Реферат: Входження вітчизняної освіти до єдиного освітянського простору Європи

Зміст

Вступ.........................................................................................................................2

1. Євроінтеграційні процеси в галузі освіти...................................................4

2. Передумови входження України до єдиного освітянського простору Європи…………………………………………………….……………………….7

3. Реформування вищої освіти України в контексті приєднання до Болонського процесу……………………………………………………………...9

Висновок……………………………………………………………………...…..13

Список використаної літератури..........................................................................14

Вступ

Одним із важливих чинників, котрі реально визначають майбутнє нації, виступає освіта. Зусиллями багатьох поколінь педагогів в Україні створено міцний фундамент народної освіти. Українська нація - одна з найосвіченіших у світі. Розвиток і зміцнення її інтелектуального потеінціалу - це локомотив не лише для економіки, а й для забезпечення гідного місця в колі цивілізованих народів Об’єднаної Європи.

За роки становлення та розвитку Української держави мали місце злети освіти, науки, гуманістичної культури і одночасно репресії інтелектуальної еліти нації, спроби реформувати освіту, але їх реалізація дала незначні результати: освіта України вже давно не відповідає соціальним запитам суспільства. Натомість різко зростає її негатив: відсутність професіональної підготовки у цілому, низький професіоналізм, недостатня інтелігентність і відповідальність викладача; низька мотивація навчати і навчатися. Багато років ізоляції української вищої школи від світових освітніх тенденцій призвели до того, що з ряду показників ми катастрофічно відстали від самого процесу цивілізації суспільства.

Сьогодні на державному рівні з’явилося розуміння необхідності удосконалення освіти, введення загальноєвропейської системи гарантії якості освіти, системи накопичення, реалізація принципів Болонської декларації як важеля виходу українського суспільства з кризи. Протягом останніх років в Україні напрацьовано документи (нормативно-правова база) для модернізації (трансформації) освітньої сфери: Національна доктрина розвитку освіти у XXІ ст., державні стандарти базової і повної середньої освіти, нові навчальні плани і програми, нові підручники. У загальноосвітній школі здійснюється перехід до профільного навчання (12-річна середня освіта), введено 12-бальну шкалу оцінювання якості навчальних досягнень учнів. Підвищені вимоги до освіти і професійної підготовки регламентовані комплексом нормативних документів для розробки складових системи стандартів вищої освіти. Результати реформи освіти поки що незначні. Формально – проголошена реформа, на практиці – існує мережа уніфікованих старих шкіл і ВНЗ. Сьогодні основну увагу необхідно зосередити, у першу чергу, на змісті навчання, а він – практично не змінився. Залишився таким же характер відносин між учнями і вчителем, студентами і викладачами. Потребує докорінної зміни система роботи викладача і студента у навчально-виховному процесі. Викладач ВНЗ повинен стати не лектором, а організатором і керівником отримання студентами знань, даючи їм правильний напрям, де і які знання отримати, як показати знання під час тестів і екзаменів.

Класична вітчизняна парадигма навчального процесу «суб’єкт – об’єкт» має трансформуватися в західну парадигму: «суб’єкт – суб’єкт», коли студентам надаються повноваження у виборі курсів для вивчення і викладачів, що відповідає потребі суспільства у самостійних особистостях, які здатні проявляти ініціативу та приймати рішення.

Спрямованість освіти України до єдиної Європи ускладнюється відсутністю єдиного освітнього простору, створення якого необхідно для подальшого розвитку української освіти

1. Євроінтеграційні процеси в галузі освіти

Процес європейської інтеграції не обмежується лише політичними та економічними факторами - він охоплює усі сфери суспільного життя: економічну, політичну, правову, наукову, культурну, освітню. Більше того, саме гуманітарний розвиток суспільства є головною передумовою і запорукою успішного просування в цьому напрямі. Серед інших чинників інтеграція в освітній сфері виступає одним з найважливіших - довгостроковим чинником всього процесу. Адже саме освіта значною мірою закладає погляди, цінності, способи сприйняття й інтерпретації світу тощо. Тому близькість чи принаймні співмірність освіти має стати ефективним стимулятором процесу європейської інтеграції на тривалу перспективу.

Усвідомлення цього фактору керівництвом європейських країн втілилося в започаткуванні Болонського процесу тобто підписанням 1999 року у Болоньї 33 країнами Європи угоди про інтеграцію Вищої освіти різних країн світу, що стало концентрованим вираженням загальноєвропейських інтеграційних тенденцій в освітній сфері.

З 2002 року розпочався процес формування Європейського дослідницького простору. 19 вересня 2003 року відбулася Берлінська конференція міністрів вищої освіти та науки країн Європи, яка проголосила конвергенцію двох євроінтеграційних процесів: створення Європейської зони вищої освіти та Європейського дослідницького простору.

Пропозиції, розглянуті і виконувані в рамках Болонського процесу, зводяться до таких ключових позицій:

введення двоциклового навчання;

Пропонується ввести два цикли навчання : перший до одержання першого академічного ступеня і другий після одержання першого академічного ступеня. При цьому тривалість навчання на першому циклі повинна бути не менше трьох і не більше чотирьох років. Навчання протягом другого циклу веде до одержання ступеня магістра (через один-два роки навчання після одержання першого ступеня) або докторського ступеня (при загальній тривалості навчання не менше 7-8 років).

