· Ступінь приступності суспільного дозвілля і відпочинку для осіб старшого віку.

· Вікові обмеження в можливості розвивати навички і здібності, необхідні для проведення дозвілля і відпочинку, а також у можливості розвивати ці якості з урахуванням адаптації до нових життєвих умов після виходу на пенсію.

· Атмосфера соціального оточення, що сприяє участі літньої людини в проведенні дозвілля і відпочинку.

Соціокультурна реабілітація хворих, інвалідів і людей старшого віку — це система організаційних прийомів і методів впливу засобами культурно-дозвіллєвої діяльності та надання послуг, застосовуваних з метою надання їм допомоги у відновленні (компенсації) порушених чи втрачених здібностей до діяльності відповідно до їхніх духовних інтересів, потреб і потенційних можливостей.

Термін "технології соціокультурної реабілітації" включає дві складові: "соціальне" і "культурне". "Соціальне" указує, що дана технологія звернена до особистості людини з обмеженими можливостями і припускає досягнення позитивних змін її способу життя. Поняття "культурне" позначає ті засоби, за допомогою яких людина старшого віку виявляє і реалізує свій духовний, творчий потенціал. "Соціальне" припускає вихід людей старшого віку на такий рівень компетенції, що дозволяє їм вступати в звичайні соціальні контакти і взаємодії. "Культурне" — має на увазі наповнення процесу реабілітації, відпочинку або дозвілля конкретним культурним змістом, освоєння пацієнтами та просто старшими людьми культурних цінностей, норм і традицій, указівка на якість і сферу прояву їхньої культурної активності, на результати їхньої творчості в процесі їх соціокультурної діяльності. "Соціальне" передбачає різні форми взаємодії людей старшого віку між собою і з навколишнім середовищем, а "культурне" припускає одержання визначених результатів цієї взаємодії.

При плануванні дозвілля і відпочинку пріоритет належить розвиваючим технологіям, зв'язаним із залученням людей старшого віку в різні види художньої, технічної і прикладної творчості. Вони роблять на них вплив, який соціалізує, розширює можливості для самоствердження і самореалізації, соціальної адаптації.

У розпорядженні фахівців з організації відпочинку та дозвілля, а також реабілітації маються ігрові і розважально-ігрові (рухливі, малорухомі, театралізовані й ін.), художньо-видовищні, діалогічні (показ, розповідь, переказ, пояснення, ілюстрування), репродуктивні і творчо розвиваючі (тренінг, імпровізація), навчальні (вправи, повтор), проблемно-пошукові, інформаційні й інші технології.

Культурно-дозвіллєва діяльність людей старшого віку містить у собі:

· заняття художньою, прикладною, технічною творчістю;

· дозвіллєві свята, обряди, конкурси, фестивалі;

· спорт, активний рух, екскурсії, ігри;

· ділові, комерційні, логічні, інтелектуальні ігри і заняття;

· спокійний пасивний відпочинок (читання, перегляд телепередач, слухання радіо й ін.).

Дозвілля і відпочинок спрямовані на реабілітацію людей старшого віку шляхом досягнення життєво важливих для них цілей.

Різноманітність цілей, що виникають у реабілітаційному процесі, зв'язана з визначеними типами функціональних порушень (сенсорні дефекти, порушення опорно-рухового апарата, деякі органічні захворювання і т.д.).

Одним з основних елементів соціокультурної реабілітації є аналіз ситуації, що характеризує спосіб життя людей старшого віку, властиві їм ідеали і норми поводження, духовні цінності, культурно-дозвіллєві інтереси і переваги.

Істотне значення має психологічна мотивація людини старшого віку для участі в проведенні відпочинку та дозвілля. ЇЇ бажання і готовність активно брати участь у процесі реабілітації є неодмінною умовою успіху. Активність виявляється не тільки за рахунок змін у самій людині, але і за рахунок змін у навколишньому середовищі, що сприяє розвитку особистості і бажанню активно в ній існувати. Мотивація діяльності людей старшого віку (їхні інтереси, потяги, психологічні установки, емоції і т.д.) видозмінюється в процесі оволодіння тим чи іншим видом відпочинку або дозвілля, конкретним видом художньої, технічної чи декоративно-прикладної творчості. Динаміка зміни мотивації служить підставою для оцінки впливу відпочинку та реабалатуючого дозвілля, яке освоює людина з обмеженими можливостями.

У практиці різноманітної по формах і видам соціокультурної діяльності індивідуальні інтереси відрізняються різними проявами, кожен з який може характеризуватися визначеним показником впливу, на особистість людини старшого віку.

При організації культурно-дозвіллєвої діяльності людей старшого віку, варто враховувати:

· особистість самої людини;

· відносини і контакти людей старшого віку з навколишнім середовищем і, насамперед, із сімейним мікросередовищем;

· культурно-дозвіллєві форми і методи, що активно впливають на особистість літньої людини, на її соціальну реабілітацію і положення в суспільстві.

