Реферат: Виховання духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями
Відповідно до мети визначено основні завдання дослідження :
- здійснити аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури і розкрити наукові підходи до проблеми виховання духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями;
- обґрунтувати і розкрити змістовну сутність моделі Центру духовно-інтелектуального розвитку молоді з фізичними обмеженнями як педагогічну передумову виховання духовно-моральних цінностей;
- розробити й обґрунтувати критерії та показники рівнів сформованості духовно-моральних цінностей у студентів з фізичними обмеженнями;
- визначити та експериментально перевірити зміст, форми, методи та педагогічні умови виховання духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями;
- розробити методичні рекомендації з організації та проведення виховної роботи з формування духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями для кураторів та викладачів, що працюють в інтегрованих групах та Центрі духовно-інтелектуального розвитку.
Об'єкт дослідження – процес виховання духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями у вищих навчальних закладах.
Предмет дослідження – зміст, форми, методи та педагогічні умови виховання духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями.
У процесі вирішення поставлених завдань були використані такі методи дослідження : порівняльно-зіставний метод дозволив провести аналіз теоретичних джерел щодо ключових категорій дослідження: “цінність”, “духовно-моральні цінності”, “виховний процес”; за допомогою типологічного методу вдалося проаналізувати специфіку явища “духовно-моральні цінності у виховному процесі вищої школи” і здійснити класифікацію духовно-моральних цінностей; емпіричні методи: анкетування, бесіди, інтерв’ю, педагогічні спостереження за навчально-виховним процесом, створення спеціальних діагностичних ситуацій, констатувальний, формувальний та контрольний експерименти з наступною якісною і статистичною обробкою результатів дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів: вперше визначено, теоретично обґрунтовано, експериментально перевірено зміст, форми, методи та педагогічні умови і структурно-функціональну модель виховання духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями; уточнено змістовну сутність духовно-моральних цінностей, зміст виховання духовно-моральних цінностей в умовах Центру духовно-інтелектуального розвитку молоді з особливими потребами; подальшого розвитку набула розробка науково-методичного забезпечення процесу виховання духовно-моральних цінностей у студентів вищих навчальних закладів.
Практичне значення дослідження полягає у розробці методичних рекомендацій “Організація та проведення виховної роботи з формування духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями” для викладачів і кураторів. Висновки, положення й рекомендації, розкриті в дисертації, статтях, можуть бути використані реабілітаційними та освітніми закладами, які здійснюють навчання і виховання молоді з обмеженими фізичними можливостями.
Результати дослідження, навчально-методичні матеріали впроваджено в навчально-виховний процес Міжнародного науково-технічного університету (довідка №186 від 22.12.06 р.), Донбаського інституту техніки та менеджменту Міжнародного науково-технічного університету (довідка №321 від 13.06.07р.), Української академії бізнесу та підприємництва (довідка №17-К від 31.05.06р.), Горлівської філії Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” (довідка № 78 від 23.05.07р.).
Апробація результатів дослідження здійснювалася в процесі дослідно-експериментальної роботи в Центрі духовно-інтелектуального розвитку молоді з обмеженими фізичними можливостями. Досвід та рекомендації щодо виховання духовно-моральних цінностей молоді з обмеженими фізичними можливостями представлені на засіданнях Краматорського міського відділу освіти, Міжнародних виставках “Освіта та кар’єра – 2005, 2006” та “Інваекспо 2005, 2006, 2007”. Основні результати дослідження доповідалися та обговорювалися на І Міжнародній науковій конференції “Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика” (Луганськ, 2004); ІІ Міжнародній науковій конференції “Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика” (Луганськ, 2005); Міжнародній гіпермедійній конференції “Активізація креативного потенціалу майбутнього педагога: теорія і практика” (Полтава, 2006).
Публікації. Теоретичні положення й висновки дисертації висвітлено у 8 публікаціях, з них 5 одноосібних статей надруковано в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (239 найменувань) та 10 додатків на 14 сторінках, проілюстрована 4 таблицями та 14 рисунками. Основний текст дисертації викладено на 167 сторінках. Повний обсяг роботи – 203 сторінки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність проблеми виховання духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями, виділено об'єкт і предмет дослідження, визначено його мету, сформульовано завдання, висвітлено наукову новизну, практичну значущість роботи.
У першому розділі “Теоретичні засади проблеми виховання духовно-моральних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями” проаналізовано філософську і психолого-педагогічну літературу з проблеми дослідження, розкрито й уточнено сутність поняття “духовно-моральні цінності”; розглянуті специфічні особливості студентів з обмеженими фізичними можливостями як суб’єктів виховання духовно-моральних цінностей.
Огляд наукових розробок філософів, психологів та педагогів показав, що проблема духовності та моралі в різні історичні епохи турбувала людство протягом усього часу його існування (Аристотель, М. Бердяєв, Г. Гегель, Демокрит, Платон, Сократ, В. Соловйов, П. Флоренський) і сьогодні привертає увагу багатьох вчених (О. Зеліченко, С. Кримський, А. Кузнєцова, Ж. Юзвак).
