Реферат: Виникненя письма у первісних суспільствах, як передумова появи книги

Спочатку для писання служило металеве вістря, потім дерев’яна (бамбукова) паличка, замочена у фарбі, пізніше до вжитку увійшов пензель,який робили з верблюдячої шерсті.

Відомий учений і каліграф епохи династії Тан (618–907 рр. н.е.) Юй Шинань так сказав про винахід Цан Цзе: «Він створив шість видів ієрогліфічних рисок, узявши за зразок контури гір і потоків, річок і морей, сліди дракона та змії, птахів і звірів».

Кількість китайських ієрогліфів, як і самі ієрогліфи, також постійно змінювалася. Найбільша їхня кількість була зібрана у збірці «Цзі юнь», складеній при династії Сунь. Ця збірка нараховує 53 525 ієрогліфів.

У ході розвитку ієрогліфічного письма почали з'являтися різні стилі каліграфії, такі як: «чжуань», «лішу», «сін», «цао», «кай» та ін. Згодом каліграфія перетворилася на вид мистецтва зі своїми суворими правилами. Наприклад, кожен китайський ієрогліф повинен строго вписуватися у квадрат заданого розміру, риски ієрогліфа повинні суворо писатися зверху вниз і зліва направо, спочатку пишуться горизонтальні риски, а потім вертикальні і т.д.

Китайські ієрогліфи — це справжній скарб культури Стародавнього Китаю [2, с.19].

7. Письмо аборигенів американського континенту

Письмом північноамериканських індіанців є піктограмами, дуже примітивними за формою. Звичайно вони відбивали реальні події, зрідка міфологічні. Так, фігурне письмо аборигенів американського континенту, народності ацтеків, складалося з піктограм-понять, малюнків, що означали окремі слова. Ацтеки писали на своєрідному папері, який виготовляли з лубу смоківниці, з волокон агави. На превеликий жаль, за часів панування завойовників у Новому Світі з благословення інквізиції було знищено багато цих писемних пам’яток, тому до нас дійшло дуже мало мексиканських рукописів [2, с.20].

Відомо, що цивілізація майя, народу південної Мексики і Центральної Америки, набула великого розквіту в Новому світі задовго до того часу, як тут з’явилися європейці. Мова майя налічує до 20 діалектів, які досить близькі між собою.

Письмо майя є сумішшю різних систем письма. Багато гліфів є так званого ребусного типу. В їхньому письмі нараховують до 500 позначок. (див. додаток 10) Майя досягли успіхів у математиці, в астрономії йшли далеко попереду своїх сучасників Старого світу. Значного розвитку у майя набули медицина, ботаніка і мистецтво, зокрема архітектура. Було зроблено багато спроб розшифрувати письмо майя. Внаслідок розрахунків та зіставлення ієрогліфів пощастило встановити значення всіх цифрових знаків, ієрогліфів місяців, історичних циклів, символів планет тощо. Всього дешифровано близько 100 знаків майя [6, с. 17].

8. Докорінні зміни в системі письма. Фінікійське фонетичне письмо

Фінікійці запозичивши письмо єгиптян і вавилонян й удосконаливши його, – створили власну абетку фонетичного письма. Вона складалася з приголосних літер, тому її відносять до консонантних на відміну від вокалізованих. Багато документів, пов’язаних з ранніми зразками фінікійського фонетичного письма, знаходимо в околицях стародавнього міста Бібл, з якого греки вивозили папірус. Звідси пішла грецька назва книги біблос і терміни біблія, бібліотека. Гіксоси, запозичивши єгипетські графічні зображення речей, істот тощо, використали їх для створення літер. Кожне зображення стало водночас і літерою, якою починалось у гіксосів слово на позначення даної речі.

Очевидно, що на фінікійському фонетичному алфавіті позначився вплив єгипетського і вавілонського письма одночасно. Від першого фінікіяни запозичили звукову систему і форму літер, від другого – пряме накреслення ліній. Зображення голів, будинків тощо у фінікіян перетворюються на скорописні знаки. Найдавніший фінікійський алфавіт складався з 22 літер.

У першій чверті ІХ ст. до н. е. фінікійське письмо запозичили семітські племена, які проживали на південному сході Ханаанської землі, від східного берега Мертвого моря і далі на південь. Тут жило і невелике плем’я моавітів, яке широко користувалося фінікійською абеткою, надавши їй локального, національного характеру [5, с.57].

Своєрідного розвитку набуло фінікійське письмо в місцевостях фінікійської колонії Карфаген. У руїнах стародавнього Карфагена знаходимо багато табличок, монет, вкритих карфагенським – пунічним письмом. Після падіння Карфагена у 146 р. до н. е. пунічне письмо поступилося місцем латиниці, але частково збереглося, зазнавши змін. Воно часто набуває курсивного характеру, має лігатури; таку модифікацію ми називаємо новопунічним письмом. Рештки його зберігались на території Тунісу в добу християнства (до IV ст.).

Хоч походження фінікійського алфавіту досі ще остаточно не з’ясоване і вченим доведеться ще багато працювати над роз’ясненням цієї проблеми, але вплив фінікійської культури і, зокрема, письма на культуру сусідніх народів є досить виразним. Від фінікійців пішов звичай надання літерам назв, побудованих за акрофонічним принципом, від них він перейшов до арамейців, євреїв, греків, потім до слов’ян, арабів та інших народів. Взагалі фінікійське літерно-звукове письмо поширилося в двох напрямах. На Сході на ґрунті фінікійського алфавіту виникло арамейське письмо, від якого ведуть своє походження майже всі літерно-звукові і деякі складові системи письма в Азії; на Заході сформувалося грецьке письмо, від якого походять усі системи письма європейських народів. Більшість східних систем тією чи іншою мірою зберігали фінікійський консонантний принцип [2, с.26].

