Реферат: Взаємодія культури, особистості й природи
В 40 - 50-е роки психологія народів аналізувалася через поняття «національний характер». Варто мати на увазі, що даний підхід не має на увазі аналогії з індивідуальним характером як сукупністю психологічних рис. Немає й оцінного підходу «гарний - поганий». Дослідження національного характеру орієнтовано на багатомірний аналіз культури з метою виявити специфічні особливості духовної культури, поведінкових стереотипів. Правда, передбачається створення абстрактної моделі особистості, що володіє специфічними установками й настроям у світосприйманні, тобто якостями, близькими до тих, що підпадають під поняття «менталітет».
У ці роки в США була опублікована серія робіт, присвячених дослідженням національного характеру. Серед них «Хризантема й меч» (1947) Р. Бенедикт, «Народи Великоросі» (1948) Г. Горера й Дж. Рикмана, «Теми у французькій культурі» (1954) Р. Метро й М. Мид, «Самотня юрба. Вивчення американського характеру, що змінюється,» (1950) Д. Рисмена. Автори прагнули створити поліфонічний портрет народу, використовуючи особливості укладу життя, повсякденного побуту, норм міжособистісного спілкування, специфіки релігії, традицій, намагалися вловити суб'єктивний дух культури. Прикладом такого ж типу підходу до дослідження можуть служити блискучі нариси про побут народів Японії й Англії російського журналіста В. Овчинікова «Гілка сакури», «Корінь дуба».
Розмаїтість аспектів у вивченні «духу народів» і неослабний інтерес до нього вчених різних країн миру протягом уже ста років указують на життєвість і ненадуманість даної проблеми як повноправної складової частини культурології. Основу національного характеру являє собою стійка повторюваність стереотипів поводження людини, реалізованих насамперед у між персональної взаємодії. Крім цього, національний характер - це й аспект буття культури, що існує в об’єктивних формах (мистецтво, фольклор, релігія, література).
В 70 - 80-е роки вплив оточення на емоційно-психологічні стани особистості досліджується більш системно й цілісно. Насамперед вивчається взаємодія особистість - простір (person - place). Найцікавіше втілення такий підхід одержав у концепції територіального функціонування Р.Б. Тейлора. Територіальне функціонування розглядається у взаємозалежної, культурно - і соціально визначеної системі поводження, відчування, пізнання. Дана концепція має психологічні, соціально-психологічні й екологічні наслідки відповідно для індивіда, малої групи й екологічної системи. Найважливіший психологічний наслідок на індивідуальному рівні - зменшення стресу, що веде до зменшення агресивності, ворожості. На рівні малої групи на основі емпатії підвищується згуртованість. Екологічні наслідки складаються в більше ефективному функціонуванні навколишнього середовища - природної й псевдо природної. Територіальне функціонування ефективно тоді, коли враховані соціальні, культурні, культурно-обумовлені фактори, необхідні для існування людини як у традиційному, так і в сучасному суспільстві.
Звертає на себе увагу такий феномен, як прихильність до місця, обумовлений як «афективні зв'язки між індивідом і його безпосереднім оточенням». Це явище грає далеко не останню роль у формуванні характеру людини, у його відношенні до навколишнього світу.
Література
1.Козлов В.И., Ямсков А.Н. Этническая экология // Этнология в США и Канаде. - М., 1989.
2.Бромлей Ю.В. Очерки теории этноса (Об этнических чертах психики). – М., 1993
3.Бенедикт Р. Образи культури. Людина й соціокультурне середовище. - К., 1992.
4.Джеймс У. Різноманіття релігійного досвіду. - К., 1993.