Реферат: Вплив права на взаємодію особистості і держави

План

Вступ

Глава 1. Історія та теорія впливу права на відносини особистості та держави

Глава 2. Критерії ефективності впливу права на взаємини особистості і держави

Висновок

Література

Вступ

У сучасній Росії тривають процеси демократизації суспільства та становлення правової держави, оскільки прогресивний шлях розвитку останнього можливий тільки на демократичній основі. Звідси виникає об'єктивна необхідність затвердження правових засад у суспільному житті. Інша означало б повернення до старих порядків, коли право виступало ширмою, що прикриває свавілля влади і вседозволеність, зведену в норму.

Чинне до теперішнього часу законодавство виявилося неготовим витримати негативні процеси перехідного періоду і зберегти належний рівень захисту природних прав людини, забезпечити стійке функціонування всіх правових інститутів. Отже, теоретична розробка концепції ефективності впливу права і реальне її втілення в практичній діяльності є сьогодні першочерговими завданнями. Підтвердженням цьому служать слова Президента РФ В.В. Путіна, який зазначив в одному зі своїх щорічних послань Федеральним Зборам РФ, що «в сучасних умовах головне політико-правова завдання полягає у розвитку Росії як вільної, демократичної держави, основними цінностями якого є законність, справедливість, дотримання прав і свобод громадян».

Тривале використання права виключно як засоби примусового характеру державного впливу на людей породило негативне ставлення до нього. У суспільній свідомості право сприймалося як інструмент залякування. Система породила не тільки особливий тип правового мислення, який заперечує право, але і сформувала особливий тип особистості, не сприйнятливою до права, що не вміє і не бажає використовувати правові засоби для досягнення цілей.

Стримуючі фактори розробки питань ефективності впливу права на відносини особистості та держави лежать також у площині відносин юридичної практики та теорії права. Спроби законодавців самостійно, у відриві від теоретичних розробок, вирішувати проблеми, що роблять негативний вплив на суспільне життя, успіху не мали. Небажання і невміння практиків прислухатися до «голосу» теорії, виходити з необхідності взаємодії з нею, використовувати наукові рекомендації при вирішенні соціальних завдань призводили до негативних наслідків. Проте і теорія, у свою чергу, виявилася неготовою запропонувати практиці адекватні способи вирішення виникаючих проблем.

Крім того, глибокому дослідженню питань ефективності впливу права на відносини особистості та держави заважало різке розмежування методологічних підходів до даних питань, що виражається у відриві соціологічного осмислення права від спеціально-юридичного, і навіть протиставленні їх один одному. Якщо раніше таке розмежування почасти було виправдано, оскільки сприяло філософсько-соціологічному осмисленню права, то стосовно до потреб сучасної суспільної практики необхідна інтеграція зазначених підходів у вивченні права.

Що стосується категорії «ефективність», то фахівці, які розробляли дану тему в рамках дії права, обмежилися аналізом окремих його елементів, таких як: норма права, правозастосування та ін. Однак сьогодні важливо виробити комплексний підхід до вивчення як впливу права, так і якості функціонування його механізму.

Таким чином, є всі підстави стверджувати, що проблема, яка складає предмет реферату, є актуальною і в практичному, і в науково-теоретичному плані.

Глава 1. Історія і теорія впливу права на відносини особистості та держави

Проблема ефективності впливу права в практичному аспекті виникає вже на перших етапах розвитку людської цивілізації. У період зародження державності право використовувалося як потужний інструмент управління суспільством. Так, у II ст. н. е.. законодавство Стародавнього Китаю передбачало смертну кару за невиконання закону посадовими особами.

У Стародавній Греції, навпаки, акцент робиться не стільки на залякуванні, скільки на сумлінному виконанні приписів закону. Цьому, зокрема, сприяли широке використання у законотворчості механізму узгодження інтересів різних верств громадян і пов'язане з ним впровадження в правотворчий процес принципу змагальності.

У царський період історії Стародавнього Риму виконання договорів забезпечувалося «кров'ю і м'ясом». У випадку, коли у боржника виявлялося кілька кредиторів, Закони XII Таблиць наказували: «Нехай порубають боржника на частини».

В епоху середніх століть і початковий період нової історії, де правове початок цілком опосередковано догматами церкви, проблема впливу права була зведена головним чином до покори.

Подібна ситуація характеризує і середньовічну Росію (період Московського царства).

Положення змінилося лише за Петра I. Що стало афоризмом його вислів «всує закони писати, якщо їх не виконувати» переконливо свідчило про те, яке важливе значення надавалося проблемі регулюючого дії законодавства.

Розвиток російської юридичної науки в XIX ст. характеризується виникненням безлічі шкіл і напрямів, які виявляють підвищений інтерес до проблеми дії права.

Так, відомий юрист і теоретик С.А. Муромцев виходив з того, що дослідження правових норм у контексті соціального життя дозволить створити справжню картину функціонування права. Він аналізував обставини, за якими норма не реалізується, і в цьому зв'язку обґрунтовував висновок про наявність «діючих» і «мертвих» норм.

У пост революційний період проблема дії права тривалий час не потрапляла в поле зору радянських дослідників. Тільки з початку 60-х рр.. XX ст. починає активно освоюватися її спеціально-юридичний аспект. З'являється цикл робіт, присвячених питанням правового регулювання, його предмета, методу і механізму. У ті ж роки об'єктом дослідження стає правозастосування, з якого згодом виділилася проблема реалізації права.

У 80-і рр. XX ст. вона вже розглядається в контексті реальному житті, починає розвиватися соціологічний підхід до осмислення права. Незважаючи на те, що він не став переважаючим, намітився певний зсув до багатоаспектному розумінню права прихильниками його спеціально-юридичної інтерпретації.

Таким чином, питання впливу права на відносини особистості та держави вимагали дозволу з моменту виникнення останніх. Разом з тим, як випливає з аналізу відповідних джерел, вони не отримали достатньої розробки, що обумовлено цілою низкою чинників, зокрема:

- Специфікою соціально-правового розвитку суспільства, ставленням до права (визнанням його ролі і цінності);

- Особливостями розвитку юридичної науки і перш за все панують у ній підходів до права;

- Специфікою розвитку юридичної практики та її впливом на суспільні відносини;

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--