Призначення дозвіллєвих технологій — допомогти людям старшого віку освоїти навички спілкування, необхідні для адаптації в соціокультурному оточенні. Існують психологічні закономірності, що прискорюють інтеграційні процеси в суспільство, соціальну адаптацію. Важливо уміти вибрати і запропонувати старшій людині таке цікаве заняття, що не дозволяло б йому зосередитися на своїх хворобливих відчуттях і переживаннях. Найчастіше такі заняття зв'язані з прикладною художньою і технічною творчістю, а також з більш пасивними видами діяльності — читанням, переглядом телепередач, слуханням радіо і так далі. Завдяки ним у людей старшого віку поліпшується самопочуття, полегшується хворобливий стан.

Високу ефективність показують індивідуальні програми самореабілітації, що включають у себе систему різноманітних спеціальних тренінгів, що чергують розумові і фізичні навантаження, інтенсивність яких зростає в міру поліпшення стану літнього пацієнта. Навіть механічне завчання і використання стереотипних наборів дій, необхідних у стандартних культурних ситуаціях, дає людині можливість знайти визначений ступінь самостійності.

Реабілітація, соціальна адаптація і формування незалежного способу життя людей старшого віку у значній мірі залежить від участі в ньому різних фахівців (медиків, психологів, педагогів, дефектологів, соціальних педагогів, фахівців культури, фахівців з реабілітації інвалідів і ін.). У цьому процесі необхідна взаємодія вчених і практиків, державних і недержавних установ, широких прошарків громадськості, засобів масової інформації. У задачі використовуваних технологій входить нейтралізація й усунення причин ізоляції людей старшого віку у соціокультурній сфері; прилучення їх до професійної соціокультурної діяльності, надання їм конкретної допомоги відповідно до їх можливостей і інтересів; підтримка літньої людини в області відпочинку та дозвілля з обліком етнічних, вікових, конфесіональних і інших факторів. При проведенні роботи з людьми старшого віку необхідно створити доступне, безбар'єрне середовище. Використання спеціальних технічних засобів, пристосувань, приладів, що полегшують орієнтацію, мобільність, спілкування, передачу інформації, є основною вимогою до організації корекційної допомоги.

При організації відпочинку та дозвілля варто враховувати фізичний і емоційний стан літньої людини, а також стан її зору, слуху, мобільності. Знаючи про зниження працездатності людей старшого віку, необхідно регламентувати тривалість занять, кількість пауз і перерв для розминок з обліком їх фізичних, когнітивних і психоемоційних можливостей. Особливої уваги вимагає методика оцінки результатів діяльності відпочиваючих. Не завищуючи і не занижуючи їх, варто підкреслювати ті сторони, що ведуть до успіху.

Існують різні реабілітаційні види відпочинку та дозвілля.

3. Форми відпочинку людей старшого віку

Ізотерапія

Одним із видів відпочинку людей старшого віку служить арттерапія. Терапія художньою творчістю — універсальний психотерапевтичний, інтердисциплінарний (на стику медицини, психології, педагогіки, культури, соціальної роботи) метод, використовуваний з метою комплексної реабілітації і спрямований на усунення чи зменшення нервово-психічних розладів, відновлення і розвиток порушених функцій, компенсаторних навичок, формування здібностей до ігрової, освітньої, трудової діяльності в процесі занять специфічними, цілеспрямованими видами творчості. Основною задачею терапії творчістю є відновлення індивідуальної і суспільної цінності людей старшого віку, а не тільки відновленні утрачених функцій організму і прилучення до праці. Арттерапия — це реабілітаційна технологія, заснована на застосуванні засобів мистецтва і використовувана психологами, дефектологами, аніматорами, педагогами й іншими фахівцями з метою реабілітації людей з обмеженими можливостями. Людина, що має обмеження в здоров'ї, через малюнок може виразити свій внутрішній стан, свої відчуття і переживання. Будучи прямо зв'язаним з найважливішими психічними функціями — зоровим сприйняттям, моторною координацією, мовою, мисленням — малювання не просто сприяє розвитку кожної функції, але і зв'язує їх між собою, допомагаючи людині упорядкувати засвоювані знання, оформити і зафіксувати свої представлення про навколишній світ. Малювання може служити і способом рішення психологічних, особистісних проблем (страхи, тривога, непевність, самітність, подолання негативних переживань, формування вмілості і впевненості руки, точності рухів і ін.). Наприклад, по тональному і колірному рішенню, ритміці і композиції малюнка, на вибір персонажів, сюжету можна судити про наявність тих чи інших проблем у психіці і світовідчуваннях людини. Заняття ізотерапією спрямовані на гармонічний розвиток психічних функцій кожної людини з обмеженими можливостями. Заняття можуть бути різноманітні по тематиці, формі, методам впливу, використовуваним матеріалам. Для освоєння матеріалу і вироблення навичок у процесі соціокультурної реабілітації можна використовувати комплексні методики: заняття малюнком у сполученні з мовою, музикою, світлом і ін.