Реферат: Внесок громадських організацій, приватних осіб та асоціацій у розвиток дошкільного виховання на Слобожанщині (друга половина ХІХ – початок ХХ століття)

• обґрунтування принципів, змісту, методів та умов виховання дітей у родині та в закладах громадського виховання;

• доведення значущості організації догляду за дітьми нижчих верств тогочасного населення, особливо під час літніх сільськогосподарських робіт;

• узагальнення даних нових методів та методик роботи з дітьми (рухливі ігри, гімнастика тощо) й розробка на їх основі нових типів установ виховання дітей дошкільного віку – народних дитячих садків, літніх колоній і майданчиків тощо, метою яких було б сприяння розвитку дітей, збереження їх здоров’я, зближення їх з природою.

ІІІ етап (1908 р. – 1917 р.) – етап удосконалення науково-методичних засад діяльності суспільних закладів дошкільного виховання, доведення значущості громадського виховання у формуванні особистості

• Урізноманітнення напрямів пошуків вітчизняної педагогічної громадськості з різних проблем виховання дитини: 1) поглиблене вивчення вікових особливостей і можливостей дітей дошкільного віку (П. Лесгафт, І. Сікорський, М. Бехтерев та інші); 2) удосконалення теорії і методики фізичного виховання маленьких дітей (П. Лесгафт, В. Гориневський, Л. Чулицька);3) розробка змісту і методів розумового виховання – методики навчання дітей рідної мови, проведення розповідей і бесід тощо;

• обговорення проблем удосконалення діяльності дошкільних закладів та пропагування їх значущості у формуванні особистості на спеціальних секціях різноманітних з’їздів, що пройшли з ініціативи громадських сил того часу: Всеросійський з’їзд народної освіти, Всеросійський з’їзд у справі сімейного виховання (С.Петербург), з’їзди з організації «розумних розваг» (Харків), у справі опікування над дітьми втікачів і виселенців (у тому числі з Галичини та Буковини) (Москва), земських лікарів (Харків);

• звернення прогресивної вітчизняної громадськості до урядовців із вимогою введення закладів виховання дітей дошкільного віку в державну освітню систему, вдосконалення процедури їх відкриття, урядового фінансування тощо.

Проведений історико-педагогічний аналіз дав можливість у межах досліджуваного періоду виділити й обґрунтувати етапи внеску громадських організацій, приватних осіб та асоціацій у розвит