Про Живопис: «Чесно кажучи, довго не тримав пензля в руках, але на різдвяні канікули випала нагода. Ми на кілька днів з родиною вирвалися у гори. Йшов лапатий казковий сніг: дахи, ялинки закидані кучугурами. Це була справжня ідилія, яка нагадала мені атмосферу дитинства. Мене потягло до фарб, я намалював олією два українські зимові пейзажі. Тепер один з них прикрашає вітальню, де є ще 7-8 моїх робiт. Більшість картин дарую. Передостанню передав на аукціон, який проводила благодійна організація «Приятелі дітей», що опікується сиротинцями. Дехто з друзів переслідує мене вже кілька років, просять, щоб я подарував їм картину. Щороку обіцяю, як тільки-но в мене з’явиться три-чотири вільних доби, обов’язково намалюю. Але все не вистачає часу.»

Про Бджільництво: «Це хобі родом з дитинства: у нас вдома завжди була пасіка, пасічниками були і батько, і дід, і прадід... А ми з братом змалечку допомагали дорослим доглядати за бджолами і слухали їх повчання. Батько любив повторювати: «Бджоли – це унікальне суспільство, в якому і людям є чому повчитися. Вулик живе за строгим порядком, одні бджоли оберігають сім’ю, другі носять мед, треті годують дітей, і всі обов’язки чітко розподілені».

«Сьогодні у мене 80 бджолиних сімей, на пасіці маю як сучасні, так і раритетні вулики з різних куточків України. Свою пасіку розташував на дачі, недалеко від Києва. На літо вивожу своїх бджіл кудись поближче до медоносів. Більшу частину меду передаю в дитячі будинки, або роздаровую друзям. Для мене бджільництво – це спосіб зберегти частинку того світу, в якому жили наші прадіди, адже він вже ніколи не повториться.»

Про Спорт: «Вперше на гірські лижі я став у Карпатах кілька років тому. Початковий інструктаж мені дали друзі, а далі все залежало від власного бажання і терпіння. Сьогодні гірські лижі – мій улюблений вид спорту. Тренуюся завжди сам, без інструктора. Поступово ускладнюю маршрути. У своєму послужному списку вже маю так звані «чорні траси». Так що сьогодні вважаю себе гарним лижником. Не можу похвалитись широкою географією гірських вершин, які покорив – катаюсь переважно в Україні, дуже люблю Карпати. Напередодні дня народження я сам собі зробив подарунок – на день вибрався з друзями в Карпати і годин з шість катався! Мої старші діти також катаються. А донька Ліна освоїла сноуборд і активно агітує мене. Думаю, це буде моя наступна «висота».

«Також люблю дайвінг, хоча мій досвід підводного плавання невеликий. Цей спорт дійсно захоплює. Одного разу на мисі Сарич ми разом з дружиною спускались на глибину 20 метрів у підводні печери. А пізніше мали щасливу нагоду насолоджуватись різноманіттям підводного світу Червоного моря.»

«Давня студентська любов – волейбол. На жаль, сьогодні вибираюся разом з друзями на майданчик не частіше разу на місяць. Але це неправильно. Коли пауза між тренуваннями затягується, відчуваю, що обділяю себе. Насамперед – емоційно.»

Про Колекціонування: «Протягом багатьох років я збираю колекцію предметів українського народного побуту, народного одягу, а також предметів трипільської культури. Завжди мріяв, щоби цей скарб став частиною музейної експозиції. Одна з найяскравіших моїх знахідок – можливо, єдиний в Україні дерев’яний велосипед, зроблений у маленькому селі невідомим самородком понад сто років тому.»

«Для мене українські мотиви в мистецтві, одязі, в дизайні – завжди сучасні. Досі в бабусиних скринях зберігається чимало унікальних, безцінних речей, які викликають захоплення сучасників. Завдання нашого покоління - зберегти це. Повна історія українського побуту чи костюму від старовини до сьогодення ще чекає свого автора.»