Однак розуміння сутності духовності в сучасній науці не є однозначним. Деякі вчені розглядають поняття “духовність” як пошук людиною сенсу життя, як показник існування певної ієрархії цінностей людини (Л. Буєва, Ж. Юзвак); як здатність переводити універсум зовнішнього буття у внутрішній всесвіт на етичній основі (С. Кримський). Ряд вчених поняття “духовність” пов'язують з усвідомленням єдності людини зі світом, що її оточує, з Природою, з Всесвітом; відповідальністю за свої думки, слова, емоції (О. Зеліченко, А. Кузнєцова). Духовність розглядається і як внутрішня енергетична сила особистості, особистий стрижень життя, ієрархія загальнолюдських, національних цінностей, творчість за законами краси і краси вчинку (Г. Шевченко).
Проведений науковий аналіз категорії духовності дозволяє стверджувати, що проблема духовного розвитку людини тісно пов’язана із системою цінностей, з рівнем розвитку моральних установ особистості.
З'ясовано, що більшість сучасних вчених, які займаються аксіологією (С. Анісімов, Л. Архангельський, О. Дробницький, А. Здравомислов, М. Каган, В. Сагатовський, В. Тугарінов, В. Ядов), характеризують зміст поняття “цінність” через виділення цілого ряду ознак, притаманних формам суспільної свідомості: значущість, нормативність, корисність, необхідність, доцільність.
Психологічні підходи до проблеми, що нами досліджується, пов’язані з іменами Б. Ананьєва, П. Блонського, Л. Божович, Л. Виготського, З. Карпенко, О. Киричука, С. Рубінштейна, які бачили її вирішення в аксіологічному та діяльнісно-особистісному підході до духовно-морального розвитку особистості, коли сама людина в процесі творчої життєдіяльності стає суб’єктом власного розвитку, наголошуючи на рушійній силі цих цінностей для розвитку людства, для пізнання людиною самої себе і світу.
Аналіз наукових джерел сучасних педагогів (Л. Аза, В. Баранівський, Г. Ващенко, Т. Власова, А. Кузнєцова, О. Олексюк, М. Роганова, Г. Сагач, Г. Шевченко та ін.) дозволив визначити значущість духовно-моральних цінностей для виховання особистості, суть якого полягає у визнанні абсолютної цінності кожної людини, пріоритету її прав на повноцінну реалізацію своїх здібностей та інтересів.
На основі аналізу філософських, психолого-педагогічних досліджень поняття “духовно-моральні цінності” схарактеризовано як внутрішні, світоглядні переконання, що формують життєву позицію та поведінку особистості, входять до її психологічної структури у формі особистісних поглядів та принципів, котрі виступають об’єднувальною ланкою між культурою суспільства і внутрішнім світом особистості. Саме завдяки духовно-моральним цінностям формується прагнення людини до самовираження і самовдосконалення.
Пріоритетними для нашого дослідження духовно-моральними цінностями, які ми можемо вважати гуманістичними і загальнолюдськими, є добро, любов, віра, гуманність, чуйність, милосердя, толерантність, обов’язок, відповідальність, що орієнтовані на внутрішні риси особистості, враховують норми поведінки та допомагають у соціальній адаптації студентам з обмеженими фізичними можливостями.
Поняттям “людина з обмеженими фізичними можливостями” визначають осіб, що мають порушення здоров'я із стійким розладом функцій організму, обумовлені захворюваннями, наслідками травми або дефектами, що приводять до обмеження життєдіяльності, впливають на якість життя людини й викликають необхідність соціального захисту.
З’ясовано, що для студентів з особливими потребами характерні: недостатня орієнтація в соціумі, низька соціальна активність, підвищена тривожність, вразливість, емоційна нестійкість, депресивні стани, звичка до невимогливого ставлення, завищені або занижені уявлення про свої можливості, низький рівень мотивації досягнення мети, відчуття втрати майбутнього; низький рівень самоактуалізації, переважання інтровертності поведінки, низька самооцінка, нерозвиненість самоконтролю, які обумовлені як суб'єктивними, так і об'єктивними факторами життєдіяльності (В. Бондар, Г. Нікуліна, П. Таланчук).
Разом із тим, як показує вітчизняна освітня практика, мова повинна йти про організацію інтегрованого навчання та виховання молодих людей з обмеженими фізичними можливостями і молоді, що нормально розвивається, у рамках освітньої установи, у спільному проведенні дозвілля і різних заходів, тобто передбачається не тільки освітня, а й соціальна інтеграція за умов створення інтегрованого виховного середовища за принципами співжиття, співтворчості, спрямованого на подолання соціальної ізоляції. Таке об'єднання сприяє гуманістичному вихованню здорової молоді і соціалізації молодих людей-інвалідів (І. Іванова, К. Кольченко, П. Таланчук). Тоді молода людина з фізичними обмеженнями розглядатиметься не тільки як об'єкт соціально-педагогічної, психологічної та медичної допомоги й турботи, але й як активний суб'єкт суспільного життя, що створює умови для максимально можливої його самореалізації й інтеграції (А. Капська, О. Карпенко, Н. Мирошніченко).