введення кредитної системи;

Пропонується ввести у всіх національних системах освіти систему обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах. За основу пропонується прийняти ЕСТS (European Communіty Course Credіt Transfer System), зробивши її накопичувальною системою, здатною працювати в рамках концепції «навчання протягом усього життя». ЕСТS запропоновано 1989 року в структурі ERASMUS (схема дій Європейського Союзу для розвитку мобільності студентів університетів), а нині вона є складовою програми SOCRATES. Ця система допомагає визначити періоди навчання за кордоном, збільшує якість і кількість студентської мобільності в Європі. Нещодавно ЕСТS почала застосовувати накопичувальну систему, яка виконується на інституціональному, регіональному, національному та європейських рівнях. Це одне з головних положень Болонської декларації. ЕСТS заснована на конвенції про 60 кредитів за обсяг робіт студента за один академічний рік. Обсяг робіт студентів за повний робочий час навчальної програми в Європі становить переважно 36-40 тижнів на рік, у такому разі один кредит становить від 24 до 30 робочих годин. обсяг робіт визначається часом, за який пересічний студент отримує необхідний результат навчання. Повний обсяг робіт, потрібний для закінчення першого рівня циклу, становить 3-4 роки (тобто 180 або 240 кредитів). Студентський обсяг робіт в ЕСТS включає час, проведений на лекціях, семінарах, час для самостійної роботи, підготовки до іспитів, їх складання тощо. Кредити поширюються на всі компоненти навчальної програми (модулі, курси, дисертаційні роботи)

На часі розробка кредитної системи для освіти протягом всього життя , основна мета якої – трансформація існуючої системи ЕСТS у таку, яка б допомогла громадянам нагромаджувати кредити, одержані в процесі формальної та неформальної освіти. Дослідні проекти вже реалізовано у 2002-2003 роках.

запровадження механізму контролю якості освіти;

Найбільшою перевагою Болонського процесу є визначення та перегляд стандартів якості освіти по всій Європі. Передбачається створення акредитаційних агентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка буде ґрунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, що набули випускники. Одночасно будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти.

розширення мобільності;

Мобільність студентів, а також викладацького та адміністративного складу – важлива умова створення Європейського простору вищої освіти. На основі виконання попередніх пунктів передбачається розширення мобільності студентів, викладацького та іншого персоналу для взаємного збагачення європейським досвідом. Передбачається зміна національних законодавчих актів у сфері працевлаштування іноземців. 17-18 березня в Берліні на третій зустрічі європейських міністрів освіти було підтверджено намір докласти всіх зусиль щодо усунення будь-яких перешкод для свободи руху в межах Європейського простору вищої освіти.

забезпечення працевлаштування випускників;

Одним з важливих положень Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання випускників мають бути реалізовані на практиці на користь всієї Європи. Всі академічні ступені й інші кваліфікації повинні користуватися попитом на європейському ринку праці, а професійне визнання кваліфікацій має бути полегшене. Для забезпечення визнання кваліфікацій планується повсюдне використання Додатку до диплома, рекомендоване ЮНЕСКО.

забезпечення привабливості європейської системи освіти;

Одним із головних завдань, що повинно бути виконане в рамках Болонського процесу, є залучення в Європу більшої кількості учнів з інших регіонів світу.

2. Передумови входження України до єдиного освітянського простору Європи

У ситуації початку складного і масштабного не тільки освітнього, а, у більшій мірі, соціального процесу в Європі, Україна, як завжди, опинилася перед вибором. Як нам ставитися до Болонської декларації: наполягати на своєму особливому шляху розвитку освіти, тобто підтримувати і розвивати власну національну систему освіти, чи активно включатися в Європейську? Проте, вибір небагатий: відставання рівня освіти України від європейських стандартів більш ніж очевидне. Як результат – у цій сфері відбулося інтелектуальне „роззброєння” і сьогодні Україні протиставити пропозиціям західних експертів нема чого.

Для того, щоб вступити у європейське співтовариство, Україні необхідно зробити два важливих кроки. По-перше, провести ґрунтовний порівняльний аналіз вітчизняної системи науки і освіти та визначити, наскільки вона відповідає європейській Болонській моделі. За результатами цього аналізу – визначити, які зміни необхідно здійснити у нашій системі освіти і провести відповідні реформи. Ці реформи вже не можуть бути «косметичними». Вони повинні торкатися корінних основ освіти. Наступним важливим кроком повинно стати значне збільшення державного фінансування всієї системи освіти країни, без якого не можлива інтеграція вітчизняної системи освіти у європейський простір.

Враховуючи стан української системи вищої освіти, важливим напрямом модернізації діяльності ВНЗ у контексті Болонського процесу повинна стати лібералізація вищої школи, навчання студентів принципам свободи і відповідальності, оскільки тільки внутрішньо вільна людина, яка засвоїла мистецтво прийняття рішень і відповідальна за них, може бути по-справжньому свідомим громадянином, конкурентноспроможним і мобільним професіоналом. У країнах Заходу, де надзвичайно високі вимоги до якості освіти, її безперервного удосконалення, ресурс свободи учнів (студентів), що забезпечує високу мотивацію навчання, його самостійності, максимальний. Там освіта мобільна, сконденсована, прагматична, наскрізна, особистісно-центрична, спрямована на запити суспільства і часу. Педагогічний процес будується на сучасних освітніх технологіях.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--