, нині село в Тлумацькому р-ні, Івано-Франківської обл. Незабаром кошикарська школа була відкрита в м.Стороженці (1891 р.) на Буковині.

На Закарпатті плели кошики висотою 4-5 м, де зберігали качани кукурудзи.

Наприкінці ХІХ- початку ХХ ст. плетіння виробів із лози зосереджується у майстернях художніх промислів. Відкриваються школи й курси підготовки майстрів лозоплетіння. Такі школи існували в ХІХ ст. у м.Сторожинець на Буковині, с.Джурків Снятинського р-ну, м.Яворові на Львівщпині. Славились плетіння нинишні Київська та Чернігівська області.

Лозоплетіння почало відроджуватись у 60-70-х роках.

Постійно діє школа підготовки майстрів художнього плетіння з лози в Ужгороді. Конструюванням нових виробів із лози тут займається лабораторія рослинної сировини та конструкторсько-технологічно?Інституту створена 1967 р.

Асортимент сучасних плетених виробів широкий і різноманітний.

Сучасними центрами виготовлення плетених виробів є Боро??янська лозомеблева фабрика Тростянецького р-ну Сумської обл., Лохвицький промкомбінкат (с.Городище Чорнігунівського р-ну Полтавської обл.), Хустське виробниче об"єднання художніх виробів та Іршавський промкомбінат (Закарпатська обл.) та ін.

За зовнішнім виглядом плетеної площини розрізняють суцільне, візерунчасте, ажурне плетіння тощо.

Суцільне плетіння характеризується щільністю й простотою фактури виробу, яку дістають шляхом переплетення навхрест вертикальних каркасних прутів з горизонтальними стрічками. Ця техніка нагадує ткання. Залежно від способу переплітання прутів між ребрами каркасу розрізняють такі його види: плетіння просте, шарами, рядками, квадратами і мотузкою, коса хрестикова.

Візерунчасте плетіння подібне на ткання. Найпростіший орнаментальний прийом - чергування площини - дістаємо внаслідок плетіння через два ребра каркасу - так звана махівничка??.

Ефектний вигляд мають поверхні плетених речей, виготовлених технікою кіски. Три прутики переплітають між собою таким чином, що утворюється коса.

Плетіння у зубчики. Переплітають чотири смужки із лози.

Ажурне плетення. Це відкривання певних проміжків каркасу або рідке вишукане плетіння. Назви залежать від характеру мотиву: "павучки", "віконця", стовпчики, розетки?.

Закрійнка - це техніки декоративного переплетення для з"єднання бокових стінок виробів в об"ємну конструкцію, прилаштування дугоподібних ручок.

Типологія виробів. Плетені вироби умовно утворюють 6 родів: меблі, декоративна пластика, побутові предмети, кошики, предмети одягу, іграшки.

Меблі - рід художнього плетіння, об"єднують типологічні групи предметів, які майже аналогічні виробам з дерева. Столи, предмети сидіння, ліжечка.

Плетені меблі використовують для обладнання дому.

Декоративна пластика - рід художніх плетених виробів для прикрашування житла (виник у другій пол. ХІХ ст.). Декоративні решітки, настінні прикраси, декоративні вази.

Побутові предмети - найбільший рід художніх плетених виробів для різноманітних побутових потреб.

Положниця - група плоских плетених виробів, що нагадують ткані.

Великі місткості, малі місткості, обплетене скло, сита й решета, коробочки, санчата.

Кошики: господарські, валізи.