Реферат: Визначні місця Поділля

Виконала

студентка 1-го курсу

група Б

Рипаченко Ніна

Перевірив

Войнаровський А.В.

Вінниця 2009

Поділля вперше згадується у письмових пам’ятках ХІІІ – ХІV ст.. під різними назвами: Подолля, Подоль, Подол.

До середини ХV ст.. Поділля обіймало простір у межиріччі Дністра і Південного Бугу – від їхнього верхів’я до Чорного моря. Після 1434 р. регіон втратив самостійність та цілісність: одна його частина під назвою "Подільське воєводство" увійшла до складу Польщі, а друга - "Брацлавське воєводство" - до великого князівства Литовського. Після першого поділу Речі Посполитої ці частини перейшли до Росії, перетворившись 1797 р. на Подільську та Волинські губернії.

Західні землі Поділля тривалий час входили до складу Польщі і 1939 р., після чергового поділу цієї країни, були приєднані до України, утворивши Тернопільську область.

Сучасне Поділля складається з Вінницької, Тернопільської, Хмельницької та східної частини Чернівецької областей.

Вінниччина

Вінниччина – це частка подільського краю. Той, хто хоч раз побував тут, назавжди збереже у серці її чарівні краєвиди: голубінь рік і озер, розлогі поля і заповідні діброви, квітуче пишнотрав’я прибережних лук і сувору мовчазність гранітних скель… Усе це – Вінниччина.

Природа обдарувала її, а історія не поскупилась на немеркнучі сторінки. Земля ця зберігає згадку про події, пов’язані з одвічним прагненням народу до щастя, до волі, і плин віків не владний драматичною і героїчною славою минулого.

Прислухаймося до голосу історії. З сивої давнини сповістить він, як нескороченими гинули подоляни, ставлячи заслін кочовим ордам. Як мріяли про незалежність і прагнули скинути ярмо литовських князів, а потім – подільської шляхти. В єднанні з великим російським братом бачила Україна порятунок. Вінницька земля зберігає чимало спогадів про подвиги бойових побратимів Богдана Хмельницького – мужніх лицарів України Максима Кривоноса, Данила Нечая, Івана Богуна. Немало славних сторінок історії пов’язано саме з цим краєм.

У легендах і думах зберіг вдячну пам'ять про тих, хто, не шкодуючи власного життя, безстрашно боровся проти панської сваволі і гніту, - ватажків Коліївщини Максима Залізняка й Івана Гонту, звеличеного у піснях Устима Кармелюка.

Народ – не тільки творець історії, він – і вірний хранитель її. Тут у подільському краї, писав славнозвісну "Науку перемагати" О.В. Суворов. Тут усе живе невмирущою пам’яттю про нього : височить у центрі Тульчина пам’ятник великому російському полководцю приймає сотні відвідувачів музей О.В. Суворова у селі Тиманівці, привертають увагу туристів криниці, що їх викопали колись суворовські чудо – богатирі – російські солдати.

Пам’ятник О. Суворову

Музей О. Суворова у с. Тиманівка.

У залі музею О. Суворова

Кожен, хто приїздить на Вінницьку землю, обов’язково відвідає будиночок у Тульчині – музей квартиру П.І Пестеля, де під його керівництвом понад сто шістдесят років тому збиралися однодумці – Члени Південного товариства і в палких суперечках складали "Руську правду" - проект конституції оновленої Росії.

Пам’ятник декабристу П. Пестелю.

…У Вінниці, в сквері , який носить ім’я більшовика Миколи Козицького, палає вогонь Вічної слави. У скорботному мовчанні височать бронзові постаті червоногвардійця, партизана, солдата – пам’ятник тим, хто в буремні роки громадянської і Великої Вітчизняної воєн своїм життям простягнувся на вірність матері Вітчизні.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--