Реферат: Виробництво цегли пластичним способом

Цегла є найстародавнішим штучним будівельним матеріалом. Хоча аж до нового часу широке розповсюдження мав в багатьох країнах необпалений цегла-сирець, часто з додаванням в глину різаної соломи (див. Адоба, Саман), застосування в будівництві обпаленого цеглини також сходить до глибокої старовини (споруди в Єгипті, в Мохенджо-Даро, 3–2-е тисячоліття до н.е.). Особливо важливу роль грала цеглина в архітектурі Месопотамії і (пізніше) Стародавнього Рима, де з цеглини викладалися складні конструкції, у тому числі арки і зведення. В середні століття цегла служила не тільки конструкційними матеріалом; використовувалися декоративні можливості візерункової кладки, лекального, фігурного, глазуруючого До. часто вживаних в поєднанні з теракотовими або майоліковими деталями (мавзолей Саманідов в Бухарі, кінець 9-почало 10 ст.,; «цегляна готика» в Німеччині і Прибалтиці 13–16 ст.; російська «візерункова архітектура» 17 в.). Художньо-виразні можливості цегли використовуються і в 20 в. (наприклад споруди Ф. Хегера в Гамбурзі, 1920-е рр.). В сучасній цегляній архітектурі використовуються виразність кладки лицьового цегли, поєднання глиняної і силікатної цеглини.

До 19 ст. техніка виробництва цегли залишалася примітивною і трудомісткою. Формували цегли уручну, сушили тільки влітку, обпалювали в напільних печах-тимчасовому будівлях, викладених з висушеного цегли-сирцю. В сірий. 19 в. була побудована кільцева обпалювальна піч і стрічковий прес, що зумовив переворот в техніці виробництва До. В цей же час з'явилися глинооброблюючі машини-бігуни, вальці, глиномялки. В кінці 19 в. стали будувати сушарки. Сучасне виробництво цегли значно механізовано. Первинне дроблення глини і її очищення від каміння здійснюються в каменевидних вальцях. Роздроблена глина і вода (або пара) поступають в глиномялку, потім пластичне глиняне тісто перетирається на бігунах і гладких вальцях і прямує в стрічковий вакуум-прес, що видавлює безперервно брус з поперечним перетином, відповідним формі і розмірам цегли. Брус автоматично ріжеться струнним апаратом на окремі цеглини, які укладаються на полиці, а полиці – на вагонетки, що поступають в тунельну сушарку. Висушений цегла-сирець перенавантажують уручну або автоматом на пічні вагонетки, які поступають в тунельні печі, де До. обпалюється при температурі 900–950 °С. Обпалену цеглу сортують і укладають на піддони, на яких вона зберігається на складах готової продукції. В Україні випускають полнотілу (суцільну), багатощілисту, дірчасту цеглу, а також порожнисте укрупнене керамічне каміння, володіюче підвищеними теплозахисними властивостями. Спеціальне призначення має цегла глиняна лекальна, що застосовується для кладки і футеровки димарів, і цегла для дорожнього одягу (клінкер будівельний).

Незважаючи на спад у масовому будівництві державного житла, сьогодні цегли потребують забудовники котеджів, офісних центрів, магазинів, кафе тощо. На неї зорієнтовано майже все будівництво, що здійснюється за індивідуальними проектами. Сировини для виготовлення цегли в Україні не бракує.

Мода на цеглу не минула, хоча виробництво її в Україні за останні роки скоротилося утричі

Свого часу Україна посідала одне з чільних місць за кількістю виробленої цегли. Керамічну та силікатну цеглу випускали на величезній кількості заводів і заводиків. Деякі поки що функціонують і сьогодні. Загальна потужність підприємств з виробництва цегли – понад 10,6 млрд. штук на рік. При цьому торік виготовили 3,3 млрд. штук, що становить всього 30% від рівня 1990 року. Основні виробники – підприємства корпорації «Укрбудматеріали» – 54,2% та «Украгропромбуд» – 12,8%. Решта (близько 20%) припадає на частку підприємств місцевої промисловості, в тому числі й приватних міні-заводів та цехів. У складі корпорації «Укрбудматеріали» близько 240 підприємств, з яких понад 50% – нерентабельні. Це пов'язано, перш за все, з тим, що постійно зростає собівартість виробництва цегли – через збільшення витрат на сировину, на утримання й експлуатацію обладнання.

Точну кількість підприємств, що нині випускають керамічну цеглу, мабуть, не назвуть ні Держкомітет з будівництва та архітектури, ні навіть вітчизняні статистики (котрі, як кажуть, знають усе).

Причина такої непоінформованості до банального проста: переважна частина підприємств функціонує вкрай нестабільно (можна сказати епізодично) і до того ж має невеликі обсяги виробництва.

Основна продукція, яку випускають вітчизняні заводи, – це звичайна будівельна повнотіла (75%) і пустотіла (22%) цегла, на високоякісну облицювальну припадає всього 3%. При цьому переважає цегла низьких марок: скажімо М75 становить 30%, М100 – 40%, М125–20%; тоді як М150, М175, М200 мають відповідно 5,5%, 2,5%, 2,0%. Фактично високоякісну будівельну керамічну цеглу виробляють усього два десятки підприємств. Трохи краща ситуація із силікатною цеглою. Найвища марка М250 становить 3% виробництва, М200, М175, М150 – 14%, 6%, 26%, відповідно.

