Реферат: Виробнича практика як важлива форма набуття кваліфікації в професійному навчанні
5. Зразкові види (перелік) робіт, функцій, обов'язків, виконуваних учнями в процесі практики, – основний розділ програми.
6. Передові прийоми і методи праці новаторів виробництва, нова техніка і технологія, що повинні бути освоєні учнями в процесі практики.
7. Методичні рекомендації майстру: документи, що регламентують практику; рекомендації з організації занять, зв'язаних з вивченням передового досвіду; завдання для учнів, виконувані в процесі практики.
Дана схема є основою для розгляду конкретної детальної програми виробничої практики за професією (групі професій), характерної для слухачів.
Розробка докладної програми здійснюється безпосередньо в училищі за участю працівників базового підприємства. Вона розглядається методичною комісією, погоджується з головним інженером базового підприємства і затверджується директором училища. До створення програми залучаються найдосвідченіші викладачі профтехциклу (спец технології), майстри виробничого навчання, а також працівники базового підприємства. Розробку програми організує старший майстер під керівництвом заступника директора з навчально-виробничої роботи.
Програма складається з таких розділів: загальні положення, мета і завдання практики, характеристика об'єкта, тематичний план вивчення передових методів та організації праці, навчально-виховні та виробничі заходи, рекомендації майстру виробничого навчання. Конкретна розробка докладної програми визначається особливостями змісту професії і об'єктом практики (видами робіт).
Для розробки зазначених розділів програми необхідно зібрати і узагальнити вихідні дані. Інженерно-технічна служба базового підприємства може надати майстру таку інформацію: план виробничої діяльності підприємства, найменування об'єктів і місця їх розташування, робітничі бригади, прогресивні напрями технології, які робочі місця і виробничі бригади можна використати (рекомендувати) для практики учнів.
Якість розробки програми багато в чому визначається тим, як майстер знає фактичні умови об'єктів практики. Отже, перш ніж приступити до розробки програми, майстер повинен побувати на об'єкті (робочих місцях), і особисто ознайомитися з робітничим колективом, умовами і режимом роботи, санітарно-побутовими умовами, станом охорони праці і техніки безпеки. Необхідно також вивчити можливі варіанти пересування учнів до місця роботи і назад. Можливий варіант розробки постійних типових програм передвипускної виробничої практики з усталеними видами робіт, які виконуються на базовому підприємстві. Типові програми уточнюються, конкретизуються і доопрацьовуються відповідно до конкретних умов виробничої діяльності в поточному навальному році.
3. Організація перед випускної виробничої практики
Навчально-виробничий процес у професійно-технічних училищах і виробничі процеси на базових підприємствах (майбутніх робочих місцях практики учнів) здійснюються незалежно один від одного. Завдання майстра полягає у тому, щоб визначити виробничі процеси і відповідні робочі місця, що сприяють найкращій організації виробничої практики. Наприклад, робочі місця у будівництві не постійні, що викликає значні труднощі навчально-виробничого і виховного характеру у роботі майстра.
Робочими місцями, що розраховані на тривалий час, бригади забезпечуються у період розгортання будівництва і на великих за масштабом будівництвах. Отже, перевагу слід надавати більш масштабному будівництву і по можливості не включати учнів у бригади, які беруть участь у завершенні будівництва. Форми організації навчання визначаються змістом професії і залежать від видів і складу робіт, що виконуються учнями. Суттєво впливає на їх вибір прийнята організація праці на базовому підприємстві. Найхарактернішими формами організації навчально-виробничого процесу у період практики є: виконання учнями завдань у складі спеціалізованих або комплексних бригад кваліфікованих робітників, навчання учнівськими бригадами на окремих виробничих ділянках, на індивідуальних робочих місцях. Кожна з перелічених форм суттєво впливає на характер, зміст навчання учнів і діяльність майстра виробничого навчання у цей період.
Організація практики у складі робітничих бригад дозволяє учням швидко освоїтись з умовами праці на виробництві, швидше ввійти у трудовий колектив, розширити свій технічний кругозір. Колективне виконання робіт виховує в учнів відповідальність за свою працю, за додержання технологічної і виробничої дисципліни, впливає на формування особистості молодого робітника.
Проте робота учнів у складі робітничих бригад пов'язана з деякими труднощами. Насамперед порушується навчально-виховний зв'язок між майстром і учнями. Учні не дістають від майстра своєчасної методичної і допомоги, і їх навчання в основному обмежується практичними порадами та демонстрацією прийомів виконання операцій робітниками, за якими вони закріплені. Виникають труднощі в оцінюванні ступеня зростання професійної майстерності учнів, бо в технологічному процесі беруть участь кілька виконавців.
