Реферат: Військо княжих часів: підготовка до війни

Військо на все йшло разом, припізнені полки тягнулися позаду. В 1132. р. литовці побили багато киян, тому, що вони »не рушили разом із князем, але йшли позаду окремо«. По дорозі військо приставало, щоб відпочити: »Ізяслав перейшов за Тетерев, і тут позсідали з коней відпочивати; обідали тут, і коні відпочили, і він пішов над Здвиждень« (1150 p.).

Перед військом попереду їхали сторожі (»сторожеве«). Була це звичайно легка кіннота, молодь або степовики »чорні клобуки«, їх завданням було розглянути, де ворог, і які його сили. Це завдання було небезпечне, але на такий випад усе знаходилися охотники, 1162 р. чорні клобуки просилися в князя Мстислава йти наперед: »поглянемо, княже, чи велике вороже військо«. У незнайомій стороні військо шукало собі провідників, »в о ж і в«, — але »вожеве лжуть«, замічає літопис. Часом давали довідки й утікачі з ворожого війська, »перескоки«. Про рухи ворога повідомляла сторожа — не раз серед горобиної ночі гнала зі своїми звідомленнями. Коли сили ворожі, були невеликі, сторожа »гонилася« з ним, а то й зводили бій. Також 1103 р. руські князі послали свою сторожу, вона »у стерегла Алтунопу (славного половецького) ватажка), обступила Алтунопу й убила його та повбивала всіх, що з ним були«.