Ритуал прийняття військової присяги як клятви воїна на вірність своєму народові, Вітчиз­ні існує з давніх-давен. На тери­торії сучасної України його запо­чатковано у IX ст. з приходом на наші землі скандинавів. Саме від них було запозичено цей обряд. Вступаючи до дружини, воїни клялися князеві у своїй вірності, і після цього дружинники вважа­лися побратимами.

За княжої доби кожний полк і кожний його підрозділ мав прапор, труби, бубон — обов'язкові військові атрибути. Трубами та бубнами подавали сигнал до бою, до походу; прапор (стяг, хоругва) був символом і знаком, що об'єднував воїнів навколо князя. Усі прапори були однакової форми —_: довге трикутне полотно на держаку. Відрізнялися вони забарвленням, зображеннями на них (зорі, місяць, знаки), а також тим, що прикріплялося на вершині держака (півмісяць, спис, волосся та ін.). За прапорами пізнавали, чиє то військо. Коли прапор піднімали над військом — це був урочистий знак до початку бою. Оберігав його стяговик. Навколо прапора в бою йшла завзята боротьба, всі воїни були зобов'язані боронити свій прапор. Вважалося за доблесть здобути в бою ворожий прапор: це була перемога, тріумф. Піднятий догори прапор означав, що військо добре б'ється, що його не переможено.

Герб як символ держави виник за часів князювання Володимира Великого (?—1125). Тоді на монетах було вперше викарбувано тризуб, що став пізніше знаком могутності і сили Київської держави.

У козацькому війську відзнаки звалися клейнодами. Козацькі клейноди — булава, бунчук, печатка, прапори, бу­бни і труби (мал. 12, 13, 14). Булава та бунчук — відзнаки гетьманської влади. Бунчук — довга палиця (до 3 м) з мета­левим яблуком на кінці, з-під якого звисало кінське волосся. Печатка Запорізького війська була округлою, з гер­бом посередині, різних розмірів. Свої печатки мали військова канцелярія, кожний полк, інколи навіть сотня. У війську був один спіль­ний прапор і були полкові та сотенні прапори.

Мали свої військові символи і січові стрільці: прапори, відзнаки роду військ, номери частин, військових посад та ін.

У березні 1918 р. Мала Рада УНР затвердила герб Української Народної Респу­бліки — знак Київської дер­жави часів Володимира (три­зуб, оточений вінком із лис­тя), великий та малий герби, відповідні печатки; було зат­верджено також військово-морський прапор УНР із зоб­раженням тризуба.

Ритуал прийняття військової присяги на вірність Україні вперше був проведений Легіоном січових стріль­ців 3 вересня 1915 р.

ВІЙСЬКОВА ПРИСЯГА — КЛЯТВА НА ВІРНІСТЬ НАРОДОВІ УКРАЇНИ

Громадяни України, які призвані або добровільно вступили на військову службу, приймають Військову при­сягу на вірність народу України, її складають в урочистій обстановці, зі зброєю в руках, біля Бойового прапора вій­ськової частини, перед строєм командирів і воїнів. Моло­дий воїн дає персональну клятву народові України, дер­жаві, називаючи своє прізвище, ім'я, по батькові.

Текст Військової присяги:

Я (прізвище., ім'я, по батькові) вступаю на військову службу і урочисто клянусь народу України завжди бути вірним і відданим йому, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно дотримуватися Конституції, законів Укра­їни, зберігати державну і військову таємницю.

Я клянусь захищати Українську державу, непохит­но стояти на сторожі її свободи і незалежності.

Я присягаю не зрадити народу України.

Військова присяга — документ юридичної сили, що має велике державне значення. Текст Військової прися­ги затверджено Постановою Верховної Ради України 6 груд­ня 1991 р. У ній сформульовано найважливіші вимоги, які ставляться до воїна і які він має неухильно виконувати в інтересах національної безпеки України. Коротко зупи­нимося на цих вимогах.