«Частина моєї приватної колекції предметів народного побуту та костюму була представлена на виставці «Коло. Україна в моді» у березні 2003 року. Мрію про музей української моди, який прийме до себе мою колекцію.»

«Я підтримую також ідею створення музею трипільської культури і готовий передати свою колекцію предметів трипільського періоду до експозиції майбутнього музею.»

Про Гори: «У дитинстві я так мріяв побачити гори, що це бажання частково визначило вибір мною ВНЗ. Я вирішив вступати до Тернопільського фінансово-економічного інституту, прагнучи присвятити студентські роки не лише навчанню, а й мандрівкам. В інституті я одразу ж записався у три гуртки: спелеології, альпінізму і туризму. Тоді ж я чотири роки пропрацював інструктором гірського туризму. У студентські роки і зародилася традиція разом з друзями раз на рік ходити в гори. А з 1990 року, коли у липні Верховна Рада прийняла декларацію про державний суверенітет, ми приурочуємо наше сходження на Говерлу цій даті.»

Про Уподобання: «Якщо говорити про кольорову гаму, то мені подобається шляхетний малиновий колір (маю у гардеробі улюблений червоний светр). Доречною буде й льняна сорочка, вишита білим по білому. Звичайно, жінки більш вимогливо ставляться до новорічного вбрання. Дівчата збираються бути принцесами, а Катя хоче здивувати нас новою сукнею, пошитою зі старовинних рушників.»

«Головна моя вимога до святкового одягу – щоб він був зручний і красивий. У новорічну ніч хочеться відчуття затишку, тому я віддаю перевагу неофіційному стилю або стилю кантрі – отже, не буде жодних краваток і строгих костюмів.»

Про Відпочинок: «Для мене новорічні свята – це в першу чергу можливість побути із найріднішими людьми, бодай на кілька днів забути про політику.»

«Різдвяні вакації збираюся присвятити гірськолижному спорту. Замолоду дуже любив лижі, а кілька років тому вперше став на гірські й „захворів” ними. Думаю, цієї зими поставити на лижі і Софійку. Сподіваюся, у Карпатах буде сніг і нам вдасться не лише гарно покататися, але й побачити гуцульські різдвяні традиції. Також ми збираємось родиною трохи помандрувати.»

Розділ 3. Передвиборча програма.

ЯКОЮ Я БАЧУ УКРАЇНУ

Я бачу Україну справедливою і заможною європейською державою. Де кожна людина може реалізувати свої можливості, не шукаючи кращої долі за кордоном. Де кожен, хто бажає працювати, має роботу і гідну зарплату. Де кожна дитина може отримати якісну освіту. Де кожен громадянин має доступ до належного медичного обслуговування; кожна літня людина отримує гідну пенсію. Де надійно захищене життя – сім'я, материнство і дитинство. Де шанують ветеранів. Де влада користується довірою і повагою громадян. Де державні чиновники компетентні і законослухняні, отримують високу зарплату і не беруть хабарів. Де всі рівні перед законом; де кожен із нас, а не лише багаті, може захистити свої права у суді. Де надійно гарантовані свобода думки, свобода слова, свобода совісті. Я бачу Україну державою, яку шанують і цінують її власні громадяни і до якої з повагою ставляться у світі. Я бачу Україну, в якій житимуть, як казав Олександр Довженко, „по закону Божеському і людському”.

ЗА

1. Створення мільйонів нових робочих місць.

2. Економічне зростання, що позначається на добробуті кожного громадянина.

3. Кардинальне підвищення зарплат і пенсій.

4. Доступність якісної освіти, медицини.

5. Пристойне житло для кожної сім'ї.

6. Державу, яка захищає інтереси простих громадян, а не прислуговує купці олігархів.

7. Зменшення податків, стимулювання виробництва.

8. Обмежене втручання держави в життя громадян.

9. Незалежний суд, що надійно захищає права простих людей.

ПРОТИ

1. Приниження людської гідності.

2. Бідності і безробіття.

3. Розкрадання державної власності і державного бюджету.

4. Репресивних податків, що не дають підприємствам працювати, а людям – отримувати гідну зарплату.