9. Первинний видавничий матеріал. Перші книги

Прообразом перших рукописних книг можна вважати ті тексти, що писалися на кам’яних скелях у пустелях, у печерах, на стінах палаців, окремих великих плитах і спеціально підготовлених для цього стелах. Першокниги народжувалися також на плоских табличках, виготовлених з випаленої глини, бамбукових дощечках, висушених пальмових листках, черепашкових панцирах, папірусі, паргаменті, кольорових плетінках чи шнурках і навіть на кістках тварин, що приносилися в жертву. (Саме на таких кістках були створені перші ієрогліфічні пам’ятки китайської писемності в XVI – XII століттях до нашої ери) [1, с.21].

У стародавні часи дуже поширеним матеріалом для фіксування і поширення інформації була м’яка глина. Це первинний «книжковий» матеріал був чи не найголовнішим упродовж IV – III століттях до нашої ери у країнах Передньої і Середньої Азії, на острові Крит.

Розрізані на однакові пластинки відповідної товщини форми з добре вимішеної глини ретельно випалювали на вогні, а перед тим до них бралися каліграфи – спеціально підготовлені для цього перші творці книг.

Згодом (ІІІ століття до нашої ери), переконавшись у ненадійності глини, творці книг все активніше почали використовувати папірус (тростинова рослина, товщиною від десяти сантиметрів з якої виготовляли папірусний аркуш). З кожної рослини виходило до десяти пластинок. Їх потім замочували на добу у воді, звільняючи деревину від крохмалів, солей, смол. Тоді їх розкладали тісно одна біля одної на спеціально підготовлених столах. Наступний шар таких же пластинок клали на попередній у поперек, потім – знову поздовжній шар. Згори їх притискали важким камінням. Рослинний сік, витиснутий цією вагою склеював смуги в суцільний шматок. Кілька таких шматків з`єднували в довгу смугу, вигладжували, згортали у звиток. Перемотували звиток, користуючись палицями. Звиток ділився на стовпчики - своєрідні сторінки. Конструкцію книги-звитка підказав матеріал - папірус, який легко згортається. В бібліотеці Британського музею зберігається рідкість - Папірус Гарріса. У ньому понад сорок метрів. Книги-звитки з папірусу виявилися прекрасним винаходом. Цей спосіб написання книг проіснував багато тисяч років.

Бібліотеки Давнього Єгипту мали каталоги. До нашого часу дійшли лише невелика частина з них. В одній з єгипетських бібліотек перелік книг був написаний на стіні храму. З сивої давнини, коли виникли перші бібліотеки їх зберігачі турбувались за те, щоб книги не пропадали. Цій меті слугував книжковий знак. В наш час він називається ex libris - екслібріс, що в перекладі з латинської означає: "з книг". Тому, хто викрав книгу-звиток з бібліотеки, загрожувала сувора кара. При деяких фараонах - страта. Доля єгипетських бібліотек була сумна. Завойовники - варвари не щадили бібліотек. Звитки написані на папірусі були не міцними. До нашого часу дійшла дуже мала частина їх.

Крім того, в різних країнах світу книги виготовляли на бересті, пергаменті та шовку.

Перші книги, схожі на сучасні, з`явились приблизно у I сторіччі н. е. Називались вони кодексами (в буквальному перекладі - книга з дерева). Уявіть собі дощечку з поглибленнями. В них заливався розплавлений віск. Писали по воску гострою металевою паличкою - стилем. Декілька таких дощечок з`єднували шнурком у книги. Поступово стали робити сторінки з більш легкого матеріалу: спочатку папірусу, а потім пергаменту [9].

Висновок

Виникнення та існування письма як передумова книго писання має надзвичайне значення: письмо допомогло людям подолати простір і час, зберегти людський досвід, передаючи його від покоління до покоління, від народу до народу. Завдячуючи письму, кожна людина спирається на досвід людства, використовуючи та примножуючи його. До винайдення радіо, звукозапису і телебачення тільки писемність давала змогу передавати витвори людської думки на відстань і зберігати їх протягом сторіч. Писемність донесла до нас відомості про життя Стародавнього Єгипту, шумерів і хеттів, аборигенів американського континенту тощо.

Простежити етапи розвитку писемності від перших малюнків письмен до сучасної книги є завданням надзвичайно захоплюючим. Адже, історія письма як наука є однією з найделікатніших частин історії культури [3, с.27].

Як відомо, поява і розвиток письма у різних народів світу пов'язані з історією розвитку народу, що є творцем і носієм певної мови. Коли умови праці та спілкування ускладнилися, акустична мова перестала задовольняти людей. Інформацію не можна було закріплювати в часі або передавати на відстань. Зручним надбанням наших далеких предків виявилась можливість фіксувати певне повідомлення. Спочатку для цього служили такі засоби, як, наприклад, нагромадження каменів для визначення певного місця; з різною метою використовувались зарубки на деревах або вузлики на шнурках, пізніше знаряддями передачі інформації стали також палиці. Давні германці і скандинави використовували для передачі своїх думок особливі палиці з зарубками. За твердженням німецького вченого Кароля Фольдес-Паппа, малюнки почали використовувати з цією метою не пізніше того часу, коли людина щойно навчилася виготовляти знаряддя.

Отже,з відкриттям письма людина здобула можливість передавати й закріплювати свої думки. В додаток до звукової людство збагатилося ще й писемною мовою, яка користується тепер літерами алфавіту [2, с.4].

Список використаної літератури