За словами фахівців Укрбудматеріалів, у результаті економічних реформ цегельну галузь акціоновано і приватизовано, але коштів для її технічного переоснащення, впровадження сучасних технологій та матеріалів практично немає. Високим залишається рівень ручної праці – майже 40%, особливо на вантажно-розвантажувальних роботах та складуванні продукції. Як наслідок, звичайна керамічна будівельна і силікатна цегла здебільшого не відповідають заявленим маркам. Насамперед це стосується низьких марок М75, М100, М125, реальна міцність яких у кращому разі менша відсотків на 10. Як правило, найякісніші вироби випускають на тих заводах, чия продукція перекриває майже всю або принаймні більшу частину потрібної у будівництві номенклатури марок і типів.

За словами керівників корпорації, розроблено програму реконструкції підприємств галузі: майже на 30 цегельнях проведуть технічне переоснащення.

Лідери та аутсайдери

Найвищий рейтинг, за оцінками експертів, мають заводи в Артемівську та Мукачевому, де виробляють високоякісну облицювальну цеглу. Серед виробників звичайної будівельної цегли добру репутацію мають підприємства у Лисичанську, Житомирі, Львові. Непогані відгуки про якість продукції кременчуцького, гостомельського, корчуватського, черкаського та деяких інших заводів.

До аутсайдерів цегельної індустрії фахівці майже одностайно зараховують заводи Київської, Вінницької, Запорізької областей.

Найпотужніші вітчизняні підприємства – Артемівський кераміко-трубний комбінат, Мукачівський завод будівельної кераміки – у найсприятливіші для будівництва 80-ті роки випускали близько 4–5 млн цеглин на місяць, що становило лише 3–4% від загального обсягу виробництва цегли в Україні. Водночас у розвинутих європейських країнах частка облицювальної керамічної цегли становить у загальному виробництві понад 70%.

Імпорт:

Окрім вітчизняної продукції, українському користувачеві пропонують досить-таки широкий вибір цегли закордонного виробництва. В групі лідерів за обсягом імпорту (крім традиційних постачальників – Росії та Молдови) – прибалтійські продуценти, які постачають переважно високоякісну облицювальну і спеціальну (вогне- та кислототривку) цеглу. За даними Державної митної служби, в 1996 році Україна імпортувала цегли на $725 тис.

Слово кераміка – від грецького «keramos» – глина, позначає глину, піддану випаленню. Або є ще варіант тлумачення: слова «keramos», що означає «глиняний посуд». Слово це пов'язано із стародавнім санскритським значенням кореня (буквальний переклад «щоб горіти»).

Російське слово «цеглина» запозичено від тюркского слова «kirpic», мабуть з часів татаро-монгольського ярма.

Ще в Біблії згадується цеглина як будівельний матеріал, в часи відразу після Великого Потопу. «І сказали один одному: наробимо цегли і обпалимо вогнем. І стала у них цегла замість каміння.» Ветхий заповіт. Буття. Гл. 11–3.

Події ветхого заповіту відбувалися на території Месопотамії і природно найстародавніші споруди з цеглини з тих місць. Дуже часто використовувалася цеглина в стародавньому Римі (тоді стандарт для цеглини був 45х30х10 сантиметрів, сучасна цеглина має розмір 25х12х6,5 сантиметрів) В Римській імперії з цеглини робили складні конструкції, арки, водоводи.

В Росії почали використовувати цеглину при будівництві храмів Московського Кремля, будівництвом храмів керували Італійські майстри. Хоча ці храми були побудовані з обпаленої цеглини, ще довго при будівництві використовувалася необпалена цеглина – сирець.

Чудо монастир в Московському Кремлі

Керамічна плитка теж родом із стародавньої Месопотамії близько 4 тисяч років тому. Дуже показовий в застосуванні керамічної плитки при облицьовуванні воріт Іштар (що в стародавньому Вавилоні), за якими починалася широка дорога процесій, ведуча в головний храм Есагилу.

На різних континентах у вогнищах стародавніх культур – на Близькому Сході і в Індії, в Центральній Америці і Середній Азії кераміка зберегла вигляд найстаріших в світі міст, художні твори перших на землі скульпторів і художників. Час розширював об'єми і сфери застосування кераміки. Кераміка сьогодні – це не тільки традиційна черепиця і цеглина. Без кераміки не обходяться космічні кораблі і атомні реактори, електронні прилади, доменні печі і багато галузей промисловості. Та все ж випуск якнайдавнішого виду кераміки – кераміки для зовнішнього облицьовування будівель – не тільки не зменшується, але і різко зростає.

Застосування керамічних виробів для облицьовування фасадів робить будівлю більш довговічною, привабливим і створює передумови для значного зниження витрат при їх експлуатації. З урахуванням періодичних ремонтів вартість поверхні, фанерованою керамікою, в 2–3 рази нижче в порівнянні з іншими видами обробки фасадів будівель.

Широке застосування в сучасному будівництві знаходять і конструктивні, і декоративні вироби для облицьовування фасадів будівель.

Кладка стін із застосуванням конструктивних виробів (двошарової і лицьової цеглини) має закінчений вигляд і надалі не вимагає додаткової обробки. Для пожвавлення фасадів застосовують кольорові фрагменти (вставки, панно), виконувані з різнокольорової цеглини.

Розширяються асортимент і області застосування виробів для облицьовування зовнішніх стін будівель, поверхонь стінних панелей, крупних блоків, обробки лоджій і еркерів і оформлення інших архітектурних елементів будівель, а також для облицьовування цоколів будівель і підземних переходів.

В світі розроблені основні параметри технології виробництва плиток методом литва, виготовлені конвеєри і заводське виготовлення цих виробів; розроблений і упроваджений спосіб виготовлення килимово-мозаїчних плиток методом напівсухого пресування; на багатьох підприємствах експлуатуються потоково-конвеєрні лінії.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--