Реферат: Відповідальність бухгалтера

Традиційно відповідальність працівника підприємства за допущені ним порушення розглядається в таких ракурсах: – дисциплінарна; – матеріальна; – адміністративна; – кримінальна.

Бухгалтер – не виняток. До нього також застосовні ці види відповідальності. А ось за що та в яких випадках – це ми і з'ясуємо.

Дисциплінарна відповідальність

Цей вид відповідальності передбачено Кодексом законів про працю України від 10.12.71 р. Стаття 147 цього документа встановлює заходи відповідальності за порушення трудової дисципліни фактично тільки у вигляді догани чи звільнення. Водночас частина друга цієї статті розширює міру відповідальності та встановлює, що для окремих категорій працівників інші дисциплінарні стягнення може бути передбачено:

– законодавством;

– статутами;

– положеннями про дисципліну.

Однак ця норма суперечить Конституції України. У ній зазначено, що дії, котрі є дисциплінарними правопорушеннями, і відповідальність за них установлюються виключно законами України (п. 22 ст. 92). Статут і положення про дисципліну ніяк не є законодавством. Звідси випливає, що реально бухгалтеру, який порушив трудову дисципліну, так само як і будь-якому іншому працівнику, можна тільки оголосити догану або звільнити його.

Звільнення з підстав розглядається як дисциплінарне стягнення.

Порушення трудової дисципліни, тобто невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків тягне за собою застосування заходів дисциплінарного або громадського впливу, а також застосування інших заходів, передбачених чинним законодавством.

Фахівці вважає, що порушення трудової дисципліни слід відрізняти від порушення трудових обов'язків.

У будь-якому випадку п. 3 ст. 40 КЗпП надає власнику право розірвати трудовий договір із працівником, якщо той систематично не виконує без поважних причин обов'язки, покладені на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Як бачимо, згідно з цією нормою трудовий договір може бути розірвано, якщо невиконання трудових обов'язків було:

– систематичним;

– без поважних причин;

– такі трудові обов'язки встановлено у трудовому договорі чи правилах внутрішнього трудового розпорядку.

Щодо визначення терміна «систематичність» у цьому випадку, мабуть, слід виходити не із загальноприйнятих трьох і більше порушень протягом року, а з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9. Так, у ньому зазначається, що на підставах, передбачених п. 3 ст. 40 КЗпП, працівника може бути звільнено лише за проступок, учинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Наприклад, бухгалтер порушив трудову дисципліну, за що йому було винесено догану. Якщо протягом року з моменту накладення такого дисциплінарного стягнення бухгалтер не порушуватиме трудову дисципліну, вважається, що він не притягався до дисциплінарної відповідальності. Річ у тому, що згідно зі ст. 151 КЗпП, якщо протягом року з дня застосування дисциплінарного стягнення до працівника не буде застосовано нове дисциплінарне стягнення, він вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення. Якщо ж рік не закінчився, а цей бухгалтер знову завинив, керівник має право звільнити його на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП.

А що розуміється під терміном «грубе порушення», роз'яснено в п. 27 постанови № 9: вирішуючи питання, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку,обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним шкоду. Отже, наявність шкоди зовсім не обов'язкова, досить можливості її завдання.

У той же час наявність вини для застосування дисциплінарного стягнення є обов'язковою. Принцип вини закріплено і в Типових правилах (зверніть увагу, що у згаданому вище п. 24 йдеться про невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків). Однак у трудовому законодавстві не розкривається зміст вини, не визначається її форма. Тому, на наш погляд, слід звернутися до загальноприйнятого розуміння. Зміст вини зумовлений сукупністю свідомості (інтелектуальний момент), волі (вольовий момент) та їх співвідношенням. Форма вини – це завжди умисел (прямий чи непрямий) або необережність (самовпевненість і недбалість).

Якщо в діях працівника не вбачається вина, притягати його до дисциплінарної відповідальності неможливо. Наприклад, бухгалтер не здав своєчасно звіт унаслідок хвороби. Вважаємо, що в цьому випадку його вини немає (про відповідальність керівника тут не йдеться).

Важливо, що дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку, виключаючи час відсутності працівника внаслідок тимчасової непрацездатності та відпустки. При цьому дисциплінарне стягнення не може бути застосоване пізніше 6 місяців від дня вчинення проступку.

Матеріальна відповідальність

Бухгалтер не є матеріально відповідальною особою (якщо, звичайно, він не виконує функцій, наприклад, касира). Його посада не передбачає виконання робіт, безпосередньо пов'язаних зі зберіганням, обробленням, продажем, перевезенням чи застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей.

Таким чином, до бухгалтера можна застосувати відповідальність лише в межах середньомісячного заробітку. Так, згідно зі ст. 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Нагадаємо, що розмір середньомісячного заробітку визначається відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 08.02.95 р. № 100.

При цьому п. 2 ст. 133 КЗпП розкриває, що обмежену матеріальну відповідальність несуть керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях (а головний бухгалтер таким є) та їх заступники, якщо шкоду заподіяно:

– необґрунтованими грошовими виплатами;

– неправильною постановкою обліку та зберігання матеріальних або грошових цінностей;

– невжиттям необхідних заходів щодо запобігання простоям, випуску неякісної продукції, розкраданню, знищенню та псуванню матеріальних або грошових цінностей.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--