Реферат: Вихідні умови для управління інтелектуальною власністю

Важливо мати на увазі деякі проблеми перед початком проекту, особливо якщо залучені треті сторони як партнери, або ж як спонсори. Більшість університетів мають адміністративний або юридичний персонал, який займається дослідницькими контрактами й угодами співпраці. Проте часто проблеми, що впливають на ефективне управління результатами досліджень і їх використання, залишаються невизначеними. Якщо їх не враховувати заздалегідь, вони можуть призвести до конфлікту пізніше. Наприклад, якщо потенційний власник ліцензії виявляє свій інтерес (і залучаються гроші), тоді це не кращий час, щоб вести переговори про власність, вартість і розподіл прибутку. До початку партнерського дослідницького проекту, який може генеруватиIB, необхідно укласти договір про співпрацю. Цей договір має визначати контекст співпраці та структури й процеси управління проектом, а також повинен містити угоду щодо використання результатів дослідження — тобто прав наIB. Наприклад, потрібно розглядати такі проблеми:

- правила володіння пріоритетними об'єктамиIB. Вони будуть розділені між усіма партнерами чи належить тільки тим, хто сприяв створенню винаходу?

- Використання та права доступу. Всі партнери проекту мають право використовувати результати проекту (пріоритетні об'єктиIB) для цілей проекту, навіть якщо вони не є творцями цього об'єкта безпосередньо, але чи мають вони права на їх комерціалізацію? Чи можуть вони використовувати її в своїх власних комерційних продуктах, і, якщо так, то за якою вартістю? Чи можуть вони видавати субліцензії?

- Правління та використанняIB. Найкраще мати одного учасника, відповідального за управління та використанняIB. Якщо їх більше ніж один, то можлива плутанина на ринку й неефективність системи прийняття рішень серед співвласників. Якщо це можливо, угода щодо співпраці має прояснити, хто буде відповідальним за управління IB (або щонайменше необхідно вирішити це питання на ранній стадії проекту). Управління IB включає не лише формальні дії, наприклад, реєстрацію патентів, але й має забезпечувати безпечне зберігання дослідних зразків продукції, конфіденційні повідомлення, наприклад, лабораторні блокноти тощо.

- Розгляд результатів досліджень. Угода щодо співпраці має гарантувати наявність узгодженої структури управління. Має бути визначена група осіб, що управляєIB, а також узгоджені політика та процедура її використання. Наприклад, згадана група повинна регулярно переглядати результати досліджень і приймати рішення щодо їх захисту та використання.

- Розподіл прибутку і витрат. Зазвичай погодити це наперед неможливо, оскільки внески учасників ще не відомі, проте це має бути зроблено за першої ж змоги й бажано в той час, коли «група управління ІВ» вирішить формально захищати та використовуватиIB. Якщо це можна зробити заздалегідь, то, звичайно, в подальшому цих переговорів можна буде уникнути.

- Зберігання записів. Тягар доведення прав власності наIB передовсім лежить на творцях, тому дуже важливо, щоб дослідники вели якісні записи — особливо в спільних проектах. Партнери мають узгодити процедури ведення записів (наприклад, лабораторні блокноти та внутрішні звіти) і комунікації (наприклад, використання та зберігання поштових повідомлень, листів і факсів).

- Треті сторони.

На додачу до гарантій власності має бути угода між партнерськими дослідницькими установами. Також важливо, щоб адміністративні системи та процедури гарантували згоду з правилами поводження зIB будь-яких третіх сторін, що можуть долучитися на пізніших стадіях. Це можуть бути студенти або професори, які не є працівниками установи. Наприклад, професорові, що працює за сумісництвом, або студентові останнього курсу, який працює над дослідницьким проектом, перед тим як вони почнуть свою роботу, можуть відправити листа такого змісту:

«Стосується дослідного проекту (XX) Умови участі

Шановний....

Я маю честь запросити Вас до участі в згаданому вище дослідницькому проекті. Ваша участь і Ваш доступ до необхідних засобів інституту обумовлені вимогами, вказаними в цьому листі. Умовами Вашої участі та доступу є:

1. Дотримання політики та правил стосовно інтелектуальної власності установи:

а) утримання в безпеці та конфіденційності всієї інформації та майна, що стосується або отримана через проект;

б) визначення будь-якої інтелектуальної власності, що Ви
використовуєте у проекті і яка Вам не належить.

2. Передача установі прав на інтелектуальну власність, яку Ви створюєте протягом реалізації проекту.

Зважаючи на Вашу згоду з цими умовами, на додаток до вигід від участі, Ви одержите частку інших прибутків, які може отримати установа від результатів проекту при їх комерціалізації».

2. Політика та правила щодо інтелектуальної власності

У попередньому типовому листі зроблено посилання на «політику і правила щодо ІВ» установи. Це є ключовим складником успішної комерціалізації й управління IB. Вони мають значення, коли необхідно прояснити права власності щодо різних об'єктів права IB, які створює установа, хто відповідальний за управління нею і якими є обов'язки творців та установи. В подальшому керуватимемось тим, що власником прав на об'єкти права інтелектуальної власності є установа, а не індивідуальний дослідник чи держава.

Як преамбулу до будь-якого документа, що визначає політику IB, потрібно чітко зазначити, що інтелектуальна власність — це актив, який може мати комерційну цінність і що установа зобов'язана гарантувати ефективне управління ним.

Далі політика має визначати, що:

1. Результат інтелектуальної діяльності, що вироблений за допомогою елементів середовища інституту — засобів, ресурсів, зокрема й інтелектуальної власності, повинен належати, захищатися і використовуватися інститутом для загального добра всієї інститутської спільноти.

2.Інститут повинен вчасно виявляти й нагороджувати людей, які:

а) в межах інституту створюють інтелектуальну власність, яка має комерційне значення;

б) приносять в інститут, на його користь, власну вже створену інтелектуальну власність.

3. Інститут не повинен порушувати права інших, хто володіє та використовує інтелектуальну власність.

4. Інститут повинен відповідати за своїми зобов'язаннями перед усіма учасниками дослідження, зокрема й тими, що вимагають управління та використання результатів досліджень.

Ці основні чотири положення є основою політики інтелектуальної власності.

Політика IB не є ефективною сама по собі. її слід підтримувати правилами, які розроблені для здійснення цієї політики й дозволяють інститутові захищати та використовувати вироблену інтелектуальну власність, визнавати й винагороджувати творців IB та уникати порушення прав IB третьою стороною. Ці правила можуть становити частину контракту про працевлаштування або виступати як умови залучення студента чи відвідувача до участі в дослідницькому проекті. Далі вказано головні компоненти правилIB:

1. Відповідальність. Необхідно прояснити, хто відповідає за розвиток і виконання стратегії установи щодо управління інтелектуальною власністю та за спрямування управління й експлуатації IB. Зазвичай цим займається офіс передання технологій.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--