Реферат: Вивчення історії та етнографії Криму в тюркомовній періодиці кримськотатарської діаспори (1888 – 1991 рр.)

У підрозділі 3.2 . – «Висвітлення національно-визвольного руху кримських татар» – показано, що більшість публікацій періодичних видань кримськотатарської діаспори присвячені проблемі національно-визвольного руху кримських татар упродовж 50-х років ХХ ст., написані на основі інформації, отриманої із західноєвропейських, американських і турецьких засобів масової інформації, а також радянського нелегального самвидаву. Найбільш репрезентативний матеріал поданий у журналі «Emel» – одному з небагатьох рупорів кримськотатарської діаспорної періодики, що видавалася в 60-80-х роках ХХ ст. Матеріали, присвячені національному рухові кримських татар, представлені публікаціями різного типу: аналітичними статтями, оглядами самвидаву, документами. Окремою проблемою виступає тема національного руху кримських татар у Туреччині, висвітлення якої знайшло відображення на сторінках журналу «Kırım». У численних статтях Е. Киримала, П. Почія, Г. Симона, А. Фішера ставилися питання про антинародну національну політику в Радянському Союзі на прикладі кримських татар (аналізувалися рішення державних установ та судових інстанцій, печаталися звернення представників кримських татар до радянських органів влади та світовіх правозахисніх організацій). Висвітлена національна діяльність видатних лідерів опору М. Джемілєва (публікації Х. Киримли, К. Яргиджі). Вказано на значення цих матеріалів як історичного джерела для історії національного руху кримських татар.

У підрозділі 3.3. – «Питання етнографії й культури кримських татар у виданнях діаспори» – зазначено, що періодичні видання кримськотатарської діаспори містять значну кількість публікацій, присвячених питанням розвитку національної культури й етнографії кримських татар. Це матеріали, пов'язані з вивченням мови, літератури, освіти, усної народної творчості, обрядів життєвого циклу кримських татар, їх календарних свят тощо.

Найбільш чисельними були публікації, присвячені різним жанрам фольклору кримських татар – прислів'ям і приказкам, чинам і мане (частівкам), епосу, казкам, легендам. Одним із перших на сторінках періодичних видань кримськотатарської діаспори до питання вивчення чинів і мане звернувся турецький дослідник Б. Акджар. Серед публікацій періодичних видань кримськотатарської діаспори окремо слід виділити статті, присвячені епосу кримських татар. Ці публікації можна розділити на групи: дослідження епічних оповідань (дестанів) тюркських народів загалом і їх кримськотатарські особливості.

Проаналізовано публікації періодичних видань кримських татар в еміграції, які присвячені вивченню родинної обрядовості кримських татар у Криму, Туреччині, Румунії, зокрема: весільного, поховального циклу, а також пов’язаного з народженням. Наголошується, що ці публікації становлять цінність як важливе етнографічне джерело. Проблема вивчення родинних обрядів і звичаїв кримських татар стала об'єктом дослідження в працях А. Акташ, А. Каракая, А. Наджі й інших.

Висновки узагальнюють авторські підходи й інтерпретації кримознавчих публікацій в періодиці та містять стислий виклад результатів дослідження, основний зміст яких виноситься на захист:

1. В останній третині XVIII ст.розпочався процес еміграції кримських татар, який із перервами продовжувався більше двохсот років. Унаслідок еміграції в ряді держав (Туреччина, Румунія, США, Німеччина) сформувалися кримськотатарські етнічні колонії, що обумовило виникнення кримськотатарської діаспори. Початкова стадія кримськотатарської еміграції пов'язана з територією Добруджі, що входила до складу Османської імперії, а наприкінці XVIII ст. опинилася в кордонах Румунії. На сьогодні найбільш чисельна діаспора мешкає в Туреччині. Історія утворення діаспори в Німеччині та США пов'язана з політичними перипетіями ХХст. В суспільному житті кримськотатарської діаспори значну роль відігравали періодичні видання, що виходили в країнах проживання кримськотатарських емігрантів. Початок діаспорної видавничої справи був зумовлений, передусім, прагненням зберегти національну самосвідомість, кримськотатарську культуру. Важливим стимулом до створення власної періодичної преси стала необхідність інформування членів діаспори про події на історичній батьківщині. У країнах, де сформувалася кримськотатарська діаспора, протягом досліджуваного періоду видавалося 25 тюркомовних друкованих органів: 15 газет і 10 журналів.

2. Історіографічний аналіз свідчить про практично цілковиту відсутність узагальнюючих досліджень з проблеми. Перегляд de visu і систематизація значного бібліографічного масиву публікацій періодичних видань кримськотатарської діаспори в Німеччині, Румунії, Туреччині та США, а також матеріалів відділу рукописів Бібліотеки імені А. Гьокгірая (м. Стамбул), Державного архіву Ради Міністрів Республіки Туреччина (м. Анкара) й приватного архіву М. Джемілєва (м. Бахчисарай) дали можливість зробити об'єктивний аналіз означених публікацій із 1888 до 1991 р.

3. Історію становлення та розвитку періодики кримськотатарської діаспори можна розділити на декілька етапів: 1) кінець XIX – початок XX століття: період зародження суспільної та культурної діяльності кримських татар у місцях еміграції, який ознаменувався появою перших кримськотатарських періодичних видань у Туреччині й Румунії «Dobruca Sadası», «Teşvik», «Işık», «Mektep ve Aile», «Tonguз», «Зolpan», «Tearrьf-ь Mьslimоn», «Kırım». Цей період пов'язаний із суспільно-просвітницькою діяльністю видатних діячів діаспори С. Абдульхаміта, Я. Ільмі, Д. Кемаля, Я. Кемаля, Е. Намика, М. Ніязі, М. Саїд-бея, С. Суді; 2) 30-ті роки ХХ ст. – до початку Другої світової війни: час активізації суспільного життя кримських татар у Румунії, коли було засноване одне з найбільш авторитетних видань діаспори – журнал «Emel». Одним із засновників і головним редактором цього журналу був видатний громадський діяч кримськотатарської діаспори, лідер національного руху М. Улькусал. «Emel» із самого початку свого існування виконував функції спрямовуючого органу національно-визвольного руху кримських татар. Працівниками видавництва й авторами публікацій були громадські діячі, учасники кримськотатарського національного руху. Їхня діяльність була спрямована на об'єднання тюркських народів, налагодження зв'язків зі співвітчизниками, що мешкали в Радянському Союзі. На часопис були покладені завдання просвітництва кримських тюрків. Видання повинне було сприяти відродженню національної самосвідомості. Значну роль у суспільно-просвітницькому русі кримськотатарської діаспори в цей період відіграли газети «Yıldırım» (головний редактор М. Нурі) і «Halk-Poporul» (головний редактор Х. Нусрет); 3) кінець 50-х років – кінець 80-х років ХХ ст.: час піку видань кримськотатарської діаспори. Протягом указаного тридцятиріччя систематично виходив журнал «Emel», що поновив видання з 1960 р. в Туреччині, журнал «Kırım», бюлетень «Kırım» (орган Асоціації кримських татар у США), а також журнал «Dergi» (Німеччина). Важливою у справі об'єднання й просвіти кримських татар в еміграції була роль часописів, які виходили у цей період упродовж нетривалого часу: «Kırım» (1957, 1960-1961, Туреччина), «Dilde, Fikirde, İşte Birlik» (1977 , Туреччина) і «Emel» (1976, 1978, США); 4) кінець 1980-х років – 1991 рік: поява нових видань – у США «Birlik» (орган Національного центру кримських татар); поновлення кримськот?