Робота учнів у складі госпрозрахункових бригад ставить і до майстра додаткові організаційно-технологічні вимоги. Характер роботи у госпрозрахункових бригадах вимагає від майстра ретельного підбору учнів за рівнем професійної підготовки і особистими якостями. Особливо слід враховувати зміст робіт, що виконуються бригадами у цей період, співставляти їх із змістом навчальної програми і кваліфікаційними вимогами.
Організація практики в учнівських бригадах можлива у тих випадках, коли базове підприємство визначає окрему виробничу ділянку для самостійного виконання робіт групою учнів і створює для цього необхідні умови. У цих випадках майстер щоденно планує роботу, розподіляє її між учнями, інструктує їх, слідкує за правильністю виконання завдань, приймає роботи і підводить підсумки. При цьому він одночасно виконує ряд функцій майстра ділянки. Якщо виконання доручених робіт викликає в учнів певні труднощі, адміністрація базового підприємства виділяє для допомоги їм кваліфікованого робітника.
При такій формі організації виробничої практики учнів зберігається керівна роль майстра виробничого навчання як у виховному, так і виробничому процесах. Він має можливість систематично проводити колективні та індивідуальні інструктажі. У процесі роботи учні можуть звертатися до майстра за допомогою або консультацією, а він, у свою чергу, має можливість вільно переміщувати їх за видами робіт так, щоб усі учні брали участь в усіх робочих операціях. Виконання робіт по випуску корисної продукції дозволяє ефективно організувати навчально-виховний процес і конкретніше оцінювати працю учнів.
Проте розглядувана форма має ряд недоліків. Насамперед учні не зв'язані з виробничим колективом, не мають можливості вчитися на досвіді кваліфікованих робітників, а це сповільнює формування у них професійної самостійності. Ускладнюється і робота майстра виробничого навчання. Вирішення організаційно-виробничих питань відволікає його від навчально-виробничої і виховної роботи. Методи навчання учнів нерозривно пов'язані з особливостями змісту професії, з організацією і технологічними умовами проведення робіт. В умовах виробництва використовують різноманітні методи навчання учнів.
4. Особливості здійснення виробничої практики
Керівництво виробничою практикою – заключним етапом професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робочих здійснює майстер, застосовуючи в цілому ті ж методичні прийоми, способи й організаційні форми, що й у період навчання в умовах виробництва. У цьому зв'язку розглядаються тільки специфічні особливості діяльності майстра, орієнтуючись на Положення про виробничу практику середніх професійно-технічних училищ, що учаться, що підготовляють кваліфікованих робітників для промисловості, транспорту, зв'язку, торгівлі, суспільного харчування і галузей, що обслуговують населення.
Керівництво виробничою практикою навчальної групи здійснюється майстром виробничого навчання.
Майстер виробничого навчання несе відповідальність за правильність розподілу учнів-практикантів по робочих місцях відповідно до їхньої спеціалізації за професією; за виконання навчального плану і програми виробничого навчання, трудову дисципліну учнів і дотримання ними вимог безпеки праці, дбайливе відношення до устаткування й інструмента, ощадлива витрата матеріалів і енергії, виховання в учнів технологічної дисциплінованості, прагнення домагатися виконання встановлених норм при високій якості роботи; виконує інші функції, передбачені Положенням про майстра виробничого навчання».
Училище здійснює навчально-методичне керівництво виробничою практикою учнів, стежить за своєчасним забезпеченням учнів обладнаними робітниками місцями, матеріалами, інструментами, необхідними приладами й апаратурою для виконання виробничих завдань відповідно до вимог навчальних програм по професіях і діючими на підприємстві стандартами, технічними вимогами, правилами і нормами безпеки праці; перевіряє виконання учнями встановлених норм виробітку, проводить облік виконаних кожним учнем робіт, організує разом з підприємством інструктування учнів, вивчення новітньої техніки і технології, застосовуваної на виробництві, прийомів і методів праці кращих робітників за професією, оволодіння якими дає можливість учням-практикантам успішно виконувати виробничі завдання, домагатися високої продуктивності праці і якості робіт»
Зі специфічних особливостей навчально-виховної діяльності майстра в період виробничої практики необхідно розглянути наступні характерні варіанти організації і керівництва навчанням учнів прийомам і способам праці передовиків і новаторів виробництва:
бесіди майстра і новатора, передовика з учнями про особливості організації й оснащення їхніх робочих місць, організації праці, основних напрямках новаторських досягнень, особливостях прийомів і способів купа, що дають високі результати;
керівництво майстра спостереженнями учнів за роботою передовиків виробництва;
особистий показ майстром передових прийомів праці – найкращий спосіб інструктування учнів;
залучення передовиків виробництва до показу своїх прийомів і способів праці учнем;
організація спеціальних вправ учнів по відпрацьовуванню передових прийомів і способів праці;
організація вивчення учнями передових прийомів і способів праці безпосередньо на робочих місцях кваліфікованих робітників у процесі спільної роботи у виробничій бригаді;