«Бути вірним і відданим народові України». Склада­ючи присягу, воїн Збройних Сил України клянеться пе­ред народом, державою бути вірним і відданим їм. Вір­ними і відданими рідній землі були запорізькі козаки, січові стрільці, борці з фашизмом у роки другої світової війни. Відданість народу, державі означає сумлінне ви­конання воїном своїх обов'язків щодо захисту свободи та національної незалежності держави. Вірність народу, державі означає чесне служіння інтересам усього народу, держави в цілому, а не інтересам окремих людей чи груп.

Найтяжчий злочин — порушення Військової при­сяги, зрада народу і Батьківщини.

«Сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів». Найважливіший обов'язок Збройних Сил України — забезпечення сприятливих зовнішніх умов для розбудови держави, підтримання високої боєздатності, готовності до збройного захисту незалежності, терито­ріальної цілісності та недоторканності кордонів України. Це — обов'язок і кожного військовослужбовця. Бойова готов­ність Збройних Сил залежить не тільки від озброєності армії та флоту, високої організованості та дисципліни військ, а й від боєздатності кожного воїна. Щоб бути боєздатним, гото­вим до виконання військового обов'язку, необхідно ста­ранно навчатися військової справи, опановувати знання та вміння, необхідні для майстерного володіння довіреною зброєю, військовою технікою. Сьогодні зброя і військова техніка є колективними засобами ведення бойових дій, тому недбале ставлення хоча б одного з воїнів до виконання своїх обов'язків може призвести до втрати боєздатності екіпажу, обслуги, підрозділу, до поразки в бою, а в мирний час — до пошкодження дорогої бойової техніки, приладів, зброї.

Накази, розпорядження командирів видаються на основі Конституції, законів, статутів Збройних Сил України і відповідно до конкретної ситуації. Наказ ко­мандира — це закон для підлеглого. Невиконання нака­зів веде до зниження військової дисципліни, бойової готовності військ.

«Неухильно дотримуватися Конституції, законів України», Кожний військовослужбовець є повноправним громадянином України, а тому він має неухильно дотримуватись вимог її Конституції та законів. Для цьо­го слід знати зміст не тільки статутів Збройних Сил, а й інших законів України, що регламентують військову діяльність, права та обов'язки громадян.

«Зберігати державну і військову таємницю». Служба у Збройних Силах пов'язана з тим, що воїни ознайом­люються із сучасною бойовою технікою і зброєю, їх сек­ретними зразками, з новими військовими технологіями, документацією тощо. Така інформація не повинна діста­тися зарубіжним спецслужбам і розвідкам.

До державної таємниці належать питання, що сто­суються національної безпеки України: відомості про найновіші наукові, військові відкриття, винаходи, тех­нології, про дислокацію підприємств оборонної промис­ловості, їх профіль і продукцію, про запаси й обсяг видо­бування особливо цінних корисних копалин, про стан промисловості, транспорту, державні запаси продуктів, хліба та ін. Військовою таємницею є інформація про дис­локацію військових частин, їх чисельний склад, оз­броєність, зразки техніки, про будівництво військових об'єктів, бойову готовність військ, прізвища, військові звання командирів, адреси, номери телефонів військових частин та ін.

Зберігати і не розповсюджувати державну та військову таємницю — обов'язок кожного громадянина, кожного вій­ськовослужбовця. Розповсюдження, передача такої інфор­мації вважається злочином проти Батьківщини і карається згідно із законами України.

ДЕРЖАВНА ТА ВІЙСЬКОВА СИМВОЛІКА

Статтею 20 Конституції України визначено: «Держа­вними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України».

Державний Прапор України — стяг з двох рівнове­ликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Великий Державний Герб України встановлюється з ура­хуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинам» від конституційного складу Вер­ховної Ради України.

Головним елементом великого Державного Герба України є знак княжої держави Володимира Великого (малий Державний Герб України) — тризуб.

Державний Гімн України — національний гімн на музику М.Вербицького із словами, затвердженими зако­ном, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюється законом, що приймається не менш як двома третинами Верховної Ради України.

Столицею України є місто Київ.

Кожна військова частина під час формування отри­мує Бойовий прапор. Бойовий прапор військової частини Збройних Сил України є символом військової честі, доб­лесті і слави. Він нагадує кожному воїнові про героїчне минуле нашого народу, його мужність і героїзм в боротьбі за національну незалежність, про священний обов'язок бути вірним своєму народові, Батьківщині.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--